Рішення № 39301444, 18.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1516/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1331/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитом, наданим на картковий рахунок, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2014 року та апеляційною скаргою представника ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - Гусак Марії Миколаївни на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.04.2014 року задоволено частково позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.08.2008 року у розмірі 13654 грн. 94 коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25.04.2014 року виправлено описку, допущену в рішенні Івано-Франківського міського суду від 24.04.2014 року по справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитом, наданим на картковий рахунок, замінивши у резолютивній частині помилково вказану суму боргу з 13654 грн. 94 коп. на 21560 грн. 06 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на часткову незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неналежному дослідженні судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просить рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 14280 грн. 40 коп.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 не укладалось жодних договорів (угод, додаткових угод) про застосування процентної ставки 60% річних за користування позичальником простроченим (несанкціонованим) кредитом. Незважаючи на відсутність у кредитному договорі умов про застосування процентної ставки в розмірі 60% річних, позивач згідно наданого ним розрахунку суми заборгованості за період з 01.04.2012 року по 10.01.2014 року нараховував ОСОБА_2 проценти за користування кредитом саме в розмірі 60% річних. Підняття процентної ставки в односторонньому порядку суперечить вимогам ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", ст.1056-1 ЦК України та п.28 постанови №5 Пленуму ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин".

Позивач обґрунтовує своє право в односторонньому порядку змінювати процентні ставки за користування кредитом, посилаючись на закріплення за ним такого права в "договорі про відкриття карткового рахунку та надання і використання платіжної картки" НОМЕР_1 від 15.08.2008 року, хоча кредитний договір №15/08-К16 і договір про відкриття карткового рахунку НОМЕР_1 є абсолютно різними договорами, у них різний предмет договору та різна правова природа.

Посилання представника позивача на здійснені ним повідомлення в газеті "Урядовий кур'єр" від 26.10.2011 року та 13.12.2011 року, в яких було опубліковано інформацію про зміну розміру плати по розрахунковим операціям клієнтів з платіжними картками, є безпідставними, оскільки зміною тарифів до договору про відкриття карткового рахунку не можуть бути змінені процентні ставки по іншому (в даному випадку - кредитному) договору, тим більше в односторонньому порядку та всупереч цілком однозначній законодавчій забороні банкам змінювати встановлений кредитним договором розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку.

А тому, за період з 01.04.2012 року по 10.01.2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" мало право нараховувати позичальнику проценти за користування кредитом в розмірі 28% річних, встановлених додатковою угодою №1 до договору №15/08-К16 від 22.08.2008 року.

Представник ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - Гусак М.М. також подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій посилається на часткову незаконність та необґрунтованість судового рішення в частині відмови у стягненні пені, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неналежному дослідженні судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просить рішення суду в частині відмови у стягненні пені скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити у повному обсязі.

Представник апелянта свої вимоги обґрунтовує тим, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина 3 ст.551 ЦК України дозволяє лише зменшити розмір неустойки за рішенням суду, а не відмовити у стягненні, як вирішив суд. При цьому, необхідна наявність кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Оскільки ЦК України не містить переліку таких обставин, то це питання суд мав би вирішити на підставі аналізу конкретної ситуації щодо виконання відповідачами умов кредитного договору з врахуванням інтересів банку. Зокрема, суд не врахував ставлення відповідача та її поручителя до виконання взятих на себе кредитних зобов'язань. Так, згідно розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2, починаючи із липня 2011 року, повністю припинила обслуговування кредитного договору.

Сторони за кредитним договором у п.6.1. дійшли згоди, що за прострочення повернення кредитних ресурсів і/або сплати відсотків, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 та апеляційна скарга ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ"Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено договір НОМЕР_1 про користування платіжною карткою, згідно якого банк відкрив клієнту картковий рахунок НОМЕР_2 відповідно до інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах, затвердженої Постановою правління НБУ №492 від 12.11.2003 року і надав клієнту міжнародну платіжну картку в доларах США (і/або) гривнях Visa Electron НОМЕР_2, а також зобов'язався здійснювати всі операції по картрахунку.

22 серпня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено договір №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якого банк надав останній кредитні ресурси в сумі 12000 грн. з використанням картки Visa Electron НОМЕР_2 в строк до 24.06.2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22% річних. У п.6.1. встановлена відповідальність позичальника за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів у вигляді пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

23 червня 2010 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору №15/08-К16 від 22.08.2008 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії, якою внесено зміни до договору №15/08-К16, а саме встановлено кредитний ліміт в розмірі 8000 грн., який надано позичальнику до 24.04.2012 року. При цьому, сторони досягли згоди щодо зміни процентної ставки за користування кредитними коштами шляхом її збільшення до 28% річних. Також, сторони змінили відповідальність позичальника, встановивши пеню в розмірі 40% річних від простроченої суми за кожен день прострочення у випадку прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів.

В забезпечення належного виконання зобов'язання ОСОБА_2, між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 23.06.2010 року, згідно якого останній поручився перед банком за належне виконання позичальником умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Однак, відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по виконанню умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №15/08-К16 та додаткової угоди №1, а саме порушувала графік погашення кредиту, що призвело до утворення заборгованості, яка складається з заборгованості по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами та пені.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, згідно умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії та вимог ст.ст. 526, 530, 611 ЦК України, дійшов законного висновку про те, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість перед кредитором. Однак, на думку колегії суддів, суд невірно визначився із сумою заборгованості та підставами з яких вона підлягає стягненню.

ОСОБА_2 та її поручитель частково визнають позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", зокрема в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6504 грн. 74 коп. та відсоткам по строковій заборгованості в розмірі 1400 грн. 38 коп. і такі суми збігаються з даними, зазначеними в розрахунку позивача (а.с.6), а тому ці суми є безспірними та підлягають стягненню з відповідача.

Одночасно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не згідні з сумою відсотків по простроченій заборгованості. Суд першої інстанції погодився із розрахунком позивача та стягнув з відповідача 13654 грн. 94 коп. відсотків по простроченій заборгованості. Колегія суддів приходить до висновку, що такий висновок суду є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що з моменту укладення договору до червня 2010 року відповідач сплачувала 22% річних за користування кредитом, а після укладення додаткової угоди 23.06.2010 року - 28% річних.

З 01 квітня 2012 року по 10.01.2014 року позивач в односторонньому порядку збільшив процентну ставку з 28% за користування кредитом до 60% річних.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи із положень ст.ст.526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 3,4 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно п.4.5. договору №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, процентна ставка за користування кредитними ресурсами за цим договором може бути змінена банком в односторонньому порядку. Про вказану зміну процентної ставки банк письмово повідомляє позичальника не менше ніж за 5 днів до набуття чинності нової ставки.

Таким чином, позивач, змінюючи процентну ставку, не дотримався вимог Закону та умов Договору. Доводи представника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що відповідач повідомлена про збільшення процентної ставки з 18.11.2011 року та з 04.01.2012 року згідно оголошення в газеті "Урядовий кур'єр", необґрунтовані, оскільки позивач не довів, що він повідомив боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором у спосіб, визнаний сторонами в Договорі.

Не заслуговують на увагу доводи представника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про те, що такий спосіб повідомлення про підвищення процентної ставки передбачений договором НОМЕР_1 про користування платіжною карткою. Даний договір стосується виключно відкриття карткового рахунку НОМЕР_2 та не передбачає умов надання кредиту позичальнику. Згідно п.4.11. цього договору, у випадку відкриття на підставі окремого договору між банком і клієнтом кредитної лінії із встановленням кредитного ліміту на картку, використання і повернення кредитних коштів, виданих клієнту в рамках відкритої кредитної лінії, сплату процентів за користування кредитними коштами та неустойки клієнт здійснює в розмірі, строки, порядку і на умовах, передбачених вказаним окремим договором про відкриття кредитної лінії.

Сторони, згідно даних умов, уклали договір №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, в якому чітко передбачили умови кредитування, а саме відсоткову ставку за користування кредитними коштами, строки кредитування, відповідальність сторін, тощо. В подальшому сторони досягли згоду про зміну умов договору №15/08-К16, уклавши додаткову угоду, якою, зокрема змінили відсоткову ставку, збільшивши її до 28% річних. Інших договорів про зміну умов кредитування між сторонами не укладалось, що дає підстави стверджувати про те, що банк з 04.01.2012 року обраховував проценти за користування кредитними коштами, виходячи із 60% річних, незаконно та в порушення умов договорів.

Крім того, позивач підвищив проценту ставку за користування кредитом в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року, що протирічить вимогам Закону, рішенню Конституційного суду України від 09 лютого 2009 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України.

Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", який набрав чинності 10.01.2009 року, доповнено ст. 1056-1 ЦК України "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

У пункті 28 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин" зазначено, що всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними з 10.01.2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.2009 року).

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" збільшило розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди позичальника з 01.04.2012 року, тобто на час дії ст. 1056-1 ЦК України про заборону таких дій, і за умов, не передбачених кредитним договором, та з порушенням порядку, встановленого договором. Збільшення процентної ставки банком було здійснено після набрання чинності Закону, яким установлено заборону збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку, без відповідного рішення про це, без згоди позичальника, та з порушенням умов і процедури, встановленої кредитним договором.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали зустрічний розрахунок суми простроченої заборгованості за договором №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.08.2008 року (з додатковою угодою №1 від 23.06.2010 року), який відповідає умовам договору щодо 28% річних по простроченій (несанкціонованій) заборгованості за період з 01.04.2012 року по 10.01.2014 року (а.с.58, 76).

Колегія суддів вважає, що даний розрахунок проведений належним чином, відповідає умовам договору №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 6372 грн. 28 коп. відсотків по простроченій заборгованості, а не 13654 грн. 94 коп., як просив позивач.

Разом із тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції невірно застосував положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшив розмір пені, нарахованої за несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором з 58124 грн. 94 коп. до 0 грн. з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 548 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

У п.6.1. договору №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.08.2008 року встановлена відповідальність позичальника за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів у вигляді пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

23 червня 2010 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору №15/08-К16 від 22.08.2008 року, в якій сторони змінили відповідальність позичальника, встановивши пеню в розмірі 40% річних від простроченої суми за кожен день прострочення у випадку прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів.

Оскільки, ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору та додатковій угоді, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" має право на отримання відповідної пені, передбаченої умовами договорів.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Відповідно до пункту 27 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

При цьому розмір заборгованості та штрафних санкцій, їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п. 2 ч.1 ст.214 ЦПК України є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції, за наявності клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру пені (а.с.54), враховуючи ступінь виконання зобов'язання, розмір заборгованості, те, що фактично банк нараховував пеню згідно необґрунтованого розміру відсотків та те, що позичальник на даний час знаходиться за межами України, що позбавляє її можливості мирного врегулювання спору при наявності бажання сторін, вірно визначився з можливістю зменшення розміру пені, згідно ч.3 ст.551 ЦК України.

Однак, суд не звернув увагу на ту обставину, що згідно із ч.3 ст.551 ЦК України, суд має право зменшити розмір стягуваної неустойки, а не відмови у її стягненні. Тобто, фактично суд відмовив у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у частині позовних вимог про стягнення неустойки, що являється незаконним та таким, що порушує право позивача на отримання, передбачених кредитним договором штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведені істотні обставини справи, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 до 2000 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення і ухвала суду першої інстанції являються незаконними та необгрунтованими, а тому підлягають до скасування, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", яким з ОСОБА_2 слід стягнути заборгованість за договором №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.08.2008 року у розмірі 16280 грн. 28 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 6507 грн. 74 коп.; відсотки по строковій заборгованості - 1400 грн. 38 коп.; відсотки по простроченій заборгованості - 6372 грн. 28 коп.; пеня - 2000 грн.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - Гусак Марії Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитом, наданим на картковий рахунок - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором №15/08-К16 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.08.2008 року у розмірі 16280 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський