Рішення № 39297250, 17.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. справа № 911/1640/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Житлово-комунального підприємства «Поліське», Київська обл., с. Гаврилівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 50 264,89 гривень

за участю представників:

від позивача: Станішевський І.С. (довіреність №14-69 від 22.03.2013)

від відповідача: Покрасьон О.С. (довіреність б/н від 20.03.2014)

від третьої особи: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.2014 Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Житлово-комунального підприємства «Поліське» (далі-ЖКП «Поліське»/відповідач) про стягнення 50 264,89 грн., з яких: 19 081,35 грн. пені, 20 502,78 грн. штрафу, 7 856,22 грн. 3% річних та 2 824,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №12/411-БО-17 від 28.08.2012.

У відповідності до наданого суду відзиву на позовну заяву, відповідач факт неналежного виконання ним своїх договірних зобов'язань визнав та просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2014 порушено провадження у справі №911/1640/14 та призначено справу до розгляду на 20.05.2014

15.05.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 20.05.2014 та 03.06.2014 розгляд даної справи відкладався на 03.06.2014 та 17.06.2014 відповідно.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2014 до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 між НАК «Нафтогаз України» (далі-продавець) та ЖКП «Поліське» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/411-БО-17 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом жовтня-грудня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 294 169,51 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 27.11.2012 на суму 46 496,15 грн.,

- б/н від 30.11.2012 на суму 81 920,69 грн.,

- б/н від 31.12.2012 на суму 165 752,67 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши 47 768,81 грн. 29.12.2012,, 5 900,00 грн. 27.12.2013, 194 400,70 грн. 03.01.2014 та 46 100,00 грн. 20.03.2014 відповідно.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, що полягає у порушенні строків оплати вартості поставленого газу, передбачених п. 6.1 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема,:

- 19 081,35 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 14.11.2012 по 29.12.2012 на 46 496,15 грн. заборгованості за жовтень 2012,

з 14.12.2012 по 29.12.2012 на 81 920,69 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 30.12.2012 по 13.06.2013 на 80 648,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 14.01.2013 по 13.07.2013 на 165 752,67 грн. заборгованості за грудень 2012;

- 77 352,48 грн. штрафу, із розрахунку 7%:

від 46 496,15 грн. заборгованості за жовтень 2012,

від 80 648,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

від 165 752,67 грн. заборгованості за грудень 2012.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 175 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 655, 692, Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 6.1 договору, до 14.11.2012р., 14.12.2012р. та 14.01.2013р. відповідно.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач вартість поставленого протягом спірного періоду газу оплатив з порушенням погоджених сторонами строків, що свідчить про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення договірних зобов'язань.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також дні здійснення відповідачем грошових розрахунків за договором (29.12.2012, 27.12.2013, 03.01.2014 та 20.03.2014), суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 14.11.2012 по 28.12.2012 на 46 496,15 грн. заборгованості за жовтень 2012,

з 14.12.2012 по 28.12.2012 на 81 920,69 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 30.12.2012 по 13.06.2013 на 80 648,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 14.01.2013 по 13.07.2013 на 165 752,67 грн. заборгованості за грудень 2012.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 19 014,22 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 19 081,35 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 19 014,22 грн.

Водночас, оскільки розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20 502,78 грн. штрафу підлягає задоволенню.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі №910/19082/13.

Що ж до клопотання відповідача про відмову або зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем останнього, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, в обґрунтування вищезазначеного клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач посилається на скрутне фінансове становище, що підтверджується наданою суду копією фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, відповідно до якого чистий прибуток останнього станом на 31.03.2014 становить 7 900,00 грн.

Водночас, позивач заперечуючи проти означеного клопотання відповідача посилався на необхідність врахування судом не лише інтересів відповідача, а й позивача, оскільки через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу позивач, як гарантовий постачальник газу, змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, у той час, як у відповідності до балансу останнього за 2013 рік, довгострокова кредиторська заборгованість позивача перед банками становить 21 249 001,00 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, покладений в основу обґрунтування клопотання відповідача фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2014 року не є належним та допустимим доказом існування виняткової обставини в розумінні ст. 83 ГПК України, за наявності якої можливе зменшення розміру неустойки.

Відтак, враховуючи недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами ані винятковості даного випадку, ані скрутного фінансового становища останнього, а також враховуючи інтереси не лише відповідача, а й позивача, оскільки невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси останнього, що також може призвести до негативних наслідків для нього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій у розумінні ст. 83 ГПК України, у зв'язку з чим зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого:

- 2 824,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди:

з 14.11.2012 по 29.12.2012 на 46 496,15 грн. заборгованості за жовтень 2012,

з 14.12.2012 по 29.12.2012 на 81 920,69 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 01.01.2013 по 27.12.2013 на 80 648,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 14.01.2013 по 31.12.2013 на 165 752,67 грн. заборгованості за грудень 2012,

з 04.01.2014 по 20.03.2014 на 46 100,00 грн. заборгованості за грудень 2012;

- 7 856,22 грн. 3% річних, нарахованих за періоди:

з 14.11.2012 по 29.12.2012 на 46 496,15 грн. заборгованості за жовтень 2012,

з 14.12.2012 по 29.12.2012 на 81 920,69 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 01.01.2013 по 27.12.2013 на 80 648,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 28.12.2013 по 03.01.2014 на 74 748,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 14.01.2013 по 03.01.2014 на 165 752,67 грн. заборгованості за грудень 2012,

з 04.01.2014 по 20.03.2014 на 46 100,00 грн. заборгованості за грудень 2012.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, враховуючи встановлені п. 6.1 договору строки остаточних розрахунків за спожитий газ, а також дні здійснення відповідачем розрахунків за договором, суд здійснював обрахунок:

- інфляційних втрат, за періоди:

з 14.11.2012 по 28.12.2012 на 46 496,15 грн. заборгованості за жовтень 2012,

з 14.12.2012 по 28.12.2012 на 81 920,69 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 01.01.2013 по 26.12.2013 на 80 648,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 14.01.2013 по 31.12.2013 на 165 752,67 грн. заборгованості за грудень 2012,

з 04.01.2014 по 19.03.2014 на 46 100,00 грн. заборгованості за грудень 2012;

- 3% річних за періоди:

з 14.11.2012 по 28.12.2012 на 46 496,15 грн. заборгованості за жовтень 2012,

з 14.12.2012 по 28.12.2012 на 81 920,69 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 01.01.2013 по 26.12.2013 на 80 648,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 28.12.2013 по 02.01.2014 на 74 748,03 грн. заборгованості за листопад 2012,

з 14.01.2013 по 02.01.2014 на 165 752,67 грн. заборгованості за грудень 2012,

з 04.01.2014 по 19.03.2014 на 46 100,00 грн. заборгованості за грудень 2012.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 2 825,34 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 824,54 грн. грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 7 816,29 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7 856,22 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 816,29 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Поліське» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, вул. Садова, 1, ідентифікаційний код 20619308) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 19 014 (дев'ятнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 22 коп. пені, 20 502 (двадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 78 коп. штрафу, 2 824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 7 816 (сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 29 коп. 3% річних та 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 11 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.06.2014

Суддя В.А. Ярема