Постанова № 39283610, 12.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 р. Справа № 805/5167/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 1900 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Слов'янський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 1900 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 з 24.12.2012 призначено допомогу по безробіттю. При розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_1 з 24.12.2011 зареєстрований як фізична особа-підприємець у виконавчому комітеті Слов'янської міської ради, тобто на момент звернення до центру зайнятості із заявою від 24.12.2012 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що не повідомив міський центр зайнятості. Таким чином, відповідач безпідставно отримав допомогу по безробіттю за період з 24.12.2012 по 15.07.2013 в розмірі 3667,62 грн. З 13.09.2013 ОСОБА_1 було сплачено суму в розмірі 1767,62 грн. На теперішній час сума заборгованості складає 1900,00 грн. На підставі ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 1900 грн.

Сторони у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 24.12.2012 ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття із заявою про вирішення питання працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.10).

З 24.12.2012 ОСОБА_1 надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

16.07.2013 Слов'янським міським центром зайнятості відповідності до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», зареєстрованого в МЮУ 12.03.2009 за №232/16248 проведено розслідування страхового випадку щодо безробітного ОСОБА_1. За результатами якої складено акт № 03/4 від 16.07.2013.

Як вбачається з акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 03/4 від 16.07.2013, у результаті звіряння даних з базою даних Пенсійного фонду України після введення в дію оновленої версії ЄІАС.NET, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.11.2011, при цьому з 24.12.2012 перебуває на обліку як безробітний і отримує допомогу по безробіттю. На підставі чого, позивачем зроблені висновки, що ОСОБА_1 не мав права на надання йому статусу безробітного 24.12.2012, так як він належить до зайнятого населення. Допомога по безробіттю, яку отримав ОСОБА_1 повинна бути стягнута з безробітного за весь період перебування на обліку (а.с.11).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 397787 - №397788 від 16.08.2013, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.05.1992 (а.с.12-13).

Таким чином, безробітний ОСОБА_1 у період перебування на обліку в центрі зайнятості був зареєстрований як фізична особа-підприємець, чим порушив п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

16.07.2013 Слов'янським міським центром зайнятості було видано наказ № 18 про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 24.12.2012 по 15.07.2013 відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (а.с.15).

Як вбачається з бухгалтерської довідки, матеріальні виплати, що підлягають відшкодуванню, у зв'язку із отриманням їх на підставі неправдивих відомостей ОСОБА_1 складає 3667,62 грн. (а.с.14).

16.07.2013 на адресу відповідача позивачем направлено претензію від 16.07.2013 № 06-19/1849, в якій запропоновано у добровільному порядку повернуту допомогу по безробіттю в зазначеному вище розміру.

Відповідач частково повернув суму безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1767,62 грн.

Однак, на момент судового розгляду справи залишок суми в розмірі 1900 грн. у добровільному порядку відповідачем позивачу не повернуто.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Частиною 1 ст. 45 Закону № 5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, зайнятості особи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом № 5067-VI належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», компенсації відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»; надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України «Про зайнятість населення»; надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності;інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 статті 23 цього Закону передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:перші 90 календарних днів - 100 відсотків;протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідачем було особисто підписано заяву від 24.12.2012, згідно з якою, в даний час він: не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності; трудовою діяльністю не займається; пенсію не отримує; не має право пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугою років (а.с.10).

Абзацом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону № 5067-VI визначено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

З огляду на викладене, відповідач у період перебування на обліку у Слов'янському міському центру зайнятості відносився до категорії зайнятого населення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач безпідставно отримав допомогу по безробіттю за період з 24 грудня 2012 року по 15 липня 2013 року.

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

У порушення зазначених вимог Закону, відповідач суму безпідставно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 1900,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 1900 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37172001004278 в Головного управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23781904) безпідставно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття в розмірі 1900 (одна тисяча дев'ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитрієв В.С.