Вирок № 39301259, 06.03.2014, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/302/14-к

Провадження № 1-кп/351/30/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - Бородовського С.О. ,

з участю секретаря - Маланчук С.Г. ,

прокурора Маланчук В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

адвоката потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уроженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонер, одружений, раніше не судимий

за ч. 1 ст. 122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України за наступних обставин: 03/01/2014 р. біля 14 години 30 хвилин обвинувачений на ґрунті неприязних відносин наніс потерпілому удар металічним ломом в область голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, яка ускладнилась нагноєнням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та удари головою потерпілого об землю.

В судовому засіданні обвинувачений не визнав вину та надав пояснення, що він не завдавав потерпілому ударів, навпаки, саме потерпілий наніс йому удар вилами в плече, після цього вони з потерпілим схопили один одного за верхній одяг і впали на землю, так що обвинувачений був зверху, а потерпілий впав на металічний лом.

Потерпілий підтримав обвинувачення та надав суду показання про те, що обвинувачений копав межові знаки між їхніми земельними ділянками, але після того, як потерпілий зробив йому зауваження обвинувачений наніс потерпілому удар металічним ломом по голові, від чого він упав. Після цього обвинувачений зверху сів на потерпілого і вдаряв його головою об землю. Внаслідок вказаних ударів потерпілий отримав тілесні ушкодження, що вказані в акті експертизи.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України підтверджується показаннями потерпілого та:

- свідка ОСОБА_5, який надав показання про те, що безпосередньо після отримання тілесних ушкоджень потерпілим свідок підвозив його в лікарню, його обличчя було в крові, потерпілий розказував, що ОСОБА_1 наніс йому удар металічним ломом по голові, він упав і обвинувачений сів на нього зверху і бив головою об землю;

- свідка ОСОБА_6, яка надала суду показання про те, що 03/01/2014 р. одразу після конфлікту із обвинуваченим ОСОБА_3 йшов повз магазин, в якому вона працювала, вона побачила у нього рану на голові, голова була закривавлена, на її запитання потерпілий повідомив, що його вдарив ломом по голові обвинувачений, сів на нього і бив головою об землю декілька раз;

- протоколами огляду місця конфлікту потерпілого з обвинуваченим від 04/01/2014 р. та від 09/01/2014 р., на якому зображено металічний лом;

- випискою з медичної картки стаціонарного хворого потерпілого, в якій вказано його тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 10 від 03/02/2014 р. у потерпілого виявлено тілесні ушкодження у виді: забійної рани голови, яка ускладнена нагноєнням, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Інших належних доказів на обґрунтування обвинувачення чи його спростування, які б заперечували вказані висновки суду не подано.

Захисник обвинуваченого просив суд оглянути в судовому засіданні металічний лом, однак при встановленні порядку дослідження доказів жодна зі сторін провадження не просила суд долучити його до кримінального провадження і дослідити його; крім цього захисник просив оглянути металічний лом для пред`явлення його потерпілому для впізнання, однак потерпілий не надав згоду на це, а також захисником не було обґрунтовано яким чином пред`явлення лома до впізнання може вплинути на доведення обвинувачення або його спростування, оскільки крім удару ломом потерпілому були нанесені удари його головою об землю. При цьому сторона обвинувачення заперечувала необхідність пред`явлення потерпілому для впізнання металічного лома. Тому в задоволенні клопотання було відмовлено за його необґрунтованістю і затягуванням часу розгляду кримінального провадження. Разом з цим судом оглянуто фототаблицю, на якій зображено вказаний металічний лом.

Проаналізувавши вказані докази, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України доведена повністю. Діяння обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він спричинив потерпілому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Злочин вчинено з прямим умислом щодо особи похилого віку, на ґрунті неприязних стосунків між потерпілим та обвинуваченим.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває.

Обставиною, що обтяжує обвинуваченому покарання і на підставі ч. 2 ст. 67 КК України не може бути не врахована при призначенні обвинуваченому покарання є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставин, що пом`якшують обвинуваченому покарання судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілий надав суду платіжні документи, які були оглянути в судовому засіданні, про здійснення ним витрат на придбання медикаментів, для лікування спричинених тілесних ушкоджень на суму 675,97 гривень, в яких вказано, які саме медичні препарати було ним придбано. Крім цього потерпілий подав суду платіжні документи, зі змісту яких неможливо встановити, за що було сплачено відповідні грошові кошти, а тому в цій частині майнова шкода позивачем не доведена.

В свою чергу відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 91 КК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В п. 1 ст. 23 ЦК України вказано, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В позовній заяві потерпілий вказав, що внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень у нього було погане самопочуття, відчував головний біль, було порушено його звичайний уклад життя. Просив суд стягнути з обвинуваченого на його користь 5000 гривень моральної шкоди для компенсації вказаної моральної шкоди. Відповідно до п. 2,3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та на думку суду такий розмір компенсації обґрунтований правовими підставами.

Відповідно до довідки Снятинської центральної районної лікарні від 05/02/2014 № 175/01 потерпілий перебував в лікарні на лікуванні в травматологічному відділенні з 03/01 до 21/01/2014 року. Вартість його лікування склала 1815,26 гривень. Отже вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 374 КПК України, ст. 122 КК України -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік і два місяці;

на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання за цим вироком з випробуванням на строк один рік;

на підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілого задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 675,97 гривень майнової шкоди та 5000 гривень моральної шкоди, завданої злочином, в іншій частині позову відмовити;

Цивільний позов прокурора задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Снятинської районної державної адміністрації (р/р 31419544700417 вУДКСУ у Снятинському районі МФО 37953316) 1815,26 гривень витрачених на лікування потерпілого.

На підставі ст. 100 КПК України речовий доказ металічний лом, знищити після набрання вироком законної сили;

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з моменту проголошення через Снятинський районний суд.

Вирок набирає законну силу після закінчення строку його оскарження.

Обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику роз`яснюється їх право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Бородовський С.О.