Ухвала суду № 39291868, 18.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року справа №2а/0570/12515/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Компанієць І.Д.,

Шальєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання Крамської С.О.,

за участю

представників позивача Чумакова А.В., Лукань М.О. (згідно довіреностей),

представника відповідача Кравченко І.О. (згідно довіреності)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по адміністративній справі № 2а/0570/12515/2012 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367, № 0000452342-3388, від 06 вересня 2012 року № 0000742241-3418, № 0000812241-3419, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по адміністративній справі № 2а/0570/12515/2012 Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367, № 0000452342-3388, від 06 вересня 2012 року № 0000742241-3418, № 0000812241-3419 - задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000452342-3388 від 19 червня 2012 року, № 0000742241-3418 від 06 вересня 2012 року, № 0000812241-3419 від 06 вересня 2012 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 610,00 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 00 коп.). (арк..справи 145-149)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 151-156).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99» (код ЄДРПОУ 30415453) 08 листопада 2002 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа за номером запису 1 269 120 0000 000234, перебуває як платник податків на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач.

Відповідач - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за наслідком якої складено акт № 215/22-1-30415453 від 10 травня 2012 року (том 1 арк. справи 19-112).

21 травня 2012 року позивачем подані письмові заперечення до акту перевірки № 215/22-1-30415453 від 10 травня 2012 року, в яких позивач, зокрема, просив провести позапланову документальну перевірку на підставі доданих до заперечень первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача, що не були враховані під час перевірки з неповажних причин (том 1 арк. справи 114-119).

На підставі поданих позивачем заперечень до акту перевірки від 21 травня 2012 року, з 25 травня 2012 року по 7 червня 2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої 14 червня 2012 року складений акт № 350/22/1-30415453 та надана відповідь на заперечення № 3224/10/22-113-4 (том 1 арк. справи 121-174).

За висновками актів перевірок № 215/22-1-30415453 від 10 травня 2012 року та № 350/22/1-30415453 від 14 червня 2012 року, вбачається, що відповідачем встановлено наступне: в порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.19 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток на суму 490 423 грн. у т.ч.: за 1 квартал 2011 року - 174 388 грн., за 2 квартал 2011 року - 94 800 грн.; за 3 квартал 2011 року - 195 078 грн., за 4 квартал 2011 року - 316 035 грн.; в порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість на суму 348 586 грн., у т.ч. за січень 2011 року - 18 013 грн., лютий 2011 року - 54 495 грн., березень 2011 року - 67 004 грн., квітень 2011 року - 22 749 грн., травень 2011 року - 19 509 грн., червень 2011 року - 22 536 грн., липень 2011 року - 23 554 грн., серпень 2011 року - 34 051 грн., вересень 2011 року - 14 839 грн., жовтень 2011 року - 21 112 грн., листопад 2011 року - 25 509 грн., грудень 2011 року - 25 215 грн.

19 червня 2012 року за висновками обох вищенаведених актів перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000452342-3388, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 348 586,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35 321,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000442342-3367, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490 423,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43 598,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби у Донецькій області № 11670/1-/10.2-12-5 від 3 серпня 2012 року частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367 з податку на прибуток в частині застосування штрафу в розмірі 43 597,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін, а також збільшена сума штрафу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000452342-3388 від 19 червня 2012 року на 750 грн.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пункт 60.4 статті 60 цього Кодексу передбачає, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

За результатами розгляду скарг та заперечень позивача та з урахуванням рішення Державної податкової служби у Донецькій області відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2012 року № 0000742241-3418, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490 423,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.; від 06 вересня 2012 року № 0000812241-3419, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750 грн., та які також оскаржуються позивачем в межах даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442342-3367 від 19 червня 2012 року не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що рішення вважається відкликаним у розумінні статті 60 Податкового кодексу України, а тому у розглядуваних правовідносин відсутній предмет спору.

Стосовно правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень рішень від 19 червня 2012 року № 0000452342-3388 та від 06 вересня 2012 року № 0000722241-3418, № 00812241-3419, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено в ході проведених перевірок, зокрема, перевіркою повноти визначення валових витрат позивачем податковим органом встановлено їх завищення на суму 417 888,00 грн., а саме у 1 кварталі 2011 року встановлено реалізацію продукції власного виробництва нижче собівартості продукції. В ході перевірки встановлено, що позивачем реалізовано готової продукції за 1 квартал 2011 року на загальну суму 4 963 881,00 грн., у тому числі:

- реалізовано ТОВ МНВО «Біокон» згідно з договором від 05 січня 2011 року № 07: у січні 2011 року гофроящик № 56 у кількості 30 284 шт. за ціною 0,8834 грн. на суму 26 752 грн. 89 коп., матеріальні витрати складають 34 387 грн. 50 коп., різниця між ціною реалізації та матеріальними витратами на виготовлення реалізованих ящиків складає 7 635 грн. 40 коп.; гофроящик № 230 у кількості 19 955 шт. за ціною 1,175 грн. на суму 23 447 грн. 13 коп., матеріальні витрати складають 30 994 грн. 10 коп., різниця - 7 546 грн. 97 коп.; у лютому 2011 року: гофроящик 69а у кількості 5 007 шт. за ціною 2,65 грн. на суму 13 268 грн. 55 коп., матеріальні витрати складають 17 812 грн. 90 коп., різниця - 4 544 грн. 35коп.;

- реалізовано ПАТ «Горлівський м'ясокомбінат» згідно з договором від 20 травня 2011 року Д№ S20/05/11: у січні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 78 000 шт. за ціною 2,2584 грн. на суму 176 155 грн. 20 коп., матеріальні витрати складають 219 780 грн. 60 коп., різниця - 43 625 грн. 40 коп.; у лютому 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 52 000 шт. за ціною 2,2584 грн. на суму 117 436 грн. 80 коп., матеріальні витрати складають 146 286 грн. 40 коп., різниця - 28 849 грн. 60 коп.; гофроящик № 261 у кількості 13 818 шт. за ціною 1,5834 грн. на суму 21 879 грн. 42 коп., матеріальні витрати складають 31 115 грн. 40 коп., різниця - 9 235 грн. 98 коп.; у березні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 126 000 шт. за ціною 2,3334 грн. на суму 294 008 грн. 40 коп., матеріальні витрати складають 379 411 грн. 20 коп., різниця - 85402 грн. 80 коп.;

- реалізовано ТОВ «Схід-Транс» згідно з договором від 27 грудня 2010 року № 05: у лютому 2011 року: гофроящик № 198 у кількості 41 689 шт. за ціною 0,7167 грн. на суму 29 878 грн. 50 коп., матеріальні витрати складають 138 861 грн. 90 коп., різниця - 108 983 грн. 40 коп.; гофроящик № 203 у кількості 20 274 шт. за ціною 1,4 грн. на суму 28 383 грн. 60 коп., матеріальні витрати складають 48 787 грн. 40 коп., різниця - 20 403 грн. 80 коп.; у березні 2011 року: гофроящик № 198 у кількості 41 249 шт. за ціною 0,725 грн. на суму 29 905 грн. 53 коп., матеріальні витрати складають 146 314 грн. 50 коп., різниця - 116 408 грн. 94 коп.; гофроящик № 203 у кількості 15 556 шт. за ціною 1,425 грн. на суму 22 167 грн. 30 коп., матеріальні витрати складають 39 916 грн. 70 коп., різниця - 17 749 грн. 40 коп.;

- реалізовано ЗАТ «Комплекс Безлюдовський м'ясокомбінат»: у березні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 1 000 шт. за ціною 2,5 грн. на суму 2 500 грн., матеріальні витрати складають 3 011 грн. 20 коп., різниця - 511 грн. 20 коп.

Відповідачем зазначено, що за наслідком відбуття зазначених господарських операцій, позивачем безпідставно включено витрати до складу валових витрат на загальну суму 976 370 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року - 323 972 грн., 2-3 квартал - 617 186 грн., 2-4 квартал 2011 року - 976 370 грн., які не підтверджені відповідними документами (нормативів утворення відходів, лімітно-забірних карток для відпуску матеріалів у виробництво, акти-вимоги на заміну матеріалів, накладні-вимоги на відпуск матеріалів, картки складського обліку матеріалів матеріальних цінностей, оборотні відомості по товарно-матеріальних рахунках, типові форми первинної облікової документації, технічний регламент виробництва гофрованого картону, технологічна інструкція по виробництву ящиків з гофрокартону для пакування харчової та промислової продукції) (розділ 3.1 актів перевірок).

Як зазначає відповідач, доходи від реалізації готової продукції у 1 кварталі 2011 року склали 4 963 881 грн., витрати склали 5 476 463 грн., у тому числі матеріальні витрати в сумі 5 108 768 грн., різниця складає збиток в сумі 512 582 грн., яка виникла внаслідок реалізації продукції за ціною нижче від її собівартості.

Крім того, відповідач в актах перевірок зазначає, що позивачем у 1 кварталі 2011 року також здійснювалася реалізація гофроящиків вищенаведеним підприємствам за ціною, що є нижчою за собівартість, у зв'язку із чим відповідач зробив висновок, що позивач завідомо здійснював збиткову діяльність по реалізації гофроящиків протягом трьох місяців, яка не обумовлена розумними економічними та іншими причинами ділового характеру.

То того ж, в актах перевірок зазначено, що у період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивачем до складу витрат на збут віднесено транспортно-заготовчі витрати з придбання сировини у сумі 397 695 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 року у сумі 88 202 грн., 2-3 квартал 2011 року у сумі 230 980 грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 397 695 грн.

Згідно з договорами укладеними з ТОВ «Глорія Трейд» № 09/2011-п від 03 листопада 2011 року та з ТОВ «Костянтинівська інвестиційна група» № 35-201 від 13 січня 2010 року зазначеними контрагентами позивача здійснено послуги з митного оформлення та перевезення імпортної сировини, що відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 року, є транспортно-заготівельними витратами та включається до вартості запасів. У бухгалтерському обліку підприємства транспортно-заготівельні витрати відображено по рахунку 93 «Витрати на збут», що є порушенням вимог Податкового кодексу України. Крім того, відповідні витрати не можуть бути враховані у податковому обліку оскільки вони не підтверджені первинними документами та не пов'язані з реалізацією робіт, товарів та послуг.

За період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у загальній сумі 4 872 038 грн. Відповідачем під час планової перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 97 379 грн., в т.ч. у січні 2011 року на 5 160 грн., у лютому 2011 року на 34 403 грн., у березні 2011 року на 44 015 грн., у серпні 2011 року на 13 801 грн., оскільки здійснено операції зі списання товарно-матеріальних цінностей, без компенсації вартості та які вже не можуть бути використані в межах його господарської діяльності. Під час позапланової перевірки встановлено завищення задекларованих показників по рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів та послуг та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та «нульової ставкою» на суму 251 207 грн., в тому числі січень 2011 року - 18 013 грн., лютий 2011 року - 54 495 грн., березень 2011 року - 67 004 грн., квітень 2011 року - 22 749 грн., травень 2011 року - 19 509 грн., червень 2011 року - 22 536 грн., липень 2011 року - 23554 грн., серпень 2011 року - 34 051 грн., вересень 2011 року - 14 839 грн., жовтень 2011 року - 21 112 грн., листопад 2011 року - 25 509 грн., грудень 2011 року - 25 215 грн. з вартості придбання гофролиста, який не використаний у господарській діяльності підприємства, та які не підтвердженні відповідними документами, про що йшлося у розділі 3.1 акту позапланової перевірки. У серпня 2011 року позивачем проведено коригування кількісних показників за операціями з покупцем ПАТ «ВО Конті» стосовно вартості повернутого товару, - зменшено податкові зобов'язання на суму 13 801 грн.

Відповідно до відомостей акту позапланової перевірки вбачається, що позивачем безпідставно включено у 1 кварталі 2011 року до складу валових витрат 279 665 грн. - суми витрат з вартості утворених відходів від виробництва гофроящиків, оскільки позивачем не надано до перевірки належним чином оформлені документи на утворення, оприбуткування та облік відходів від виробництва гофроящиків. Як наслідок зазначені витрати не можуть розглядатися в якості здійснених в рамках власної господарської діяльності. З аналогічних підстав податкова інспекція дійшла висновків щодо завищення валових витрат за 2-4 квартал 2011 року на суму 976 370 грн. Вказані обставини також є підставою для відповідного зменшення податкового кредиту за 2011 рік на загальну суму 251 207 грн., оскільки до складу податкового кредиту позивачем включена вартість придбаних матеріалів, з яких в процесі переробки утворюється певна кількість відходів виробництва. При цьому, щодо вказаних відходів відсутні належним чином оформлені документи на утворення, оприбуткування та облік відходів, як наслідок зазначені матеріали, в частині отриманих відходів, не можуть розглядатися в якості таких, що використані в рамках власної господарської діяльності.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та порядок їх визнання встановлений статтею 138 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкту оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142, 143 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України обов'язковим правилом для визнання витрат є наявність первинних документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пунктів 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійсненні, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

З аналізу наведених положень Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту та формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що всі спірні господарські операції позивача з його контрагентами: ЗАТ «Комплекс Безлюдовський м'ясокомбінат», ТОВ «Схід-Транс», ПАТ «Горлівський м'ясокомбінат», ТОВ МНВО «Біокон» здійснені в межах його господарської діяльності, всі податкові накладні та інші первинні документи, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, оформлені належним чином.

Крім того, стосовно тверджень відповідача щодо завідомо збиткової діяльності позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність позивача є тривалою в часі, і господарські операції мають досліджуватися з урахуванням взаємодії одна з одною та виходячи на головну мету суб'єкта господарювання - отримання доходу в цілому від господарської діяльності, що передбачено положеннями статті 3 Господарського кодексу України, яка визначає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Натомість, як вбачається з актів перевірок, відповідач виокремив певні господарські операції та зазначив про наявність збитку від кожної господарської операції окремо, та виділивши наявність господарських операцій, в яких позивач отримав прибуток. Суд зазначає, що законодавство не визначає можливість такого розподілу господарських операцій окремо у певному періоді на такі, від яких підприємство отримало дохід, та такі, від яких підприємством отримало збиток, та відповідно позбавлення підприємства права на включення витрат від господарських операцій, за якими отриманий збиток, до складу валових витрат. Судами як першої, так і апеляційної інстанцій встановлено, що витрати, понесені позивачем, підтверджені відповідними первинними документами, наявними у матеріалах справи.

До того ж, стосовно коригування позивачем кількісних показників за операціями з покупцем ПАТ «ВО Конті» стосовно вартості повернутого товару шляхом зменшення податкових зобов'язань на суму 13 801 грн. у серпня 2011 року колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Під час перевірки позивачем надано до податкового органу належним чином оформлені накладні на повернення товару № 255 від 1 серпня 2011 року на суму 30 501,90 грн. у тому числі ПДВ 5 083,65 грн. та № 253 від 02 серпня 2011 року на суму 52 301,70 грн. у тому числі ПДВ 8 716,95 грн. Цей факт відповідачем не спростовано.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, таке коригування на суму 13 801 грн. у серпня 2011 року здійснено позивачем правомірно.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №3819/26-3895/26 від 04 лютого 2014 року проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз (том 7 арк. справи 177-209), призначеної судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи, судовим експертом, який проводив експертизу, документально встановлено, що в бухгалтерському обліку позивача операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівська інвестиційна група», Державним підприємством «Донецька залізниця», товариством з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм», Приватним підприємством «Нічний Експрес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес-Пошта» за період квітень - грудень 2011 року відображено некоректними бухгалтерськими проводками, що не відповідає вимогам Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» та «Інструкції про застосування рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій» № 291 від 30 листопада 1999 року. Як зазначено експертом це порушення не мало впливу на формування виробничої вартості продукції, відображеної в бухгалтерському обліку позивача.

До того ж, експертом документально обґрунтовано встановлено, що невірне відображення в бухгалтерському обліку позивача транспортно-заготівельних витрат (по операціям з вищезазначеними контрагентами) у «витратах на збут» не мало впливу на донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток. За співставленням бухгалтерського та податкового обліку позивача експертом документально обґрунтовано встановлено, що в податковому обліку позивача за період з 2 кварталу 2011 року по 4 квартал 2011 року занижено витрати на 973 326 грн., у т.ч. по періодам: 2 квартал 2011 року на суму 84 698 грн., 2-3 квартал 2011 року на суму 693 876 грн., 2-4 квартал 2011 року на суму 973 326 грн.

Крім того, експертом при проведенні експертизи встановлено, що не підтверджується висновок відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат суми 397 695 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 року - суми 88 202 грн., 2-3 квартал 2011 року суми 230 980 грн., 2-4 квартал 2011 року - суми 397 695 грн., у зв'язку з не підтвердженням вказаних сум розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. За співставленням бухгалтерського та податкового обліку позивача експертом документально обґрунтовано встановлено, що в податковому обліку позивача за період з 2 кварталу 2011 року по 4 квартал 2011 року занижено витрати на 973 326 грн., в т.ч. по періодам: 2 квартал 2011 року на суму 84 698 грн., 2-3 квартал 2011 року на суму 693 876 грн., 2-4 квартал 2011 року на суму 973 326 грн.

Серед іншого, експертом документально обґрунтовано встановлено, що не підтверджується висновок відповідача стосовно безпідставного корегування позивачем податку на додану вартість в серпні 2011 року на суму 13 801 грн., у зв'язку з чим підтверджується використання повернутого товару в господарській діяльності підприємства.

Водночас, судом першої інстанції за клопотанням представників відповідача було викликано у судове засідання судового експерта Доброхотова О.В., що проводив наведену вище судово-економічну експертизу, який у судовому засіданні надав цілком обґрунтовані роз'яснення стосовно висновку експертизи. Вказав, які документи він досліджував при проведенні експертизи та обґрунтовано пояснив, чому він дійшов саме таких висновків, які відображені у висновку судово-економічної експертизи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи первині документи, складанням яких супроводжувалося оформлення відбуття господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а також приймаючи до уваги висновки судово-економічної експертизи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість та з податку на прибуток у період з 01 січня по 31 грудня 2011 року відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи відповідача про невідбуття господарських операцій спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0000452342-3388 та від 06 вересня 2012 року № 0000722241-3418, № 00812241-3419.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по адміністративній справі № 2а/0570/12515/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по адміністративній справі № 2а/0570/12515/2012 - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 23 червня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді І.Д. Компанієць

В.А.Шальєва