Ухвала суду № 39286788, 17.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/1464/13-ц Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Наталія Євгенівна

Категорія 37 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що працює вчителем математики в Троковицькому природничо-екологічному ліцеї. В 2011 році позивачці присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії», щодо її професійних здібностей будь-яких нарікань з боку колег та батьків учнів ніколи не було. Однак, коли вона стала класним керівником у п'ятому класі, батьки 01.09.2012 року звернулися із заявою до начальника відділу освіти про відсторонення її від класного керівництва та викладання уроків математики в 6 класі, звинувативши її в заяві про незнання «елементарного» з математики та в некоректній поведінці з дітьми, цим самим поставивши під сумнів її знання з математики, її рівень професіоналізму в процесі роботи з учнями та оцінюванні їх знань. В даній заяві позивачка вбачає порушення її особистих немайнових прав, а саме приниження честі, гідності та ділової репутації. Крім того відповідачами поширювалась неправдива інформація про її дочку ОСОБА_8, стверджуючи цим самим, що всі завдання на уроках вона виконувала не самостійно, принизивши її здібності та репутацію як старанної учениці. Враховуючи вищевикладене, просила суд зобов'язати відповідачів письмово вибачитися та спростувати недостовірну інформацію, що ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію та честь, гідність та репутацію її дитини ОСОБА_8 як старанної учениці, шляхом зачитування даного спростування на загальних батьківських зборах в присутності всього трудового колективу Троковицького природничо-екологічного ліцею, а саме, що ОСОБА_2 знає математику, має достатній рівень професіоналізму і в процесі своєї роботи намагається свої знання донести до учнів і як вчитель математики і як класний керівник добросовісно виконувала свою роботу, справедливо оцінювала всіх без виключення учнів і не завищувала оцінки з математики своїй дитині, а також, що її дитина ОСОБА_8 справедливо отримувала оцінки за знання з математики. Також, позивачка просила стягнути з відповідачів на її користь 30 000 грн. заподіяної їй моральної шкоди, а саме: з ОСОБА_3 10 000 грн., а з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 20 000 грн. (по п'ять тисяч з кожного). Крім того, їй заподіяно і матеріальної шкоди на загальну суму 6670 грн., а саме: нею втрачено у зв'язку із відстороненням від класного керівництва та читання годин математики в 6 класі 5600 грн. заробітної плати та 1000 грн. витрат на лікування, яку просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2014 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 66 грн. 70 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку, про те, що в діях відповідачів відсутні ознаки поширення недостовірної та такої, що порочать честь і гідність інформації по відношенню до позивача. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 працює вчителем Троковицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка була перейменована в Троковицький природничо-екологічний ліцей з 1998 року, основна спеціалізація - вчитель математики та фізики. У 2011 році позивачку було призначено класним керівником 5 класу. Протягом 2011-2012 навчального року вона здійснювала класне керівництво у зазначеному класі. 01 вересня 2012 року відбулись батьківські збори в 6 класі, в якому позивачка повинна була стати класним керівником. Після батьківських зборів 01.09.2012 року частина батьків учнів 6 класу подали директору ліцею Кирийчуку В.В. письмову заяву, адресовану начальнику відділу освіти Сташенку Г.Ф., з проханням відсторонити позивачку від класного керівництва та від уроків математики в класі, де навчаються їхні діти, у зв'язку з некоректною поведінкою з дітьми з недосконалим викладанням математики (незнання елементарного).

Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідачів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що згідно положень статті 40 Конституції України та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Разом із тим звернення має бути адресоване органу державної влади, органу місцевого самоврядування та посадовій і службовій особам цих органів, що компетентні розглянути таке звернення. Наявність у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і це звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Зазначені норми матеріального права, а також положення ст. 34 Конституції України, якою передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань враховано судом першої інстанції, при цьому суд правильно зазначив, що відповідачі фактично виражали свою суб'єктивну думку стосовно позивача та те, що висловлювання відповідачів у вказаній заяві є їх оціночними судженнями відносно позивача.

Також правильним є посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідачами поширювалась будь-яка інформація про незнання позивачкою математики, про недостатній рівень професіоналізму в процесі своєї роботи з учнями, як вчителя математики, надання переваги в оцінюванні знань та завищуванні оцінок з математики її дитині за знання з математики.

Що стосується вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, то колегія суддів вважає їх також необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачами стосовно позивачки не поширювалася недостовірна інформація та така, що порочить її честь і гідність, а тому її особисті (немайнові) права фактично не порушувалися, тому відсутні підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

При розгляді справи судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ухвалене судом рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді