Постанова № 39283303, 17.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р.Справа № 923/233/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 917 від 19.05.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Буртовий М.В. (довіреність 01-02/27 від 20.02.2014 року)

від відповідача: Браїло Т.Г. (довіреність 6 від 17.03.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик"

на рішення господарського суду Херсонської області від " 24" квітня 2014 року, повний текс якого складено та підписано " 28" квітня 2014 року

по справі № 923/233/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик"

про стягнення 2 155 055,71 грн.

В С Т А Н О В И В :

28.02.2014 року Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі по тексту - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 155 055,71 грн., з яких 2 075 033,37 грн. - основний борг, 12 869,75 грн. - 3 % річних; 55 768,91 грн. - пеня та 11 383,68 грн. - інфляційні нарахування. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору про надання послуг від 15.09.2008 року, свої обов'язки, які передбачені п. п. 1.1.1-1.1.3 укладеного Договору та додаткових угод до нього виконував неналежним чином, не оплачував надані послуги у зв'язку з чим утворилась заборгованість за 2013 рік на яку нараховані відповідні штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.04.2014 року по справі № 923/233/14 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" задоволенні повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик" на користь Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"- 2 075 033,37 грн. основної заборгованості, 55 768,91 грн. пені, 12 869,75 грн. річних, 11 383,68 грн. інфляційних та 43 101,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість за надані послуги за 2013 рік у сумі 2 075 033,37 грн. не погашена, а тому такі позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що Додаткова угода № 4 від 01.12.2011 року до Договору від 15.09.2008 року не була укладена з ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик", оскільки містить підроблений підпис колишнього директора товариства.

Також апелянт зазначає, що Договір про надання послуг від 15.09.2008 року був укладений з ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» правонаступником якого не є позивач, а тому стягнення заборгованості є безпідставним.

Крім того апелянт просив в апеляційній скарзі зупинити провадження по справі до вирішення по супі пов'язаною з нею іншою справою № 923/560/14.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник в судових засіданнях просили апеляційну скаргу ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

03.06.2014 року відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження по справі та надано до залучення до матеріалів справи рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2014 року по справі № 923/560/14.

Колегією суддів у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі відмовлено, у зв'язку з прийняттям 29.05.2014 року по справі № 923/560/14 господарським судом Херсонської області рішення, яке не вступило в закону силу у зв'язку з поданням апеляційної скарги на нього.

Крім того, 17.06.2014 року до початку слухання справи в ході апеляційного провадження, скаржником було повторно подано та заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення іншої справи № 923/560/14, яке також було відхилено в судовому засіданні з підстав, що вказане клопотання вже було розглянуто колегію суддів.

Також в процесі розгляду апеляційної скарги до початку слухання справи відповідачем було подано через канцелярію суду клопотання про витребування у позивача на огляд та залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Зазначене клопотання судовою колегією відхилено, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України, додаткові докази приймаються та витребуються за клопотанням учасника судового процесу судом, якщо заявник обґрунтував не можливість їх витребування та залучення у суді першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

В матеріалах справи відсутні будь-які клопотання від відповідача про необхідність залучення додаткових документів до матеріалів справи, які необхідно витребувати у ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", також в протоколах судових засідань в ході позовного провадження вказане клопотання відповідачем заявлено не було.

Крім того, позиції щодо не прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, якщо заявник не обґрунтував не можливість їх витребування у місцевому господарському суді з причин, що не залежали від нього, додержується і Верховний Суд України, що викладена в постанові від 13.05.2008 року по справі № 13/136/06.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 15.09.2008 року між ДП «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю зерновий термінал «Укрказекспортастик» (фірма) було укладено договір про надання послуг, пов'язаних з консультуванням, інформаційним забезпеченням технологічних процесів перевалки вантажів та внутрішнього портовим експедуванням вантажів (т.1 а.с.14-20).

Відповідно до п.1.1 Договору, порт зобов'язується надавати товариству послуги, необхідні для експлуатації належного йому елеватору, у формі надання консультацій, інформаційного забезпечення технологічних процесів перевалки вантажів, забезпечення доступу до інфраструктури порту та внутрішньо портовим експедуванням вантажів, які поставляються товариством для перевалки на елеваторі, а останнє, в свою чергу, зобов'язалося забезпечити перевалку вантажу та сплатити вартість наданих послуг

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що мінімальна кількість вантажу, перевалку якого щомісячно має здійснити відповідач має складати не менше 20 000 тонн. Загальна мінімальна кількість вантажу повинно складати не менше ніж 240 000 тонн в кожному маркетинговому році, який починається з 01 липня кожного попереднього року та закінчується 30 червня кожного наступного року.

Відповідно до п.2.5 договору, у випадку коли фактична кількість перевалки вантажу в кожному календарному місяці становитиме менше ніж 20 000 тонн, то кількість вантажу, який підлягає оплаті - 0. Кількість вантажу, який підлягає оплаті сторони прирівнюють до 20 000 т (пункт 2.4. договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2033 року

В разі невиконання або неналежного виконання фірмою своїх зобов'язань, передбачених договором, а також в інших випадках передбачених законом, фірма має право достроково розірвати в односторонньому порядку договір, а також порт зобов'язаний відшкодувати фірмі збитки (п.6.7).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до Договору (т.1 а.с.21-39), а саме:

- додаткова угода б/н від 29.06.2009 року, відповідно до якої сторони погодили, що вартість послуг Порта визначена на період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року та складає 13,15 грн. за одну тонну вантажу без ПДВ.;

- додаткова угода № 1 від 29.06.2009 року;

- додаткова угода № 2 від 30.09.2009 року;

- додаткова угода № 3 від 20.12.2009 року;

- додаткова угода № 4 від 01.07.2010 року, якою сторони змінили преамбулу Договору. Так, у зв'язку з припиненням ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», шляхом приєднання до АСК «Укррічфлот», Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" Акціонерної суднохідної компанії "Укррічфлот" у зв'язку з правонаступництвом замінене на Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот";

- додаткова угода № 5 від 31.12.2010 року, якою сторони змінили назву договору, предмет договору, виклавши пункт 1.1. договору в іншій редакції, згідно з якою Порт зобов'язався надати послуги по використанню інфраструктури порту, що необхідні для експлуатації елеватору, який належить Товариству, та перевалки вантажу, а Товариство зобов'язалося забезпечити перевалку визначену договором мінімальну кількість вантажу та сплатити вартість послуг Порту.

- додаткова угода № 7 від 30.12.2011 року, якою сторони виклали п.2.6 Договору в іншій редакції, щодо вартості послуг позивача, які з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року складають 15,78 грн.;

- додаткова угода № 8 від 01.04.2013 року;

- додаткова угода № 9 від 20.05.2013 року.

На виконання умов договору від 15.09.2008 року, ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" протягом 2013 року надало ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" відповідні послуги які обумовлені договором, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.59-70):

- № 99 від 31.01.2013 року на суму 95 244,67 грн., у кількості 6 035,784 т.;

- № 209 від 28.02.2013 року на суму 53 901,96 грн. у кількості 3 415,84 т;

- № 319 від 31.03.2013 року на суму 88 014,92 грн. у кількості 5 577,625 т;

- № 432 від 30.04.2013 року на суму 186 030,77 грн. у кількості 11 789,022 т;

- № 549 від 31.05.2013 року на суму 39 375,05 грн. у кількості 2 495,25 т;

- № 654 від 30.06.2013 року на суму 76 091,47 грн. у кількості 4 822,02 т;

- № 765 від 31.07.2013 року на суму 25 558,24 грн. у кількості 1 619,66 т;

- № 902 від 31.08.2013 року на суму 15 362,62 грн. у кількості 973,55 т;

- № 1035 від 30.09.2013 року на суму 176 967,97 грн. у кількості 11 214,7 т;

- № 1164 від 31.10.2013 року на суму 3 976,56 грн. у кількості 252 т;

- № 1402 від 17.12.2013 року на суму 49 553,81 грн. у кількості 3 140,292 т;

Таким чином, ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" було надано відповідачу послуги у загальній кількості 51 335,743 тонн на загальну суму 3 787 200 грн..

Між тим, ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" було частково сплачено позивачу за надані послуги на загальну суму 1 712 166,63 грн., у зв'язку з чим непогашеною залишилась сума у розмірі 2 075 033,39 грн.

Крім того, акти здачі-прийняття робіт № 1035 від 30.09.2013 року, № 1164 від 31.10.2013 року та 1402 від 17.12.2013 року на загальну суму 53 530,37 грн. не підписані відповідачем через відмову у прийнятті.

21.01.2014 року за вих.№01-8/1204 позивач направив на адресу відповідача лист з описом вкладення, в якому наголошено, що останнім не виконуються покладені на нього Договором обов'язки. Разом з листом надіслані рахунки для оплати за надані послуги відповідно до умов договору та акти здачі прийняття робіт для їх підписання (т.1 а.с.43-46).

Проте зазначений лист та вимоги, викладені в ньому, залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ПАИ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу , яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ДП «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю зерновий термінал «УкрКазекспортастик» (фірма) склалися правовідносини пов'язані з консультуванням, інформаційним забезпеченням технологічних процесів перевалки вантажів та внутрішнього портовим експедуванням вантажів, про що 15.09.2008 року було укладено відповідний договір.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", надавши 2013 року ТОВ зерновий термінал «УкрКазекспортастик» послуги з перевалки вантажу виконало покладені на нього Договором від 15.09.2008 року та нормами чинного законодавства обов'язки.

Факт отримання послуг відповідно до умов Договору, підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт, та тим, що відповідачем були частково оплачені отримані послуги у сумі 1 712 166,63 грн..

Провівши аналіз актів здачі-приймання робі (надання послуг), у жодному місяці кількість вантажу не перевищувала 20 000 тонн.

Частиною 1 пункту 2.1 Договору сторонами передбачено, що мінімальна кількість вантажу, перевалку якого щомісячно має здійснити відповідач має складати не менше 20 000 тонн.

За змістом п. п. 2.4, 2.5 договору, у випадку коли фактична кількість перевалки вантажу в кожному календарному місяці становитиме менше ніж 20 000 тонн, то кількість вантажу, який підлягає оплаті - 0. Кількість вантажу, який підлягає оплаті сторони прирівнюють до 20 000 тонн.

Таким чином, позивачем вірно розрахована плати за надані послуги у сумі 3 787 200,00 грн., враховуючи мінімальний щомісячний платіж у сумі 315 600,00 грн., виходячи з умов договору.

Між тим, ТОВ зерновий термінал «УкрКазекспортастик» в порушення норм чинного законодавства та умов договору, протягом 2013 року належним чином не виконувала умови договору в частині плати за отримані послуги, залишивши і на даний час непогашеною суму боргу у розмірі 2 075 033,39 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з твердженнями та розрахунками позивача, що за відповідачем утворилася та наявна заборгованість за надані послуги у розмірі 2 075 033,39 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що Додаткова угода № 4 від 01.12.2011 року до Договору б/н від 15.09.2008 року є недійсною, оскільки не була укладена та містить підроблений підпис колишнього директора.

Як було зазначено вище, додатковою угодою № 4 від 01.07.2010 року сторони змінили преамбулу Договору. ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» є припиненим підприємством, шляхом приєднання до АСК «Укррічфлот», Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" Акціонерної суднохідної компанії "Укррічфлот" у зв'язку з правонаступництвом замінене на Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот». Зазначена угода містить підпис обох сторін, як і всі додаткові угоди які були укладені сторонами.

Проте, ніяких доказів які б підтверджували посилання апелянта на підроблений підпис не надані. Водночас, в ході апеляційного провадження відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи № 923/560/14 про визнання додаткових угод №№ 4, 7 8 9 до Договору від 15.09.2008 року недійсними.

У задоволенні вказаного клопотання колегією суддів було відмовлено, у зв'язку з прийняттям господарським судом Херсонеської області рішенням від 29.05.2014 року по справі № 923/560/14, якою позовні вимоги ТОВ зерновий термінал «Укрказекспортастик» були задоволені та визнані недійсними угоди.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2014 року, повний текст якого відповідно до приписів ст.85 ГПК України підписаний та оформлений 02.06.2014 року не набрало законної сили у зв'язку з поданням ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот апеляційної скарги на нього.

Таким чином, судова колегія не приймає до уваги рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2014 року по справі № 923/560/14 та вважає, що воно не має преюдиціального значення для розгляду справи в апеляційному провадженні.

Водночас слід зазначити, що в подальшому відповідач не позбавлений права звернутися до місцевого господарського суду з заявою відповідно до норм чинного законодавства про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Колегією суддів не приймаються послання скаржника та те, що правонаступником ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» не є позивач, а тому стягнення коштів по Договору від 15.09.2008 року є безпідставний, оскільки був укладений саме з ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», та відсутні докази які б підтверджували належне оформлення його правонаступництва.

Рішенням Загальних зборів акціонерів АСК "Укррічфлот" по питанню 23 порядку денного зборів, оформленого протоколом загальних зборів від 20.04.2011р., прийнято рішення про: 1) припинення Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"; 2) перехід всього майна, майнових і немайнових прав та обов'язків єдиному правонаступнику - Публічному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот"; 3) Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" виступає правонаступником припиненого підприємства з моменту підписання передавального акту.

На підставі передавального акту від 30.11.2011 року все майно, яке належало ДП «Херсонський річковий порт» було передано на баланс позивача Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (т.1 а.с.139-143).

В силу вимог ст. 4, ч.1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості щодо прийняття засновниками суб'єкта господарювання рішення про припинення Товариства підлягають державній реєстрації.

20.07.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» в стані припинення за рішенням засновників.

Таким чином, з 30.11.2011 року позивач, відповідно до положень норм чинного законодавства є правонаступником ДП «Херсонський річковий порт» та є стороною Договору про надання послуг, пов'язаних з використанням інфраструктури порту від 15.09.2008 року.

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2011 року, яка була підписана обома сторонами без зауважень, сторони, у зв'язку з правонаступництвом позивача змінили преамбулу Договору.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та у відповідності ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок правонаступництва, а тому зобов'язання відповідно до умов Договору від 15.08.2008 року повинні виконуватись з боку відповідача належним чином.

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши суму нарахувань 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 02.12.2013 року по 21.02.2014 року колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 12 869,75 грн. 3 % річних та інфляційних збитків за весь час прострочення у сумі 11 383,68 грн.

Пунктом 6.3. договору, сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати платежів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період прострочення, обрахованої за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Положеннями статті 230 ГК України передбачено, що неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, перевіривши здійснений розрахунок пені у розмірі 55 768,91 за період 02.12.2013 року по 21.02.2014 року, колегія суддів вважає її правомірною і обґрунтованою.

Посилання скаржника на лист від 29.11.2013 року № 144 (т.2 а.с.181), яким на його думку у відповідності до положень п.6.7 Договору він заявляє про його дострокове розірвання, спростовується наступним.

Так, зі змісту зазначеного вище листа, який був адресований на адресу позивача вбачається, що в жовтні-листопаді 2014 року керівництво порту письмово попередило та здійснило ряд дій по блокуванню роботи з відповідачем, у зв'язку з чим скаржник помилково посилається на п.6.8 Договору від 16.09.2008 року, в якому зазначено, що у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням фірмою своїх зобов'язань, передбачених договором та законом, порт має право достроково розірвати в односторонньому порядку договір, а фірма зобов'язана компенсувати збитки. Крім того, лист № 144 був складений 29.11.2013 року в односторонньому порядку.

Під час надання пояснень відносно зазначеного листа в ході апеляційного провадження, представник позивача підтвердив його отримання але ж про дострокове розірванню Договору від 15.09.2008 року відмовлено, що було також підтверджено представником відповідача під час надання додаткових пояснень по справі.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Про зміну та розірвання договору сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд незалежно від наявності підставі порушення договору. Домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо внесення тих чи інших змін до договору або його розірвання. Згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору в судовому порядку та за домовленістю сторін та відповідач не був позбавлений права у відповідності до вище вказаних норм закону звернутися до суду з відповідним позовом, а тому на момент звернення позивача з відповідним позовом договір є чинним та обов'язковим для виконання сторонами.

Також безспірним є те, що впродовж 2013 року відповідач отримував послуги від позивача та своїми листами підтверджував наявність заборгованості перед портом.

Крім того,апелянтом в обґрунтування своїх вимог зазначено, що в протоколі судового засідання не відображено запис про подачу відповідачем та розгляд клопотання та листа від 29.11.2013 року та не надана правова оцінка доказам.

Частиною 5 ст.81-1 ГПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право знайомитись з протоколом судового засідання і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноту протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучається до матеріалів справи.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які зауваження до протоколу, а тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Також в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що вартість переваленого вантажу за січень-лютий 2013 року не підлягає стягненню, у зв'язку закінченням скороченого строку позовної давності, проте до уваги колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час судового засідання в ході апеляційного провадження, яке відповідно до ст.81-1 ГПК України оформлено протоколом та фіксування судового засідання, представник відповідача заявляв, що під час слухання справи судом першої інстанції та надання усних пояснень, ним були заявлені вимоги про застосування скорочених строків позовної давності до штрафних санкцій. Проте, у протоколах судових засідань (т.3 а.с.78-80), які підписані без зауважень будь-яке клопотання представника відповідача та відповідні заяви в матеріалах справи про застосування позовної давності - відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 24.04.2014 року по справі № 923/233/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик"- без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „24" квітня 2014 року по справі № 923/233/14 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „19" червня 2014 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров