Ухвала суду № 39283422, 18.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2014 р.Справа № 524/2764/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2014р. по справі № 524/2764/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.06.1998 року № 978.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2014 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі заданим позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області - повернуто позивачу, оскільки така заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на прийняття судом оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 15 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору в даному випадку є оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо передачі права власності на земельну ділянку, тобто питання, вирішення якого є необхідним для набуття і реалізації права на землю (цивільного права).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що даний спір є таким, що виникає з земельних правовідносин і має розглядатися в порядку цивільного судочинства у відповідності до ст. 15 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, судочинство визначається виключно законом. За своїм змістом судочинство включає в себе, зокрема, підсудність, тобто встановлення повноважень судів системи судів загальної юрисдикції та процесуальних строків, строків звернення, оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та викладених в ній обставин, предметом судового оскарження у даній справі є рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 978 від 26 червня 1998 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1499 га по АДРЕСА_1.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. N 10-рп/2010, положення ч. 1 ст. 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень. Органи місцевого самоврядування відповідно до Земельного кодексу України вирішують питання про розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, та при вирішенні таких питань ці ради виступають як суб'єкти владних повноважень. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція, адміністративних судів належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, з питань передбаченими до їх повноважень, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Аналізуючи зміст вказаних вище норм, можливо зробити висновок про те, що до цивільної юрисдикції належить справи у сфері земельних відносин, окрім тих справ, в яких відповідачем виступає суб'єкт владних повноважень, що здійснює в цій сфері владні управлінські функції та які розглядаються адміністративними судами.

Колегія суддів зазначає, що Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Таким чином, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, приймаючи оскаржуване рішення, як суб'єкт владних повноважень, здійснював владні управлінські функції.

Слід зазначити, що предметом спору у даній справі є законність процедури прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Даний спір пов'язаний з процесом відновлення порушеного інтересу щодо забезпечення додержання вимог законодавства при прийнятті рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, а тому, в даному випадку, виходячи зі змісту позовних вимог, суду необхідно перевірити наявність чи відсутність повноважень відповідача при прийнятті спірного рішення, чи прийнято дане рішення в межах наданих повноважень та відповідно до діючих законодавчих норм.

Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, що виникли між сторонами, даний спір є публічно-правовим, а тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування ст. 15 ЦПК України та визнання адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області такою, що не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України).

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального законодавства, позбавивши при цьому права позивача на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2014 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2014р. по справі № 524/2764/14-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення направити до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.