Ухвала суду № 39300739, 04.06.2014, Берестовський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Червоногвардійський районний суд м. Макіївки)

04.06.2014 Провадження № 2/271/931/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року

Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі

головуючої судді Заставенко М.О.,

при секретарі Бановій О.М.,

за участю представника відповідачів Шульга А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 квітня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Український кредитно-торговий банк», нині ПАТ «БТА БАНК» та громадянкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ПД-09-06, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 24000,00 доларів США, строком до 11.04.2008 року під 14% річних. Відповідно до пп. 6.1 - 6.3. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому в п. 1.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Згідно п. 8.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути банку кредит, в строк встановлений в п. 1.3. Однак, ОСОБА_2 не здійснює повернення кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання. Відповідно до п. 10.1. у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобов'язався сплатити банку пеню в розмірі 1,0% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ. Виходячи з зазначеного та відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 11.06.2012 рік становить 306118,88 грн., з яких: 17950,00 доларів США = 143465,38 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 292,23 долара США = 363,95 грн. - строкова заборгованість за сплатою процентів; 11968,52 доларів США = 14661,14 грн. - прострочена заборгованість за сплатою процентів; 3528,69 грн. - пеня; 29130,76 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 12 квітня 2006 року між банком, позичальником та громадянкою ОСОБА_3, було укладено договір поруки № ПД 09-06/П. Відповідно до п. 1.1 якого, ОСОБА_3 відповідає перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № ПД 09-06 від 12.04.2006 р., як існуючих на момент укладення цього договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У відповідності до п. 1.4 договору поруки відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. У зв?язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість у розмірі 306118,88 грн. (триста шість тисяч сто вісімнадцять гривень 88 копійок) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3061,19 грн. (три тисячі шістдесят одна гривня 19 копійок).

Представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Надала суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги позивача підтримує в повному об?ємі, справу просить розглянути за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи до судового засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи до судового засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила. Надала суду заперечення в яких зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, передбачений п.11.5 кредитного договору, яким встановлено, що для всіх типів вимог які випливають з кредитного договору загальний строк позовної давності встановлено в три роки. Таким чином звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ПД-09-06 від 12.04.2006 року, яке відбулося у вересні 2012 року позивачем здійснено з пропуском строку позовної давності, оскільки строк звернення до суду за останнім непогашеним платежем по тілу кредиту та відсоткам за останній місяць сплив 11.04.2011 року. Просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному об?ємі, застосувавши до вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки строк позовної давності.

Представник відповідачів Шульга А.П., який діяв на підставі довіреності у судовому засіданні просив суд відмовити позивачу у задоволенні його вимог в повному об?ємі, оскільки позивач звернувся до суду з позовом за межами строку позовної давності, встановленого п.11.5 кредитного договору № ПД-09-06 від 12.04.2006 року. Строк звернення позивача до суду за останнім непогашеним платежем по тілу кредиту та відсоткам за останній місяць сплив ще 11.04.2011 року. Таким чином, оскільки строк позовної давності до основної вимоги сплив, позовна давність сплила і до додаткової вимоги. Просив суд застосувати до вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки строк позовної давності, у зв?язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовити в повному об?ємі.

В ході судового розгляду з наданих суду доказів встановлено, що 12 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ПД-09-06, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 24000,00 доларів США строком до 11.04.2008 року під 14% річних. Відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася сплачувати нараховані проценти за користування кредитом у розмірі встановленому договором та повернути кредит в строк встановлений договором. Відповідно до п. 11.5 кредитного договору, загальний строк позовної давності для всіх типів вимог три роки (а.с. 19-21).

У забезпечення зобов'язання відповідача ОСОБА_2, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, було укладено Договір поруки № ПД 09-06/П від 12 квітня 2006 року. Згідно до якого Відповідач ОСОБА_3 відповідає перед позивачем за виконання позичальником усіх його зобов?язань в повному обсязі, тобто у тому ж обсязі, що й боржник - ОСОБА_2 (а.с. 22).

Судом встановлено, що договору укладено у письмовій формі, підписано уповноваженими на це посадовими особами Банку та особисто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст. 629 ЦК України ці договори є обов'язковими для виконання.

За правилами ст. 525, 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільнюється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ст.ст. 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути Кредитору надані грошові кошти та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Виходячи з положень ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що позивач виконав умови кредитного договору, видавши відповідачу ОСОБА_2 кредитну суму у розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) доларів США, а ОСОБА_2 порушила умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, внаслідок чого утворився борг перед позивачем, тобто відповідач ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовилась від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором. Поручитель ОСОБА_3, з якою було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору № ПД-09-06 від 12 квітня 2006 року несе солідарну відповідальність із позичальником ОСОБА_2, щодо повернення банку кредитних коштів.

Згідно до розрахунку суми заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за кредитним договором № ПД-09-06 від 12 квітня 2006 року станом на 11.06.2012 рік становить 306118,88 грн. (триста шість тисяч сто вісімнадцять гривень 88 копійок), з яких:17950,00 доларів США = 143465,38 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 292,23 долара США = 363,95 грн. - строкова заборгованість за сплатою процентів; 11968,52 доларів США = 14661,14 грн. - прострочена заборгованість за сплатою процентів; 35528,69 грн. - пеня; 29130,76 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с. 5-18).

Суд визнає правильним представлений позивачем розрахунок заборгованості, що утворилась у відповідачів за кредитним договором.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання з вимогою застосування до спірних правовідносин встановленого законом трирічного строку позовної давності, який також встановлено п. 11.5 кредитного договору № ПД-09-06 від 12.04.2006 року.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки строк дії кредитного договору сплинув 11 квітня 2008 року, позивач повинен був направити вимогу поручителю протягом 6 місяців - до 11.10.2008 р., проте як убачається з наданих позивачем документів, вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором № ПД-09-06 від 12.04.2006 р. направлена не була.

Відповідно до 3.1 договорів поруки від 12.04.2006 р. № ПД 09-06/П договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с.22).

Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Із договору поруки від 12.04.2006 р. № ПД 09-06/П вбачається, що в ньому не встановлені строки, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, приймаючи до уваги, що строк позовної давності по спірних правовідносинах про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3 пропущений і підстав для його відновлення немає, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 то вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позовна давність, як визначено ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, або іншого обов'язку.

Відповідно до виписки з особового розрахунку, ОСОБА_2 30.11.2009 р. була здійсненна оплата на погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 доларів США (а.с.10). Позивач звернувся до суду з позовом у липні 2012 року (а.с.2). Таким чином, доводи відповідача ОСОБА_2 та її представника про пропущення банком строку позовної давності не ґрунтується на законі, а тому сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в повному об?ємі.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно платіжного доручення, позивачем при подачі позовної заяви сплачені кошти по сплаті судового збору для забезпечення розгляду справи у сумі 3061,19 грн. (три тисячі шістдесят одна гривня 19 копійок), які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 197, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Макіївки Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» (0132, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 14359845), заборгованість за кредитним договором у сумі 306118,88 грн. (триста шість тисяч сто вісімнадцять гривень 88 копійок) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3061,19 грн. (три тисячі шістдесят одна гривня 19 копійок), а всього стягнути 309180,07 грн. (триста дев?ять тисяч сто вісімдесят гривень 07 копійок).

В решті вимог Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СУДДЯ: М.О.Заставенко