Постанова № 39283671, 20.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1458/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мандрика Х.С,

представника позивача - Піддубний Д.І. , Тума Н.В.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001411501 від 30.01.2014 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 40 023 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 005,75 грн., в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 39 797 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 949,25 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №229/16-01-15-02/37306380 від 20.01.2014 року щодо порушення ТОВ «Ендейвер» п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206, п.201.12 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування за липень 2013 року в розмірі 39 797 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Позивачем було правомірно віднесено до суми податкового кредиту за травень 2013 року суму ПДВ в розмірі 39 797 грн. за аркушами коригування митних декларацій від 30.04.2013 року та до податкового кредиту за червень 2013 року суму ПДВ в розмірі 39 797 грн. за аркушами коригування митних декларацій від 31.05.2013 року. Таке твердження мотивував тим, що ані Податковим кодексом України, ані Порядком заповнення форм та подання податкової звітності з податку на додану вартість, не встановлено граничних строків для обліку від'ємного значення ПДВ. Таким чином, як на думку позивача, платник має право відображати його в рядку 24 декларації протягом будь - якого строку, в тому числі понад 1095 днів з моменту виникнення. Крім того, позивач вважав, що податковим органом з порушенням наданих йому повноважень було самостійно перенесено спірну суму у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів (рядок 23.2) до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24). І вже за наслідками вказаної дії, перевіряючим протиправно зроблено безпідставний висновок про неправомірність заниження позивачем залишку від'ємного значення (рядок 24). Відтак, оскільки в діях ТОВ «Ендейвер» відсутні порушення податкового законодавства, про які стверджує відповідач, оскаржуване рішення ДПІ у м. Полтаві є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стверджував про те, що за результатами перевірки ТОВ «Ендейвер» встановлено, з - поміж іншого, порушення останнім п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206, п.201.12 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року в розмірі 39 797 грн. Податковий орган вказував, що при використанні митного режиму тимчасового ввезення товару сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту підтверджується митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. З огляду на викладене, в даному випадку аркуші коригування митних декларацій від 30.04.2013 року б/н на суму ПДВ 30 213,54 грн., від 30.04.2013 року б/н на суму ПДВ 9 583,73 грн. повинні бути включені до складу податкового кредиту за квітень 2013 року, а аркуші коригування від 31.05.2013 року №248 на суму ПДВ 30 213,54 грн., від 31.05.2013 року №249 на суму ПДВ 9 583,73 грн. повинні бути включені до складу податкового кредиту за травень 2013 року. Віднесення сум ПДВ на підставі аркушів коригування до податкового кредиту травня та червня 2013 року з порушенням законодавства призвело до заниження позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2013 року на суму 39 737 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за липень 2013 року на суму 39 737 грн. Відповідач посилався на ст.123 Податкового кодексу України, яка передбачає накладення на платника податку штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, у разі самостійного визначення сум податкового зобов'язання контролюючим органом. З огляду на викладене, враховуючи встановлені порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, відповідачем правомірно зменшено ТОВ «Ендейвер» суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року та застосовано штрафні санкції, а тому оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» (ідентифікаційний код - 37306380) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 20.09.2010 року. (а.с.12-14 )

Позивач перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві з 21.09.2010 року за №60991, зареєстрований платником податку на додану вартість, на даний час свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ дійсне за №200023772 від 06.02.2012 року. ( а.с.11) .

Відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правомірності нарахування ТОВ «Ендейвер» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2012 року, січень, березень, травень, червень, липень, серпень 2013 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт (надалі - Акт перевірки) №229/16-01-15-02/37306380 від 20.01.2014 року, у висновках якого, з-поміж іншого, встановлено порушення ТОВ «Ендейвер» п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206, п.201.12 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року в розмірі 39 797 грн. (а.с.24-56 )

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001411501 від 30.01.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 40 023 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 005,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги від 04.04.2014 року №772/10/16-31-10-04-12 скаргу ТОВ «Ендейвер» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у м. Полтаві в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 39 797 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 949,25 грн., позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній частині податкового повідомлення - рішення та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його обґрунтованість та законність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206, п.201.12 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року в розмірі 39 797 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.201.12. ст.201 вказаного Кодексу, у разі ввезення товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206 Кодексу, при використанні митного режиму тимчасового ввезення, сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Стверджуючи про порушення позивачем вищевказаних норм, за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення ТОВ «Ендейвер» суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2013 року на суму 39 797 грн.

Суд знаходить такі висновки податкового органу правомірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

У ході перевірки встановлено та не було спростовано сторонами у ході розгляду справи, що :

1) до складу податкового кредиту за травень 2013 року позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені митним органам, відповідно аркушів коригування до вантажно - митних декларацій (ВМД) :

- від 30.04.2013 року б/н до ВМД № 806020000/2012/007504 від 07.08.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 30 213,54 грн.;

- від 30.04.2013 року б/н до ВМД № 806020000/2012/011717 від 07.12.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 9 583,73 грн.;

2) до складу податкового кредиту за червень 2013 року позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені митним органам відповідно аркушів коригування до вантажно - митних декларацій:

- від 31.05.2013 року №248 до ВМД №806020000/2012/007504 від 07.08.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 30 213,54 грн.;

- від 31.05.2013 року №249 до ВМД №806020000/2012/011717 від 07.12.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 9 583,73 грн.

Аркушы коригування оформлюються з метою внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа та є невід'ємною частиною відповідної митної декларації, відповідно до п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій».

З огляду на імперативні приписи вищевказаного п.206.7.2 п.206.7 ст.206 Податкового кодексу України, суд погоджується з висновками відповідача та вважає, що аркуші коригування митних декларацій від 30.04.2013 р. б/н на суму ПДВ 30 2013,54 грн., від 30.04.2013 року б/н на суму ПДВ 9 583,73 грн. повинні були бути включені до складу податкового кредиту за квітень 2013 року, а аркуші коригування від 31.05.2013 року №248 на суму ПДВ 30 213,54 грн., від 31.05.2013 року № 249 на суму 9 583,73 грн., повинні бути включені до складу податкового кредиту за травень 2013 року.

Віднесення сум ПДВ на підставі вказаних аркушів коригування до податкового кредиту травня та червня 2013 року з порушеннями приписів п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206 Кодексу призвело до заниження суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2013 р. на суму 39 797,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2013 р. на суму 39 797,00 грн.

З огляду на вищевикладені факти, що не були спростовані позивачем у ході розгляду справи, дослідивши наявні докази, суд доходить висновку, що податковим органом правомірно в частині сформованого за аркушами коригування митних декларацій податкового кредиту було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, що була задекларована у липні 2013 року.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що ТОВ «Ендейвер» правомірно віднесено до податкового кредиту за травень, червень 2013 року та у липні 2013 року заявлено до бюджетного відшкодування спірні суми, оскільки, як на думку позивача, ані Податковим кодексом України, ані Порядком заповнення форм та подання податкової звітності з податку на додану вартість, не встановлено граничних строків для обліку від'ємного значення ПДВ. Таким чином, як на думку позивача, у загальному випадку, платник має право відображати його в рядку 24 декларації протягом будь - якого строку, в тому числі понад 1095 днів з моменту виникнення.

Податковий кодекс України, в свою чергу, містить спеціальну норму, яка регулює порядок та строки формування податкового кредиту за митними деклараціями при використанні митного режиму тимчасового ввезення товару. Дана норма встановлює, що сплачені суми податку включаються до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.

Таким чином, вищевказані висновки ТОВ «Ендейвер» є суб'єктивним твердженням, що не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства, та спростовуються імперативними приписами норми Податкового кодексу України.

Згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на те, що податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Ендейвер» за липень 2013 року в сумі 37 979 грн., до позивача також правомірно та на підставі закону було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 979,25 грн.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення №0001411501 від 30.01.2014 року в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 39 797 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 949,25 грн. є правомірним, законним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняте ним рішення в частині визначення оскаржуваних сум є правомірним, у свою чергу позивач належних доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання даного адміністративного позову майнового характеру становить 1 827 грн.

Приймаючи до уваги, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з ТОВ «Ендейвер» на користь Держаного бюджету України судовий збір в сумі 1 644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 644, 30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя І.С. Шевяков