Рішення № 39297248, 29.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4219/14 29.05.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт»

про стягнення 250 013,41 грн.,

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Остапчук О.Ю. (директор)

від відповідачів Самойленко А.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова Лайт" про стягнення 213 751,11 грн. основного боргу за договором поставки № 13-2901/76155 від 29.01.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/4219/14 та призначено її до розгляду на 10.04.2014 р.

02.04.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи, які були залучені до матеріалів справи.

Через канцелярію суду 03.04.2014 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він просить відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника в іншому судовому засіданні та неможливістю направити іншого представника, а також необхідністю додаткового часу для підготовки документів, витребуваних судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по суті спору.

Суд задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. розгляд справи № 910/4219/14 було відкладено на 29.04.2014 р.

28.04.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 213 751,11 грн. основного боргу, 20 529,07 грн. 30% річних, 9 292,79 грн. пені та 6 440,44 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Крім того, сторонами було подане спільне клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 р. було продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.05.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача заперечив проти позову в частині стягнення штрафних санкцій та надав усні пояснення по справі.

20.05.2014 р. у судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 29.05.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив в частині стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 29.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

29.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 13-2901/76155 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар, вказаний в замовленні, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар на підставі видатково-прибуткових накладних і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.3 Договору право власності та ризики випадкової загибелі на поставлені товари переходять до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що ціна товару, який поставляється на умовах даного Договору, узгоджується сторонами в замовленні, відображається в рахунках-фактурах та вказується у видатково-прибутковій накладній.

Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії Договору, та становить 3 960 000,00 грн. (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 21 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у цьому Договорі.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар суму 305 009,14 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами та довіреностями на отримання товару, копії яких додані в матеріали справи.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, борг у розмірі 213 757,11 грн. залишився не погашеним.

Станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 213 751,11 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, у свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам Договору не заявлялось та суду не надано.

Належним чином засвідчені копії вищевказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали досліджувалися під час судових засідань і, відповідно, визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата поставленого позивачем товару здійснена була частково, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 213 751,11 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, за порушення грошових зобов'язань винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив власний розрахунок пені та інфляційних, оскільки сума пені та інфляційних, що була нарахована позивачем, є невірною.

Відповідно до розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню 6 440,44 грн. інфляційних та 9 239,38 грн. пені.

У задоволенні 53,41 грн. пені судом відмовлено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 529,07 грн. на підставі п. 8.5 договору.

Згідно з п. 8.5 Договору, в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити штраф, який розраховується виходячи з 30 річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У той же час, як зазначено вище, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

За своїм змістом та правовою природою пункт 8.5. Договору свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо права позивача нараховувати у випадку порушення відповідачем грошового зобов'язання не штраф, а 30% річних.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 20 529,07 грн. 30% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 213 751,11 грн., 6440,44 грн. інфляційних, 9 239,38 грн. пені та 20 529,07 грн. відсотків річних. У стягненні 53,41 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 6, кв. 1, код 37035128) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корп. 93-а, код 32591365) 213 751 (двісті тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн. 11 коп. боргу, 6 440 (шість тисяч чотириста сорок) грн. 44 коп. інфляційних, 9 239 (дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 38 коп. пені та 20 529 (двадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 07 коп. відсотків річних, 4 999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 19.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова