Постанова № 39288390, 17.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2709/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Гордюшина М.М. (керівник),

Моховікової О.М. (довіреність б/н від 05.05.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кайман» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 25 322,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кайман», у якому позивач просив:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кайман» на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 22812,50 грн.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кайман» на користь позивача пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2510,28 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у порушення вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» товариство з обмеженою відповідальністю «Кайман» у 2012 році не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів. Так, на підприємстві замість одного інваліда не працювало жодного інваліда. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2013 мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 22812,50 грн. Оскільки вищезазначена сума не була своєчасно сплачена, позивачем нарахована пеня у розмірі 2510,28 грн.

Загальна сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом становить 25322,78 грн.

За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.70).

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, надали письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с.28-30), у яких зазначили, що ТОВ «Кайман» у 2012 році створено місця для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Разом з тим, обов'язки підприємства відносно створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Підприємство займається видами діяльності за КВЕД-2010: виробництво виробів із дроту, вантажний автомобільний транспорт, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, будівельно-монтажні роботи.

Крім того, у 2012 році протягом 3 місяців на підприємстві працював 1 інвалід з 01.10.2012, якого підприємство самостійно підшукало та працевлаштувало.

За таких обставин вини підприємства немає і на відповідача не може бути покладено відповідальність за неналежне виконання обов'язків з працевлаштування інвалідів.

На підставі викладеного, представники відповідача вважають, що підприємством вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тому на відповідача не може бути покладена відповідальність.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, судом встановлено таке.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Відповідно до п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо:

- реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю;

- організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;

- збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом;

- обліку заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю;

- ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 № 81 є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю; претензійно-позовну роботу у судах різних інстанцій.

Відповідно до ст.7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст.20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, складеного відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Кайман» у 2012 році складала 16 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні» - 1, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1, кількість робочих місць (а.с.15).

Разом з тим, згідно п.7 акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 12-19-108/0076, складеного територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області за результатами проведення планової перевірки ТОВ «Кайман», перевіркою встановлено, що в порушення вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» товариством за 2012 рік не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Інваліда ОСОБА_3 прийнято на роботу у ТОВ «Кайман» з 01.10.2012 (наказ № 23 від 01.10.2012). Таким чином він працював протягом 2012 року у товаристві 3 місяці. Згідно листа Фонду соціального захисту інвалідів від 26.03.2007 № 1/6-172 інвалід не обов'язково повинен бути працевлаштований на початку року, але він повинен пропрацювати не менш ніж півроку (а.с.13-14).

Таким чином, територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області проведеною перевіркою виявлено недостовірність даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, складеного відповідачем, а саме щодо визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Про виявлене повідомлено позивача, шляхом надіслання копії акта перевірки.

Акт перевірки отримано позивачем 06.11.2013, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції із зазначенням дати та номеру отримання (а.с.56).

Після чого позивачем самостійно розраховано відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій та нараховано пеню (а.с.16).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

За змістом ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що ТОВ «Кайман» вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ТОВ «Кайман» з 01.01.2012 створено 1 місце для працевлаштування інваліда, а саме місце підсобного робочого, що підтверджено штатним розписом, затвердженим наказом № 11 від 31.12.2011 (а.с.35-36).

Крім того, товариством з власної ініціативи розпочато пошук інваліда для працевлаштування на підприємстві шляхом звернення з відповідними запитами до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації Луганської області, Новоганнівської сільської ради Краснодонського району Луганської області, публічного акціонерного товариства «Краснодонська сільхозптехніка» (товариства на території якого знаходяться виробничі потужності ТОВ «Кайман», що підтверджено: зверненням та відповіддю Новоганнівської сільської ради (а.с.71-72); листом ПАТ «Краснодонська сільхозптехніка», з якого вбачається, що саме за допомогою цього товариства було працевлаштовано інваліда ОСОБА_3 (а.с.74); фіскальним чеком, що підтверджує факт направлення 21.02.2012 рекомендованого листа до УПСЗН Краснодонської РДА (а.с.75).

Відповідно до наказу № 23 від 01.10.2012 про прийняття на роботу ТОВ «Кайман» прийняв на роботу ОСОБА_4, інваліда ІІІ групи підсобним робітником з 01.10.2012 (а.с.39).

Сукупністю зазначених доказів підтверджено факт створення ТОВ «Кайман» місця для працевлаштування одного інваліда у 2012 році.

Посилання позивача на неподання відповідачем щомісячно до центру зайнятості звітів про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, як на доказ вчинення відповідачем адміністративно-господарського правопорушення, за яке передбачена відповідальність Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд вважає необґрунтованими, оскільки цим Законом передбачена відповідальність саме за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за порушення порядку звітування про існування таких робочих місць.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що працевлаштування інвалідів на підприємства здійснюється не тільки Фондом соціального захисту інвалідів та Державним центром зайнятості, а й, зокрема, місцевими радами народних депутатів, громадським організаціями інвалідів тощо. З огляду на докази наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачем протягом 2012 року повідомлялися такі органи про наявність вакантного місця для працевлаштування інвалідів у ТОВ «Кайман».

Незважаючи на те, що підприємством було створено місце для працевлаштування інваліда, органами працевлаштування інваліди для працевлаштування до ТОВ «Кайман» у 2012 році не направлялися.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що ТОВ «Кайман» вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки вакантні посади для інвалідів на ТОВ «Кайман» не були зайняті не з вини відповідача. Натомість відповідач створив місця для інвалідів в необхідному обсязі та здійснив усі заходи для працевлаштування на ці місця інвалідів.

За таких підстав суд вважає, що позивачем не надано доказів встановлення будь-яких порушень чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тобто позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтується позовна заява, тому на відповідача не може бути покладена відповідальність по сплаті фінансових санкцій та пені.

Відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 17 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 червня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кайман» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 25 322,78 грн. - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19 червня 2014 року.

Суддя К.О. Пляшкова