Рішення № 39299247, 10.06.2014, Новоазовський районний суд Донецької області

10.06.2014 238/3140/13-ц

2/238/192/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Китаєва А.В.,

при секретарі П'ятигорській О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідачів адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09 грудня 2013 року звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що він є спадкоємцем та власником житлового будинку АДРЕСА_1, на приватизованій земельній ділянці, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 20 серпня 2013 року, р.н. № 426.

У 2008 році покійна мати позивача та попередня власниця будинку ОСОБА_7 на умовах догляду за останньою дала згоду на тимчасове проживання невістці ОСОБА_2, її сину ОСОБА_6, та онукам ОСОБА_3, ОСОБА_5, де вони і зараз проживають.

З 2010 року ОСОБА_7 неодноразово вимагала від відповідачів виселення, оскільки вони застосовували до неї фізичну силу, псували майно в будинку, обов'язки по догляду за нею та оплату комунальний послуг не виконували.

Фактичний догляд за ОСОБА_7 здійснював позивач, що і вплинуло на її рішення оформити на ОСОБА_1 заповіт.

Хоча позивач і є власником вказаного будинку та земельної ділянки з 2013 року, але через погрози зі сторони відповідачів та фізичного насильства по відношенню до нього, позивач позбавлений можливості проживати в будинку та працювати на земельній ділянці, оскільки побоюється за своє життя та здоров'я. На вимогу позивача добровільно переїхати в село Пески Ясиноватського району Донецької області, де у відповідачів є власний будинок, останні категорично відмовляються та потребують рішення суду про виселення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Тому, на підставі вищенаведеного позивач ОСОБА_1 просить виселити відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 з вказаного будинку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що ОСОБА_7 його покійна мати, дійсно у 2008 році прописала відповідачів в будинок АДРЕСА_1. Спочатку заповіт був написаний на онуку ОСОБА_3, але коли відповідачі почали знущатись та бити покійну ОСОБА_7, вона переписала заповіт на позивача, тому він є власником вказаного будинку. Останній пропонував відповідачам продати спірний будинок, але вони відмовились. Він як власник, немає можливості знаходитись на своїй земельній ділянці та в будинку у зв'язку з негативним відношенням відповідачів до нього. Також позивач вказав, що відповідачі ухиляються від сплати комунальних платежів надавши в судовому засіданні довідку про заборгованість за газ, який використовувався у вказаному будинку. Тому просив задовольнити позов в повному обсязі та виселити відповідачів.

Відповідач 1 - ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.35), у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач 2 - ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.35), у судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами не згодний (а.с.37).

В судовому засіданні відповідач 3 - ОСОБА_3 підтримала заперечення проти позову, та пояснила, що вона та інші відповідачі дійсно вселились з 2008 року до будинку ОСОБА_7 та були прописані там на умовах догляду за нею. Виконували свої обов'язки по догляду за ОСОБА_7 та після смерті поховали її за свій рахунок.

Відповідач 4 - ОСОБА_2 також підтвердила заперечення проти позову. Пояснила суду, що заборгованість за газ виникла у зв'язку з тим що остання не вклалась в ліміт і тому виник такий борг, який їй дозволили погасити на протязі трьох місяців. За комунальні послуги ОСОБА_2 платить особисто, а позивач взагалі нічого не оплачує.

Представник відповідачів 3, 4 адвокат ОСОБА_4 повністю підтримав заперечення проти позову та пояснив, що відповідачі переїхали в будинок ОСОБА_7 за її проханням, проживали там з 2008 року, доглядали останню і вона склала заповіт на ОСОБА_3 через деякий час з'явився заповіт на позивача. Також представник ОСОБА_4 вважає, що відповідачі мають повне право на користування спірним житлом, оскільки вони проживали разом з покійною ОСОБА_7 та доглядали її, як члени сім'ї власника жилого будинку. Іншого житла у відповідачів немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши сторони та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданим Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою від 20 серпня 2013 року, р.н. № 426 (а.с.5), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 серпня 2013 року (а.с.24), позивач є власником жилого будинку АДРЕСА_1.

Також, позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданим Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою від 20 серпня 2013 року, р.н. № 427 (а.с.6) належить земельна ділянка, площею 0,1486 га, яка розташована за тією же адресою.

Відповідачка ОСОБА_3 28 серпня 2013 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище зі «ОСОБА_3» на прізвище чоловіка «ОСОБА_3» (а.с.40, 66).

Відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в зазначеному будинку (а.с.16, 19, 23). При цьому відповідачка ОСОБА_2 постійно сплачує комунальні платежі (а.с.42-65), але має заборгованість за газ (а.с.67), яка у неї виникла у зв'язку з тим, що остання не вклалась в ліміт, який їй дозволили погасити на протязі трьох місяців.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зареєстровані та не проживають в будинку (а.с.17-18).

Статтею 41 Конституції України, яка узгоджується з положеннями ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно із ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізує їх на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Главою 28 ЦК України, житло визначено як об'єкт права власності.

Права власника житлового будинку визначені статтями 383 ЦК України і 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житловий будинок для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Обмеження або втручання в права власника можливо тільки по підставах, передбаченим законом.

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі

від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що одним із основних способів захисту прав власності є негаторний позов, завдяки, якому захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 на теперішній час є власником спірного житлового будинку і тому відповідно має право використовувати будинок для власного проживання і проживання членів своєї родини. Всі відповідачі з 2008 року проживали в будинку з дозволу колишньої власниці будинку ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Зі смертю ОСОБА_7 у відповідачів припинилися обставини, які були підставою для встановлення сервітуту (п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України). На даний час власником будинку та земельної ділянки є позивач, у відповідачів з позивачем ніяких стосунків немає, в т.ч. не встановлено сервітуту щодо користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою, відповідачі не належать до членів його сім'ї, та непов'язані з ним спільним побутом.

Таким чином, на теперішній час без згоди на це власника супроти його волі відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжують проживати та мають реєстрацію в спірному житловому будинку, чим створюють йому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Проте, як було встановлено судом, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зареєстровані та не проживають в спірному будинку, отже на думку суду є неналежними відповідачами по справі, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково відносно відповідачок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та відмову у позові щодо відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

За правилами ст. 88 ЦПК України суд стягує з кожної із відповідачок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окремо на користь позивача 114,70 грн. судового збору згідно квитанції, що міститься в матеріалах справи (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 64, 109, 150 ЖК УРСР, ст. ст. 16, 379, 383, 387, 391, 406 ЦК України, ст. ст. 10, 57-66, 88, 209, 212-215 ЦПК України, Інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження ОСОБА_1 належним йому на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначеного житлового будинку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 114 гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 114 гривень 70 копійок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Китаєв