Рішення № 39283101, 11.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6461/14

11.06.14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадський»

про

стягнення 13 661,67 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з'явився;

від відповідача:

не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (надалі – ТОВ «Баядера Логістик») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадський» (надалі – ТОВ «Посадський») про стягнення 13 661,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором поставки № 138-13 від 03.05.2013 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 225,86 грн. та заявляє вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 223,43 грн., 20 % річних у розмірі 356,38 грн. та штраф у розмірі 856,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 11.06.2014 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання 11.06.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.05.2014 р.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 29474439 та № 30069041.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2013 р. між ТОВ «Баядера Логістик» (за договором – постачальник) та ТОВ «Посадський» (за договором – покупець) було укладено договір поставки № 138-13 (надалі – «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін – шляхом попередньої оплати.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 225,86 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні № 329210/323236 від 07.11.2013 р. на суму 487,44 грн., № 337049/331074 від 16.11.2013 р. на суму 639,06 грн., № 343892/337875 від 23.11.2013 р. на суму 637,38 грн., № 349616/344159 від 30.11.2013 р. на суму 267,30 грн., № 356153/351290 від 10.12.2013 р. на суму 885,12 грн., № 356202/351291 від 10.12.2013 р. на суму 3 593,94 грн., № 362194/356101 від 14.12.2013 р., на суму 1 360,44 грн., № 368766/362804 від 21.12.2013 р. на суму 2 827,26 грн., № 368735/362802 від 21.12.2013 р. на суму 4 862,52 грн.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 15 560,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару в розмірі 9 816,90 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 24.01.2014 р.

Вказана банківська виписка спростовує твердження позивача, викладені в позовній заяві, про перерахування відповідачем вартості поставленого товару на суму 3 334,60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 5 743,56 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент звернення до суду із даним позовом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 5 743,56 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Заборгованість відповідача в розмірі 6 482,30 грн. не доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Посадський» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 5 743,56 грн.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 223,43 грн., 20 % річних у розмірі 356,38 грн. та штрафу у розмірі 856,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 22.11.2013 р. по 17.02.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі № 23/225 та 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Суд відзначає, що умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов’язання з оплати поставленого товару більше ніж на 30 днів та відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 856,00 грн.

За перерахунком суду, враховуючи визначений позивачем період нарахування пені, а також часткову оплату відповідачем суми заборгованості, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 177,96 грн. В іншій частині (45,47 грн.) пеня обрахована невірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.2 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

За перерахунком суду, враховуючи визначений позивачем період нарахування, а також часткову оплату відповідачем суми заборгованості, розмір 20 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 282,52 грн. В іншій частині (73,86 грн.) 20 % річних обраховано невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Посадський» на користь ТОВ «Баядера Логістик» заборгованості у розмірі 5 743,56 грн., штрафу у розмірі 856,00 грн., пені у розмірі 177,96 грн. та 20 % річних у розмірі 282,52 грн.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 6 482,30 грн., пені у розмірі 45,47 грн. та 20 % річних у розмірі 73,86 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадський» (02192, м. Київ, вул. Малишка, 1; ідентифікаційний код 38407937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; ідентифікаційний код 35871504) заборгованість в розмірі 5 743 (п’ять тисяч сімсот сорок три) грн. 56 коп., штраф у розмірі 856 (вісімсот п’ятдесят шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн. 96 коп., 20 % річних у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 944 (дев’ятсот сорок чотири) грн. 15 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий