Ухвала суду № 39283773, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 35913/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «КуДі» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «КуДі» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових вимог, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ПП «КуДі» 29.10.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові вимоги №1/866 від 05.08.2010 року та №2/1035 від 14.06.2010 року, визнати протиправними дії, а саме складення акту опису активів, на які поширюється право податкової застави №27698/10/24-034/1889 від 13.10.2010 року, зобов'язати зупинити податкову заставу усіх активів ПП «КуДі» та активів, які ПП «КуДі» набуде в майбутньому, згідно акту опису активів, на які поширюється право податкової застави №27698/10/24-034/1889 від 13.10.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП «КуДі» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що не слід брати до уваги супровідний лист відповідача №16157/23-2 від 07.062010 року, так як це не є доказом надсилання рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000282200/0 від 17 червня 2010 року, оскільки в ньому не конкретизовано, які саме рішення направлялися.

Також вказує, що згідно першого абзацу податкового роз'яснення положень ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» затвердженого наказом ДПА України від 06.07.06р. №385 Конституційний суд України рішенням від 24.03.05 №2-рп/2005 у справі №1-9/2005 вирішив, що право податкової застави поширюється не на всі активи платника податків, а залежно від суми його податкового боргу.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2010 року відповідачем на підставі акта перевірки №1227/23-2/32712685 від 07.06.2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «Є» №0000282200/0/16124, яким до ПП «КуДі» застосовано штрафні (фінансові) санкції: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 120 452,22 грн.

17.06.2010 року відповідачем на підставі акта перевірки №1227/23-2/32712685 від 07.06.2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «Є» №0000292200/0/16126, яким до ПП «КуДі» застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 170,00 грн.

Відповідач надіслав вказані рішення 17.06.2010 року, про що свідчить супровідний лист №16157/23-2, а також копія повідомлення про вручення поштового відправлення №2182635, згідно якої позивач отримав конверт 23.06.2010 року.

05.08.2010 року відповідачем виставлено першу податкову вимогу №1/866 про сплату боргу в сумі 120 622,22 грн.

Листом відповідача від 06.08.2010 року №20770/10/24-027/1436 зобов'язано позивача у трьох денний термін з дня отримання вказаного листа надати перелік активів для опису з метою реєстрації податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на суму 120 622,22 грн. Позивачем не заперечується факт ненадання переліку активів для опису.

14.09.2010 року відповідачем виставлено другу податкову вимогу №2/1035 про сплату боргу в сумі 120 622,22 грн.

13.10.2010 року відповідачем складено Акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №27698/10/24-034/1889, згідно якого проведено опис всіх активів позивача та активів, які позивач набуде в майбутньому.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що виставлені податкові вимоги №1/866 від 05.08.2010 року та №2/1035 від 14.06.2010 року є правомірними, оскільки податкове зобов'язання є узгоджене та позивачем у встановлені строки не сплачене.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковим боргом (недоїмкою), вважається, податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачен у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.5.4.1. п.5.4. ст.5 зазначеного вище Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією ж статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 цього ж Закону встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк чи граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. (пп. 6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»)

Згідно пп.6.2.3. п.6.2. ст.6 цього ж Закону України, податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим орган, з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правомірністю винесення податкових вимог, так як податкове зобов'язання є узгоджене та позивачем у встановлені строки не сплачене, висновок про що випливає з наявних в матеріалах справи супровідним листом від 17.06.2010 року №16157/23-2 та копією повідомлення про вручення поштового відправлення №2182635, згідно якої позивач отримав конверт з рішенням 23.06.2010 року.

Також, колегія суддів погоджується з тим, що акт опису активів ПП «КуДі» складений відповідно до додатку, наведеного у Наказі Державної податкової адміністрації України від 06 липня 2006 року №385 «Про затвердження податкового роз'яснення положень ст.8 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складення акту опису активів, на які поширюється право податкової застави №27698/10/24-034/1889 від 13.10.2010 року та зобов'язання відповідача зупинити податкову заставу усіх активів позивача та активів, які позивач набуде в майбутньому ґрунтуються на твердженні про незаконність оскаржуваних податкових вимог і мають похідний характер, а тому судом першої інстанції вірно встановлена законність зазначених податкових вимог.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КуДі» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі №2а-9759/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук