Ухвала суду № 39291914, 11.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 р.Справа № 816/1218/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві про відшкодування витрат по виплаті пенсій, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2014 року управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі по тексту - УПФУ Київського району в м. Полтаві, УПФУ відповідно) звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) суму витрат, понесених УПФУ у лютому 2014 році на виплату пенсій по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професіональних захворювань гр-м ОСОБА_1, ОСОБА_2, в загальному розмірі 288,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року адміністративний позов УПФУ Київського району в м. Полтаві задоволено у повному обсязі.

Судове рішення вмотивоване тим, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, у зв'язку з чим, неприйняття відповідачем до заліку витрат на виплату пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неправомірними, а позовні вимоги в частині відшкодування витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві особам, які отримали каліцтво у державі СНД, за лютий 2014 року у розмірі 288,08 грн. підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог УПФУ Київського району в м. Полтаві відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що особи, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав СНГ не мають статусу застрахованої особи, що, в свою чергу, позбавляє їх права на отримання соціальних послуг та матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Взаєморозрахунки між Пенсійним фондом України та Фондом проходять у кілька етапів, а саме: на рівні місцевих органів здійснюється звірка витрат за особовими справами потерпілих та складається акт щомісячної звірки, а на рівні головних управлінь узагальнюється і узгоджується довідка про відшкодування витрат, яка подається, відповідно, до ПФУ та Фонду і на підставі якої згідно з п. 7 Порядку відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим спільною постановою правління ПФУ і правління Фонду від 4 березня 2003 року N 5-4/4 (далі - Порядок), Фонд на централізованому рівні перераховує відповідні кошти ПФУ. Апелянт зазначає про відсутність у відділені Фонду справ про страхові виплати (особових справ) потерпілих гр-н ОСОБА_1, ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року N 16/98-ВР (у редакції, чинній на час вирішення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку, відповідно до статті 4 Основ, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога про тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено ст. 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час вирішення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене ч. 2 ст. 24 Закону N 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Пункт 7 Порядку, якому, на думку апелянта, суперечать вимоги управління ПФУ про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Статтею 16 Закону N 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом ст. 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20.04.2001 року N 15 (далі - Положення про виконавчу дирекцію Фонду), організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

З огляду на викладене вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20.03.2007 року, 12.06.2012 року та 21.05.2013 року (справи NN 21-1087во06, 21-165а12 та 21-129а13 відповідно).

Судом встановлено, що УПФУ Київського району в м. Полтаві у лютому 2014 року здійснено витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, особам які отримали каліцтво на території держав учасниць СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну, а саме ОСОБА_1 в розмірі 150 грн. (а.с. 4-6, 9, 8, 14), та ОСОБА_2 в розмірі 138,08 грн. (а.с. 4-6, 7, 9, 18).

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України в м. Полтаві Полтавської області зазначені суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну у розмірі 288,08 грн. не враховані.

З матеріалів справи вбачаться, що нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_1 стався 02.07.2004 при здійсненні останнім трудової діяльності на ТОВ «КНГ-Сервіс» (Тюменська область, Ханти-Мансійський район, м. Нягань), про що свідчить наявний у матеріалах справи акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 10-13).

Нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_2 стався 21.10.2012 при здійсненні останнім трудової діяльності на ТОВ «КНГ-Сервіс» (Тюменська область, Ханти-Мансійський район, м. Нягань), про що свідчить наявний у матеріалах справи акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 15-17).

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, відповідач мав прийняти до заліку витрати на пенсії пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за лютий 2014 року у розмірі 288 грн. 08 коп., є обґрунтованим. При цьому колегія суддів зазначає, що невжиття відповідачем заходів щодо формування справ про страхові виплати потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є перешкодою для виконання ним обов'язку по відшкодуванню УПФУ витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві особам, які отримали каліцтво у державі СНД, за лютий 2014 року у розмірі 288,08 грн.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст.ст. 201, 202 КАС України для задоволення апеляційної скарги виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві. і залишає оскаржуване судове рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16 червня 2014 року