Постанова № 39282862, 28.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 р. Справа №805/4406/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:15 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Галатіної О.О.

при секретарі судового засідання Кузьменко Н.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача 1 - Кравця О.С.

представника відповідача 2 - Ємельянова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до: 1- Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області; 2- Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування постанови про скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання в Україні,-

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до до: 1- Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області; 2- Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування постанови про скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання в Україні..

Позов вмотивовано тим, що позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні в березні 2004 року, у вересні 2004 році переїхав на постійне місце проживання до м. Харків, де мешкає до теперішнього часу. У 2008 році отримав нову посвідку на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45 річного віку.

20 лютого 2014 року дочка позивача звернулася до відповідача -2 з консультацією щодо отримання посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням повноліття, про що її було проінформовано, що вона не зможе отримати посвідку на постійне проживання у зв'язку з тим, що батьку скасовано рішення про видачу посвідки на простійне проживання ще в 2009 році. Таким чином позивач дізнався лише 20.02.2014 року, що відповідач прийняв та затвердив постанову від 03.09.2009 року якою скасував рішення УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 30.12.2003 року про видачу ОСОБА_4 посвідки на постійне проживання в Україні. Разом зі скасуванням посвідки цією постановою було визначено прийняти заходи про вилучення у позивача посвідки на постійне проживання, анулювати в паспортному документі позивача штамп про надання дозволу на постійне проживання, змінити статус перебування на території України з постійного на тимчасовий, зняти з реєстраційного обліку. Позивач вказане рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області проти задоволення позовної заяви заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що 30.12.2003 року позивачу дійсно була видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1. Однак, відповідач вважає, що вказана посвідка не відповідає вимогам абз. 3 ч. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", а саме: "Вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну - іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 06 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки Вєтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства та організації СРСР від 02 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні". Таким чином, оскільки вказаний Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування (опубліковано 07.07.2001 року в Урядовому кур'єрі за №119) останнім строком подання відповідної заяви, згідно Закону позивачем є 07.07.2002 року. Проте, позивач звернулася з відповідною заявою більш ніж через рік після спливу вказаної дати, що дозволяє зробити висновок про безпідставність надання такої посвідки та такої, що підлягає анулюванню. За таких обставин просить суд відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що громадянин Соціалістичної Республіки Вєтнам - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну у 1989 році на професійне навчання та в подальшому з метою працевлаштування.

17 червня 2003 року до ВГПІС Калінінського районного відділу м. Горілвки в Донецькій області ОСОБА_4 звернувся із заявою про надання посвідки на постійне проживання в Україні, так як він прибув в країну до 06.03.1998 року на професійне навчання та залишився постійно проживати в Україні і вважається таким, що має дозвіл на імміграцію в Україну у відповідності до довідки від 05.09.2003 року за № 02/08/ виданої Відкрити акціонерним товариством «Новгородський машинобудівельний завод».

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2008 року УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області, у відповідності до ч. 4 розділу 5 Закону України "Про імміграцію" була видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії, який зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожинок), яку було продовжено з 20.12.2008 року по теперішній час.

Однак, 03.09.2009 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області прийнято рішення (висновок) про скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки Вєтнам ОСОБА_4.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що гр. Вєтнаму ОСОБА_4 звернувся з заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні після 26 березня 2003 року та не надав відомості, що він прибув в Україну саме за Угодою, таким чином, він не вважається таким, що має дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", а посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.12.2008 року видана безпідставно та підлягає анулюванню з подальшим її вилученням.

Згідно висновку від 03.09.2009 року комісія вважала би за доцільне рахувати посвідку на постійне проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_4 такою, що видана всупереч імміграційному законодавству; скасувати посвідку на постійне проживання та направити копію постанови до Калінінського РВ у м. Горлівка Донецької області для виконання та прийняття заходів щодо вилучення посвідки на постійне проживання.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій щодо складання висновку про скасування посвідки на постійне проживання, з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовані нормами Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Закону України "Про імміграцію", Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.03.2012 року №251.

Відповідно до пунктів 1,2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.

Згідно з статтею 16 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

У відповідності до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Згідно з п.9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується.

Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Як вже було зазначено раніше 10 грудня 2008 року у відповідності до ч. 4 розділу 5 Закону України "Про імміграцію" була видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії, зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, (гуртожиток), яку було продовжено з 20.12.2008 року по теперішній час.

Тобто, суд дійшов висновку, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачеві, ВГПІС УМВС України в Донецькій області керувалося п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідачем на момент надання посвідки не виявлено, що в свою чергу послугувало в подальшому надання посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. Вєтнаму ОСОБА_4

Разом з тим, відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

У відповідності до абз. 4 ч.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що при прийнятті висновку про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. Вєтнаму ОСОБА_4, відповідач також керувався п. 4 Розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Тобто, на цю ж норму Закону відповідач посилався як на видачу посвідки так і обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 03.09.2009 року.

Крім того, суд зазначає, що доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.12.2008 року не передбаченому законом порядку, судом не встановлено.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Доказів запрошення для надання пояснень позивачу, стосовно яких розглядалось питання про скасування посвідки, не надано, не надано також доказів надсилання позивачу протягом тижня прийнятого рішення.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача не заперечував того факту, що при розгляді матеріалів справи та в подальшому винесення рішення (висновку) про скасування посвідки на постійне місце проживання Відділом імміграційної роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області не було дотримано процедурних вимог передбачених чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання приймалось без дотримання вимог п. 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, оскільки не було всебічно з'ясовано всі обставини справи, а саме: не відібрано пояснень від позивача, не враховано наявність дітей - громадян України і т.ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказана позиція також викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 3 де, зокрема, зазначено, що є неприпустимою відмова в задоволенні позову в такій категорії справ у зв'язку з недоведеністю іноземцем чи особою без громадянства неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд робить висновок про те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про скасування посвідки на постійне проживання позивачеві від 03.09.2009 року, тобто рішення відповідача прийнято з порушенням норм вимог ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим підлягає скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до: 1- Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області; 2- Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування постанови про скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання в Україні. - задовольнити.

Скасувати постанову про скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Вєтнаму ОСОБА_4, що затверджена начальником УГІРФО Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області від 03 вересня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 28 квітня 2014 року.

Повний текст постанови складений 05 травня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.