Ухвала суду № 39286848, 17.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/2034/13-ц Головуючий у 1-й інст. Янчук Вікторія Вікторівна

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Забродського М.І., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Капустинської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - Банк) звернувся до суду з даним позовом.

Зазначав, що 08.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/4708/73/111360. Відповідно до договору відповідачка отримала кредит у розмірі 17 040,00 дол. США до 08.06.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік.

Зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_2 належним чином не виконувала. У зв'язку з чим, станом на 16.08.2013 року утворилась заборгованість на суму 23 848,69 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 190 622,58 грн.), з яких: заборгованість за кредитом - 7 217,39 дол. США (57 688,60 грн.); заборгованість по відсотках - 2 069,50 дол. США ( 16 541,51 грн.); пеня за порушення строків повернення кредитних коштів - 14 561,80 дол. США (116 392,47 грн.).

Після зменшення позовних вимог в частині нарахованої пені до 9 960,62 дол. США (79 615,24 грн.) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість у сумі 19 247,51 дол. США (еквівалент 153 845,35 грн.) та понесені судові витрати.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 19 247, 51 дол. США (еквівалент 153 845,35 грн.) заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення неустойки, зменшивши їх розмір до 5 199,39 доларів США та 790,80 доларів США відповідно.

Вважає, що розмір заборгованості за кредитним договором та неустойки визначений невірно. Крім того, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, що є підставою для зменшення розміру пені. Також вважає, що звернення банку до суду є передчасним, оскільки вона не отримувала ніяких попереджень на свою адресу про розмір заборгованості та необхідності її сплати.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/4708/73/111360, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 17 040,00 дол. США до 08.06.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік. (а.с.5-6)

Банк свої зобов'язання за договором виконав.

Відповідачка порушила умови договору, не виконала взяті на себе кредитні зобов'язання, не сплачувала щомісячні платежі та щомісячні проценти за наданим кредитом.

Вказані обставини визнані сторонами по справі.

Внаслідок невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 16.08.2013 року утворилась заборгованість на суму 23 848,69 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 190 622,58 грн.), з яких: заборгованість за кредитом - 7 217,39 дол. США (57 688,60 грн.); заборгованість по відсотках - 2 069,50 дол. США ( 16 541,51 грн.); пеня за порушення строків повернення кредитних коштів - 14 561,80 дол. США (116 392,47 грн.) (а.с.4).

Правильність проведеного позивачем розрахунку відповідачкою не спростовано, будь-яких клопотань про надання відповідних доказів з цього приводу останньою не заявлено. А тому доводи відповідачки про те, що позивачем невірно визначено розмір заборгованості по кредиту є безпідставними.

Є безпідставними і доводи відповідачки про те, що суд не зменшив розмір пені відповідно до частини 3 ст.551 ЦК України з огляду на наступне.

Зі змісту ст.551 ЦК України - предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 27 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка із заявою про зменшення розміру неустойки до суду першої інстанції не зверталася, будь-яких доводів про наявність підстав для зменшення розміру неустойки суду не надала.

Також, не можна визнати обґрунтованими доводи відповідачки про те, що звернення банку з позовом до суду є передчасним, так-як вона не отримувала ніяких попереджень на свою адресу про розмір заборгованості та необхідності її сплати, оскільки умовами укладеного між Банком та відповідачкою кредитного договору таких обов'язків на Банк не покладено.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 істотно порушила умови договору, зокрема односторонньо відмовився від взятого на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для примусового стягнення з неї заборгованості за даним кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді