Ухвала суду № 39286723, 10.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/19/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грищенко М.В.

Категорія 30 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

при секретарі Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідачки 7925 грн. на відшкодування майнової та 2500 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалася на те, що 21.11.2003 року вона купила житловий будинок АДРЕСА_1 Брусилівського району. Рішенням Брусилівського районного суду від 06.10.2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2009 року було задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсним вищевказаний договір. В подальшому ОСОБА_3 продав спірний будинок ОСОБА_2 Вона (позивачка) проживала у будинку до серпня 2010 року, проте, внаслідок неправомірний дій колишнього чоловіка, вимушена була змінити місце проживання та виїхати з будинку. Рішенням Брусилівського районного суду від 29.09.2010 року здійснено поділ спільного майна подружжя, за яким їй виділено: спальний гарнітур, меблева стінка, м'який куточок, диван, ліжко, кухонний гарнітур, трюмо, меблеву стінку (горку), газову плиту, телевізор, 6 стільців і стіл, а всього на загальну суму 7925 грн. Вказане майно знаходилося у вищевказаному будинку. 29.12.2013 року вона отримала листа від відповідачки з вимогою забрати вищевказані речи з будинку до 07.01.2014 року. 03.01.2014 року вона приїхала забрати речі, проте побачила, що меблі зіпсовані та непридатні до використання, оскільки тривалий час перебували під відкритим небом. Крім того, відповідачка протягом трьох років користувалася речами, внаслідок чого вони втратили свій товарний вигляд. Вважає, що такими діями їй завдана майнова та моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.ст. 22, 23, 319, 1166, 1167 ЦК України.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначила, що відповідачка в суді першої інстанції не заперечувала щодо розміру заподіяної шкоди та того, що майно знаходиться на вулиці, у зв'язку з чим втратило придатність до використання. Також, вартість майна встановлена рішенням суду, а тому не повинна повторно доводитися. Крім того, непридатність меблів до використання підтверджується фотокарткою та показами свідка.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.10.2002 року по 25.10.2007 року.

21.11.2003 року ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1 Брусилівського району, Житомирської області. У вказаному будинку вона проживала з березня 2004 року по серпень 2010 року.

Рішенням Брусилівського районного суду від 06.10.2009 року вищевказаний договір визнано недійсним.

Рішенням Брусилівського районного суду від 29.09.2010 року поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зокрема, виділено позивачці: спальний гарнітур вартістю 900 грн., меблеву стінку вартістю 1150 грн., м'який куточок вартістю 1250 грн., диван вартістю 325 грн., ліжко вартістю 400 грн., кухонний гарнітур вартістю 1150 грн., трюмо вартістю 200 грн., меблеву стінку (горку) вартістю 1150 грн., газову плиту вартістю 450 грн., телевізор вартістю 750 грн., 6 стільців та стіл вартістю 300 грн., а всього на загальну суму 7925 грн.

07.10.2010 року ОСОБА_5 продав житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (сестрі колишнього чоловіка позивачки). Даний договір є дійсним. На час укладення вказаного договору ОСОБА_1 у спірному будинку не проживала (з серпня 2010 року), що підтверджується довідкою Морозівської сільради від 31.12.2013 року № 1421, та не заперечується сторонами.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до органів міліції із заявами про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 не пускає її до будинку, поміняв замки. Зокрема, в заяві від 30.11.2010 року вона зазначила, що ОСОБА_4 самовільно виніс на вулицю меблі з будинку, чим спричинив порчу її майна.

Крім того, зі справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до позивачки з вимогою забрати свої речі, та у січні 2011 року подала до суду позов про усунення перешкод в користуванні майном. Проте, ОСОБА_1 меблі не забрала, та не прийняла жодних мір по їх зберіганню. Цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до даного часу не розглянута, оскільки провадження по ній зупинено за клопотанням ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не доведено обов'язку ОСОБА_2 протягом тривалого часу зберігати чужі речі у своєму будинку, та того, що відповідачка протягом тривалого часу їх використовувала та в подальшому винесла на вулицю, чим сприяла пошкодженню майна. При цьому, ОСОБА_4 до участі у справі не притягнутий, будь-яких позовних вимог до нього не заявлялося.

Крім того, позивачкою не доведено і розмір спричиненої їй шкоди, оскільки клопотання про призначення товарознавчої експертизи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, нею не заявлялося. Визначена же у 2010 році рішенням суду вартість майна, фотокартка та покази свідка не є належними і допустимими доказами спричиненої позивачці шкоди, оскільки не визначають ступень втрати товарного вигляду меблів і телевізора, неможливість їх використання, розмір спричиненої шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді