Ухвала суду № 39301419, 12.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0904/2260/12

Провадження № 11/779/107/2014

Категорія ч.4 ст.191 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мельник І. І.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Вилки С.С., Іванів О.Й.,

з участю прокурора Тюшки І.І.,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_6, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду від 20 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Воркута, Російської Федерації, зареєстрованого по АДРЕСА_1, фактично проживає по АДРЕСА_2, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, громадянина України, раніше не судимого, засуджено:

- за ч.4 ст.191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки;

- за ст.ст.15 ч.2, 191 ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки;

- за ч.2 ст.366 КК України - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний - підписку про невиїзд.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Болехів, Івано-Франківської області, зареєстрованого по АДРЕСА_3, фактично проживає по АДРЕСА_4, з вищою освітою, працюючого на посаді директора ПП "Антей-Захід", одруженого, на утриманні має 1 неповнолітню дитину, громадянина України, раніше не судимого, засуджено:

- за ч.2 ст.367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 81 КПК України 1960року вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він шляхом зловживання службовим становищем вчинив розтрату бюджетних коштів у сумі 218593, 80 грн., що у 250 разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив закінчений замах на розтрату бюджетних коштів у сумі 15 712 грн., а також вчинив службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

ОСОБА_3 вчинив службову недбалість. Тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Злочини вчинено за таких обставин.

ОСОБА_2, працюючи на посаді генерального директора Національного заповідника " Давній Галич ", у травні 2011 року уклав з ПП Антей-Захід в особі директора ОСОБА_3 договір вартістю 428 856 грн. за 11 місяців 2011 року на охорону п'яти об'єктів Національного заповідника, а саме: Галицького замку, Музею караїмської історії та культури, Фондосховища, музею народної архітектури та побуту Прикарпаття та музею давній Галич.

На час підписання договору, коштів на оплату послуг з охорони в Національного заповідника "Давній Галич" не було, в зв'язку з чим, директор ПП «Антей-Захід» ОСОБА_3, незважаючи на умови договору - розпочати охорону об'єктів з моменту його підписання, будучи службовою особою, неналежно віднісся до виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, впродовж травня- червня 2011 року цілодобової охорони п'яти об'єктів заповідника не забезпечив тому в той період часу охорону у нічний час здійснювали працівники заповідника.

Вкінці липня 2011 року, ОСОБА_3, неналежно виконуючи свої обов'язки, не маючи документального підтвердження фактично понесених затрат на охорону п'яти об'єктів заповідника, склав та подав на затвердження ОСОБА_2 акти здачі- приймання виконаних послуг за травень та червень 2011 року, а також рахунки фактури ПП "Антей-Захід", до яких включив вартість цілодобової охорони п'яти об'єктів заповідника.

У свою чергу, генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» ОСОБА_2, як керівник державної установи, у липні 2011 року підписав та прийняв до оплати подані ОСОБА_3 завідомо неправдиві акти здачі-приймання виконаних послуг з охорони за травень та червень 2011 року, в яких було зазначено про здійснення у вказаний період охорони об'єктів заповідника відповідно до умов договору, що не відповідало дійсності, оскільки ПП "Антей-Захід" приступило до цілодобової охорони тільки з 01 липня 2011 року, а протягом травня-червня 2011 року, відповідно до вказівок ОСОБА_2 охорону об'єктів здійснювали працівники заповідника.

В серпні 2011 року ОСОБА_2, знаючи про залишок коштів на охорону об'єктів заповідника у 2011 році, звернувся до ПП "Антей-Захід" з проханням ввести з вересня 2011 року додаткові цілодобові пости та дав вказівку підлеглим працівникам підготувати відповідного листа на адресу приватного підприємства. В подальшому, на підставі листа заповідника за № 175 від 25.08.2011 року, ОСОБА_3 розробив нову дислокацію на охорону від 01 вересня 2011 року, як додаток № 1А до договору від 04.05.2011 року, у якій передбачалось збільшення кількості об'єктів та постів охорони, починаючи з вересня 2011 року, про що було видано наказ за № 67 від 29.08.11 року. Однак, виконання вказаного наказу підлеглими він не проконтролював, внаслідок чого, протягом вересня-грудня 2011 року кількість цілодобових фізичних постів охорони ПП "Антей-Захід" залишилась незмінною, але до актів здачі-приймання виконаних послуг за жовтень-грудень 2011 року та рахунків фактур за вказаний період часу вартість охорони додаткових постів, яких фактично не було, ОСОБА_3 включив і подав зазначені неправдиві акти на затвердження до Національного заповідника "Давній Галич". Достовірно знаючи про відсутність додаткових постів охорони та охоронників у жовтні-грудні 2011 року ОСОБА_2, як керівник державної установи, підписав ці акти та прийняв їх до оплати.

Також, між Національним заповідником «Давній Галич» в особі генерального директора ОСОБА_2 та ПП «Антей-Захід» в особі директора ОСОБА_3 01 січня 2012 року було укладено договір № Ф-0112/01, яким було передбачено здійснення охорони шести об'єктів заповідника з 01 січня 2012 року із виставленням дев'яти постів охорони з оплатою таких послуг на загальну суму 85 712 грн. Відповідно до умов цього договору із зазначенням дислокації постів, з моменту підписання угоди охоронна фірма ПП «Антей- Захід» повинна була здійснювати цілодобову охорону матеріальних цінностей в приміщеннях музеїв і на прилеглих територіях з розрахунком дев'ять цілодобових постів на шість об'єктів вартістю 10 грн.70 коп. за одну годину охорони. Незважаючи на вказані вимоги договору, директор ПП "Антей-Захід" ОСОБА_3, будучи службовою особою, неналежно віднісся до виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, і в черговий раз не перевірив введення підлеглими додаткових постів з 01 січня 2012 року та не забезпечив введення цілодобового поста охорони у Церкві св. Пантелеймона. У січні та лютому 2012 р., ОСОБА_3, неналежно виконуючи свої обов'язки, склав та подав на затвердження до Національного заповідника "Давній Галич" акти здачі - приймання виконаних послуг за січень-лютий 2012 року та рахунки фактури ПП "Антей-Захід", до яких включив вартість охорони додаткових постів. ОСОБА_2, достовірно знаючи про відсутність додаткових постів в січні та на початку лютого 2012 року, як керівник державної установи, підписав та прийняв до оплати завідомо неправдиві акти здачі-приймання виконаних послуг з охорони за січень 2012 року та лютий 2012 року, в яких було вказано про здійснення у вказаний період охорони об'єктів заповідника відповідно до умов договору, що не відповідало дійсності, оскільки кількість цілодобових постів охорони і охоронників впродовж вказаного періоду не збільшувалась, тобто ПП «Антей-Захід», як і у 2011 році здійснювало охорону п'яти об'єктів заповідника п'ятьма цілодобовими постами охорони.

Відповідно до акту позапланової ревізії Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області за № 06-21/11 від 19 липня 2012 року., за період з травня 2011 року по лютий 2012 року Національним заповідником "Давній Галич" зайво прийнято до оплати кошти в сумі 234 305 грн. 80 коп. Враховуючи заборгованість заповідника перед ПП "Антей-Захід" станом на 01 березня 2012 року в сумі 15 712 грн. Національному заповіднику "Давній Галич" завдано матеріальної шкоди на загальну суму 218 593 грн. 80 грн.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинувачених, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим з підстав неправильного застосування кримінального закону, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, викладеним обставинам справи та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особам обвинувачених. Вважає, що при складанні додаткової міри покарання засудженому ОСОБА_2 судом не дотримано принцип складання покарань, а також не застосовано до засуджених передбачене ч.2 ст.366, ч.2 ст.367 КК України додаткове покарання у виді штрафу. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_2 більш суворе покарання без застосування вимог ст.75 КК України, ОСОБА_3 призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки та зі сплатою штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині засудження підзахисного та постановити рішення, яким кримінальну справу щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічності і неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, викладеним обставинам справи та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та заперечив апеляційні вимоги захисника ОСОБА_4, пояснення захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2, які заперечили апеляційну скаргу прокурора та просили скасувати вирок суду, а кримінальну справу закрити за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу злочину, пояснення ОСОБА_3, та його захисника, які вважають вирок суду щодо нього законним та обґрунтованим, при цьому подали письмову заяву про застосування до ОСОБА_3 Закону України «Про амністію» та звільнення його від відбування призначеного покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення із таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3, який вину визнав та розкаявся у вчиненому, а також правильності кваліфікації його дій у вчиненні інкримінованого йому злочину не оспорюються, а тому апеляційною інстанцією не перевіряються.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки суду про доведеність вини обох засуджених відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних та належно досліджених і правильно оцінених в судовому засіданні доказах.

Твердження захисника ОСОБА_4 в апеляції про те, що в діяннях ОСОБА_2 відсутній склад злочину не заслуговують на увагу, оскільки, в судовому засіданні достовірно встановлено, що саме ОСОБА_2, як генеральний директор Національного заповідника " Давній Галич ", у травні 2011 року уклав з ПП "Антей-Захід" в особі директора ОСОБА_3 договір вартістю 428 856 грн. за 11 місяців 2011 року на охорону п'яти об'єктів Національного заповідника, і що фактично 4 додаткові пости не створювались, а в актах здачі-приймання виконаних послуг згідно договорів підписи виконані самим ОСОБА_2 хоча такі послуги не надавалися.

Відповідно до Статуту Національного заповідника " Давній Галич " генеральний директор здійснює керівництво діяльністю Заповідника і несе персональну відповідальність за достовірність бухгалтерської та статистичної звітності своєчасність її подання відповідним органам, а також здійснює контроль за додержанням режиму Заповідника (т.1, а.с.135-147).

Незважаючи на заперечення ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, його вина доводиться зібраними матеріалами справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Зокрема поясненнями самого ОСОБА_2, про те, що він постійно на нарадах говорив працівникам про необхідність введення додаткових постів на об'єктах Заповідника, а також він не заперечив, що в період з вересня по грудень 2011 року ПП "Антей-Захід" здійснювалась охорона виключно п'ятьма постами, п'яти об'єктів Заповідника, і додаткових постів не створювалось(т.4, а.с.46).

З листа-звернення №175 від 28.08.2011 року Національного заповідника "Давній Галич" в адресу ПП "Антей-Захід" вбачається про збільшення кількості постів з 5 до 9.

Із висновку експерта вбачається, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі "Замовник" (т.4, а.с.160-168):

- в актах здачі-приймання виконаних послуг згідно договору № 0511/01 від 04.05.2011 року; від 31.05.2011 року на суму 38 986,90 грн.; від 30.06.2011 року на суму 38 986,90 грн.; від 31.10.2011 року на суму 92 938,35 грн.; від 30.11.2011 року на суму 69 336 грн.;

- в актах здачі-приймання виконаних послуг згідно договору №Ф-0112/01 від 01.01.2012 року: від 31.01.2012 року на суму 71 647, 20 грн.; від 07.02.2012 року на суму 14 064, 8 грн.

- у верхньому рядку графи "Підписи" в платіжних дорученнях Національного заповідника "Давній Галич" по оплаті послуг з охорони: №208 від 28.07.2011 року; №298 від 24.10.2011 року; №330 від 24.11.2011 року; №365 від 15.12.2011 року; №388 від 16.12.2011 року від 08.02.2012 року; №22 від 08.02.2012 року виконані самим ОСОБА_2

Відповідно до п.9 Функціональних обов'язків охоронника по охороні музеїв Національного заповідника "Давній Галич" передбачено, що він не повинен залишати поста, крім випадків стихійного лиха, коли подальше перебування на посту загрожує життю, не відволікатись від несення служби, у випадку захворювання повідомити про це черговому пульта охорони або керівництво охоронної фірми (т.3, а.с.136-137). Зазначене свідчить про те, що акти здачі-приймання виконаних послуг згідно договорів фактично не виконувалися, а протягом травня-червня 2011 року, відповідно до вказівок ОСОБА_2, охорону об'єктів здійснювали працівники заповідника.

Також з пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що після укладення договору між ПП "Антей-Захід" та Національним заповідником "Давній Галич" в особі генерального директора ОСОБА_2 про цілодобову охорону девяти об'єктів заповідника він, починаючи з травня 2011року, безпосередньо складав акти здачі-приймання виконаних послуг, тобто фактично 4 додаткові пости не створювались, а ПП "Антей-Захід" здійснювало охорону виключно п'ятьма постами, п'яти об'єктів Заповідника.

Про це також ствердив свідок ОСОБА_10 тобто, що охорону об'єктів заповідника впродовж травня-червня 2011 року здійснювалась науковими співробітниками та обслуговуючим персоналом Заповідника, і що 4 додаткові пости не створювались.

Із пояснень заступника директора з менеджменту, економіки і фінансів Національного заповідника " Давній Галич" ОСОБА_11 слідує, що ведення контролю за використанням коштів на капітальні видатки, укладання договорів на надання послуг та інші повноваження мав лише ОСОБА_2 вказує, що йому не було відомо, чому була збільшена сума за виконані послуги ПП "Антей-Захід " за жовтень-листопад 2011 року, вказаних актів здачі-прийняття виконаних послуг він не бачив, йому не відомо, хто безпосередньо проводив перевірку виконання робіт по охороні об'єктів Заповідника, а акти здачі-прийняття виконаних послуг візувались генеральним директором для оплати без його участі (т.1, а.с.131-132)..

Із пояснень головного бухгалтера Національного заповідника " Давній Галич " ОСОБА_12 слідує, що також з вересня 2011року дійсно була збільшина оплата за надані послуги охорони об'єктів Заповідника і підставою для такого збільшення були акти виконання робіт за підписами генерального директора ОСОБА_2 (т.1, а.с.134).

Із реєстру отриманих пропозицій конкурсних торгів та протоколу про розкриття цінових пропозицій (т.1, а.с.43-44,45) вбачається, що єдиним конкурентом переможця на тендерних торгах ПП "Антей-Захід" було Управління Державної служби охорони при УМВС в Івано-Франківській області.

Із показань свідка ОСОБА_13, яка у серпні 2011 року була в.о. головного бухгалтера, вбачається, що після укладення договорів на здійснення охорони п,яти об'єктів заповідника в бухгалтерію поступали акти здачі-приймання виконаних послуг, підписані ОСОБА_2, в яких сума оплат за надані послуги збільшилась, а збільшення кількості постів мало проводитись тільки після погодження з тендерною комісією та після проведення відповідних тендерних процедур. Також вказала, що у листі №175 від 28.08.2011 року на адресу ПП "Антей-Захід" щодо введення додаткових цілодобових постів охорони підпис проставлений від її імені, однак вона особисто не підписувала вказаного листа.

Цим та іншим доказам суд дав об'єктивну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.4 ст.191, ст.15 ч.2, 191 ч.2 КК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що як досудовим слідством, так і судом дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 366 КК України кваліфіковано неправильно оскільки, якщо службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, що спричинило тяжкі наслідки, висновок суду про те, що тяжкі наслідки, безпосередньо були спричинені в результаті підроблення офіційних документів є помилковим. У цьому випадку дії обвинуваченого щодо підроблення офіційних документів слід кваліфікувати за частиною першою статті 366 КК України (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, справа № 5-18кс11). За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне дії ОСОБА_2 перекваліфікувати з ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 366 КК України.

Покликання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 про те, що рішенням Львівського апеляційного господарського суду було підтверджено відсутність фінансових порушень з боку ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи про виявлені фінансові порушення при укладенні спірних договорів, актами здачі-приймання виконаних послуг та іншими наведеними судом доказами і не спростовують його вини у вчиненому.

Покликання прокурора на те, що суд, визнавши ОСОБА_3 за ч.2 ст.367 КК України, не застосував до нього передбачене даною статтею додаткове покарання у виді штрафу, не заслуговують на увагу.

При призначенні додаткового покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України, суд зважаючи на той факт, що на момент вчинення цього злочину, санкція згаданої норми щодо покарання є альтернативною, тому призначив покарання без штрафу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Разом з тим, при призначенні додаткової міри покарання суд не дотримався вимог ч.1 ст.70 КК України. Зокрема, визнавши ОСОБА_2 винним за ст.ст. 191 ч.4, 15 ч.2, 191 ч.2, 366 ч.2 КК України призначив по кожній статті додаткове покарання у виді 2 років позбавлення права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, і остаточно визначив додаткове покарання -2 роки позбавлення права займати такі посади. Тому в цій частині вирок слід змінити та привести його у відповідність до вимог ч.1 ст.70 КК України.

При призначенні основного покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції із дотриманням вимог ст.65 КК України враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який характеризується за місцем проживання і роботи виключно позитивно, є заслуженим працівником культури України, має урядові нагороди. Обставинами, що пом,якшують покарання ОСОБА_2 суд визнав те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, тривалий час хворіє хронічним захворюванням, а також хворіє його дружина. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції із дотриманням вимог ст.65 КК України також врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який характеризується за місцем проживання і роботи позитивно та обставини, що пом,якшують покарання. Зокрема, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому розкаявся, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов правильного висновку про те, що виправлення обвинувачених можливе без ізоляції їх від суспільства, а призначене покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду слід змінити в частині кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 366 КК України та в частинні призначення додаткового покарання.

Разом з тим, відповідно до положень Закону України «Про амністію» у 2014році, особи, які засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України і підпадають під дію ст.1 цього Закону, підлягають звільненню від відбування призначеного покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має доньку ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_10, якій не виповнилося 18 років, вчинений ним злочин є середньої тяжкості, а тому колегія суддів вважає, що його заяву про застосування Закону України "Про амністію" слід задовольнити та звільнити його від відбування призначеного покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду від 20 грудня 2013 року змінити в частині призначеного ОСОБА_2 додаткового покарання та вважати його засудженим до покарання:

- за ч.4 ст.191 КК України призначеного судом першої інстанції, тобто-5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки;

- за ст.ст.15 ч.2, 191 ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік 6 місяців;

- перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 366 КК України та вважати його засудженим за ч.1 ст.366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

В решті даний вирок залишити без змін.

Заяву ОСОБА_3 задовольнити. Звільнити його від відбування призначеного судом першої інстанції покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов,язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки на підставі п. "в" ст.1 Закону України " Про амністію " у 2014 році.

Головуючий Б.М.Томенчук

Судді С.С. Вилка

О.Й. Іванів

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М.Томенчук