Постанова № 39294082, 10.06.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/1087/14-а

Провадження № 2-а/520/143/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Камінської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить скасувати постанови старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Полякова О.Г. про накладення на неї штрафу в розмірі 170 гривень за виконавчим провадженням №39919481 від 11 грудня 2013 року та про накладення на неї штрафу в розмірі 340 гривень за виконавчим провадженням №39919481 від 24 грудня 2013 року. При цьому позивачка посилається на те, що 24 липня 2013 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ДАБК в Одеській області про усунення перешкод в користуванні власністю, яким задоволено вимоги позивача щодо усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови до будинку - літ. «а3» та мансарду - літ. «А», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок ОСОБА_1 Про існування зазначеного рішення позивачка дізналася в листопаді 2013 року та подала заяву про перегляд заочного рішення.

29 листопада 2013 року ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 вересня 2013 року, у зв'язку з чим нею до органів ДВС було подано заяву про зупинення виконавчого провадження до розгляду заяви про перегляд заочного рішення, проте відповіді з органів ДВС вона не отримала. Позивачка зазначила, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2013 року не набрало законної сили, оскільки 27 грудня 2013 року нею було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення, про що ОСОБА_1 повідомила державного виконавця. Однак, незважаючи на це, державний виконавець не відклав виконавчі дії та не зупинив виконавче провадження. Крім того, 18 січня 2014 року позивачкою було отримано поштою дві постанови старшого державного виконавця Другого Київського ВДВС ОМУЮ Полякова О.Г., а саме: від 11 грудня 2013 року про накладення на неї штрафу в розмірі 170 гривень та постанову від 24 грудня 2013 року про накладення на неї штрафу в розмірі 340 гривень, які, на думку позивачки підлягають скасуванню, оскільки рішення, на підставі якого було видано виконавчий документ не набрало законної сили, крім того її вчасно не було повідомлено про накладення штрафу.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в заяві та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчих проваджень №39919481 від 11 грудня 2013 року та №39919481 від 24 грудня 2013 року, суд приходить до наступного.

24 липня 2013 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ДАБК в Одеській області про усунення перешкод в користуванні власністю, яким задоволено вимоги позивача щодо усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови до будинку - літ. «а3» та мансарду - літ. «А», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок ОСОБА_1

16 вересня 2013 року на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1512/15442/12, виданого Київським районним судом м. Одеси 11 вересня 2013 року, на виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2013 року.

19 вересня 2013 року державним виконавцем другого Київського ВДВС ОМУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої спрямовано сторонам виконавчого провадження, відповідно до ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Оскільки повідомлення про вручення на адресу відділу не поверталось, державним виконавцем здійснено вихід за адресою вказаною в виконавчому документі з метою вручення особисто боржнику, постанову про відкриття виконавчого провадження. Однак, ОСОБА_1 відмовилась розписатись за отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та державним виконавцем було залишено постанову в приміщені будинку № 10 по вул. Зелена у м. Одесі, про що складено відповідний акт.

Крім того, вищевикладене підтверджується і позовною заявою ОСОБА_1, в якій вказано, що вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження 29 листопада 2013 року.

У зв'язку з вищенаведеним, державним виконавцем боржникові поновлено строк на самостійне виконання рішення суду.

02 грудня 2013 року на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1, щодо зупинення проведення виконавчих дій.

10 грудня 2013 на вищезазначену заяву, боржниці спрямовано відповідь, в якій роз'яснено, що відповідно ст. 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця, відсутні підстави, щодо зупинення виконавчого провадження.

11 грудня 2013 року державним виконавцем, з метою перевірки виконання рішення суду здійснено вихід за адресою: м. Одеса, вул. Зелена 10, де встановлено, що боржником вимоги виконавчого документа, у поновлений строк на самостійне виконання рішення суду, не виконані, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Також, 11 грудня 2013 року, за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця, на підставі ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 гривень, копію якої спрямовано на адресу боржника рекомендованим листом і повідомленням та боржника попереджено про кримінальну відповідальність за повторне невиконання рішення суду, про що складено відповідний акт державного виконавця від 11 грудня 2013 року. Крім того, боржник повідомив державному виконавцю, що рішення суду виконувати не збирається, що також зафіксовано в акті державного виконавця від 11 грудня 2013 року.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання боржником рішення без поважних причин державний виконавць у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохороних органів з поданням (повідомлення) про прритягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

24 грудня 2013 року державним виконавцем, повторно здійснено вихід за адресою мешкання позивачки, з метою перевірки виконання рішення суду, та встановлено, що боржником повторно не виконано рішення суду, про що складено відповідний акт державного виконавця від 24 грудня 2013 року.

24 грудня 2013 року, за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця, на підставі ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 340 гривень, копію якої спрямовано на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням.

Ствердження позивачки про те, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2013 року не набрало законної сили, оскільки оскаржується нею в апеляційному порядку, про що було відомо старшому державному виконавцеві, однак він не зупинив виконавче провадження та виніс постанови про накладення штрафу, суд не бере до уваги з наступних підстав.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2013 року, яке перебувало на примусовому виконанні, набрало законної сили та підлягало обов'язковому виконанню примусовому порядку на всій території України, оскільки на час проведення виконавчих дій, відомостей щодо прийняття апеляційної скарги не надавалось, апеляційна скарга була подана ОСОБА_1 лише 27 грудня 2013 року та прийнята апеляційним судом до розгляду 23 січня 2014 року, про що державному виконавцю стало відомо 27 січня 2014 року. Тобто, державним виконавцем проведено виконавчи дії та звершене виконавче провадження до того, як апеляційним судом прийнято до розгляду скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси.

Крім того, судом встановлено, що 31 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто повідомлення боржниці про подачу нею апеляційної скарги надійшло до відділу ДВС вже після закінчення виконавчого провадження, коли всі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» державним виконавцем проведені, тому зупиняти виконавче провадження або відкладати проведення виконавчих дій вже не представлялось можливим.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачці було відомо про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується актом державного виконавця та не заперечується самою позивачкою. Строк для самостійного виконання рішення суду боржникові було поновлено, тобто вимоги Закону України «Про виконавче провадження» відносно боржниці - дотримані, ОСОБА_1 була попердежна про наслідки за невиконання рішення суду, але не зважаючи на все це, рішення суду нею не виконано.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець, при складанні оскаржуваних постанов, діяв у межах та у спосіб повноважень визначених законом, а відтак відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені, не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.6, 11, 17, 71, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.