Ухвала суду № 39285083, 23.05.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7316/14-ц

Провадження № 6/161/380/14

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІУ Х В А Л А

23 травня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Акайомовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду № 161/16817/13-ц провадження № 2/161/4765/13 від 22.10.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6 000 000,00 грн. основного боргу та 60 000,00 грн. відсотків за користування позикою.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3 555,70 грн. судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 01.11.2013 року та судом видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження.

Станом на даний час рішення суду не виконане в жодній частині, оскільки у боржника ОСОБА_2 відсутнє нерухоме майно та інше майно, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог кредитора, що підтверджено довідкою державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, в якій зазначено про відсутність будь-якого належного ОСОБА_2 майна, також витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 43543503 від 24 лютого 2014 року; та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта № 18957276 від 13.03.2014 року та № 18957901 від 13.03.2014 року.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України боржник ОСОБА_3 має корпоративні та майнові права у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лекос», код ЄДРПОУ 25264912, а саме: 25 % від статутного фонду даного підприємства, та у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Магік», код ЄДРПОУ 22915510, а саме: 50 % від статутного фонду даного підприємства.

Згідно ст. 2.1, ст. 3.2 Статуту ТзОВ «Лекос» ОСОБА_3 є учасником товариства, його частка та вклад до статутного капіталу товариства складає 1 750 000,00 грн., що становить 25 % статутного капіталу товариства.

Згідно ст. 2.1, ст. 3.2 Статуту ТзОВ «Магік» ОСОБА_3 є учасником товариства, його частка та вклад до статутного капіталу товариства складає 300 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу товариства.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 є засновником ТзОВ «Лекос», розмір внеску до статутного фонду 5 425 000,00 грн. та ТзОВ «Магік», розмір внеску до статутного фонду 600 000,00 грн., що навіть загалом менше боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1

Заявник ОСОБА_1 вказує, що згідно ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.

Крім того, при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника у порядку передбаченому ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає права правонаступник учасника ТзОВ.

На підставі наведеного, заявник просила змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, а саме: стягнення заборгованості за договором позики шляхом виділення частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос», пропорційну всій частці учасника товариства у статутному капіталі ОСОБА_2, що становить 25 % статутного капіталу товариства, та звернення стягнення на частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос», пропорційну всій частці учасника товариства у статутному капіталі ОСОБА_2, що становить 25 % статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_1 шляхом її передачі у натуральній формі. Також виділення частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік», пропорційну всій частці учасника товариства у статутному капіталі ОСОБА_2, що становить 50 % статутного капіталу товариства, та звернення стягнення на частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік», пропорційну всій частці учасника товариства у статутному капіталі ОСОБА_2, що становить 25 % статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_1 шляхом її передачі у натуральній формі.

Сторони в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду заяви, що підтверджено наявними в матеріалах справи телефонограмами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Підставою для виконання рішення суду є наявність обставин, що утруднюють виконання рішення суду та винятковість такого випадку.

В якості підстав, що утруднює виконання рішення заявник зазначає наступні обставини: боржник рішення суду не виконує, виконавчий документ не виконано, стягнення заборгованості є утрудненим з підстав відсутності у боржника ОСОБА_2 нерухомого майна та іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог кредитора.

Проте, зазначені обставини не є тими обставинами, що утруднюють виконання рішення суду та не є винятковими по своїй суті.

В якості доказів, що підтверджують подання заяви заявником не додано жодного документу.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Проте, в даному випадку суд не вбачає таких обставин, які б утруднювали виконання постанови суду та вважає, що відсутність коштів, нерухомого майна та іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог кредитора, не є перешкодою для виконання рішення суду і дана обставина не може бути причиною невиконання зобов'язань чи зміни способу та порядку виконання судового рішення.

При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. Однак, як слідує із поданої заяви, заявник фактично просить змінити не порядок і спосіб виконання рішення, а сам його зміст.

Предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було стягнення боргу за борговою розпискою.

В даному випадку заявник ставить питання про виділення частини майна та звернення стягнення на частину майна товариства шляхом передачі її у натуральній формі, що фактично призводить до зміни як змісту рішення Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2013 року так і його резолютивної частини, адже судом взагалі не досліджувалися правові підстави звернення стягнення на частину майна товариства шляхом передачі її у натуральній формі.

Правові підстави задоволення даного позову є іншими, ніж правові підстави звернення стягнення на частину майна товариства шляхом передачі у натуральній формі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені заявником вимоги до задоволення не підлягають, оскільки вони стосуються вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, можуть істотно змінити зміст резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.

Приймаючи до уваги наведене, суд не вбачає підстав для зміни порядку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 373, 293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Ухвала може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук