Ухвала суду № 39282471, 17.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 816/638/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції сільського господарства в Одеській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 816/638/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство "

до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.02.2014 № 2.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі №816/638/14 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 2 від 04 лютого 2014 року.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі №816/638/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 03.02.2014 № 1, в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" ПрАТ "Полтавське ХПП", а саме відвантажено 662 автомашини з соняшником загальною вагою 25 053 260 кг без наявності сертифікатів якості, а також на підприємство надійшло 2 465 автомашин з соняшником загальною вагою 44 183 620 кг без сертифікатів якості, основним постачальником є ТОВ "КЕРНЕЛ ТРЕЙД". За висновком акту перевірки, ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" брав участь у проведенні переміщення зерна та продуктів його переробки територією України без сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки, що потягло за собою втрати до бюджету у розмірі приблизно 253 756,05 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року №37-IV державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Підпунктом в) пункту 4.1. Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль): у частині якості та безпечності сільськогосподарської продукції: за веденням кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки на хлібоприймальних і зернопереробних підприємствах незалежно від форми власності та господарювання, веденням реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання;дотриманням технічного регламенту зерновими складами в процесі зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною 1 статті 5 Закону № 877-V встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Згідно абзацу 6 частини 2 статті 5 Закону № 877-V у межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль).

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Отже Державна інспекція сільського господарства в Одеській області є органом нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, тому мала право на проведення планової перевірки позивача за умови наявності затвердженого плану перевірок, наказу про проведення перевірки, повідомлення позивача не пізніш як за 10 днів до початку перевірки. Посилання позивача на те, що відповідачем проведено планову перевірку без визначення переліку питань для проведення такої перевірки є необґрунтованими, оскільки питання перевірки були визначені у наказі та направленні посиланням на ті закони, дотримання вимог яких підлягали перевірці.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року №37-IV, якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, в якому зазначаються якість зерна та продуктів його переробки, показники їх безпечності, наявність або відсутність генетично модифікованих організмів. Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки видається на платній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 21 вказаного Закону рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки при переміщенні територією України та при експортних операціях із зерном та продуктами його переробки приймається протягом трьох днів після надходження від суб'єкта ринку зерна заяви про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки і завершення завантаження транспортного засобу, а при імпортних операціях із зерном та продуктами його переробки - протягом трьох днів після надходження від суб'єкта ринку зерна заяви про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки і прибуття завантаженого транспортного засобу до митниці призначення.

Частиною 5 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що сертифікат якості зерна та продуктів його переробки діє протягом строку перевезення вантажу та розвантаження у пункті призначення.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою КМУ від 23.07.2009 № 848, сертифікат якості - документ, виданий територіальним органом Держсільгоспінспекції на партію зерна та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб, який засвідчує відповідність їх показників якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортного контракту і включає інформацію про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів.

Згідно частини 2 статті 82 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" проведення суб'єктами ринку зерна експортно-імпортних операцій із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) без відповідних сертифікатів якості, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу частини 4 статті 82 Закону штрафні санкції накладаються в установленому законом порядку державними інспекторами сільського господарства.

Таким чином процедура сертифікації якості зерна запроваджена передусім для контролю якості зерна, що виробляється в Україні або ввозиться на її територію. При цьому сертифікат якості видається на партію зерна та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб, і діє протягом строку перевезення вантажу та розвантаження у пункті призначення. Отже під поняттям "переміщення зерна та продуктів його переробки територією України без сертифікатів якості", за яке передбачена відповідальність частиною 2 статті 82 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", розуміється фактично перевезення транспортними засобами такого зерна територією України без наявності сертифікатів якості.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно зазначив, що доводи відповідача про те, що зберігання зерна, яким згідно пункту 10 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" є комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна, також підпадає під визначення поняття "переміщення зерна територією України", є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

В акті перевірки № 1 від 03.02.2014 року було встановлено, що за період з 01.08.2013 по 16.01.2014 ПрАТ "Полтавське ХПП" відвантажено 662 автомашини з соняшником загальною вагою 25 053 260 кг без наявності сертифікатів якості, а також на підприємство надійшло 2 465 автомашин з соняшником загальною вагою 44 183 620 кг без сертифікатів якості, основним постачальником є ТОВ "КЕРНЕЛ ТРЕЙД", у зв'язку з чим констатовано порушення частини 2 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

При цьому в акті перевірки не було встановлено, чи здійснювалося безпосередньо ПрАТ "Полтавське ХПП" експортно-імпортні операції із власним зерном та продуктами його переробки або переміщення (перевезення) власного зерна та продуктів його переробки територією України.

Згідно бухгалтерської довідки ПрАТ "Полтавське ХПП" від 24.03.2014 № 665 за період з 01.08.2013 по 16.01.2014 на зерновому складі, розташованому за адресою: Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Радянська, 26, ПрАТ "Полтавське ХПП" не здійснювало господарські операції із власним зерном соняшника. Фактично мало місце прийняття автомашин із соняшником некласним на зберігання від поклажодавців ТОВ "Кернел-Трейд", ОСОБА_1, ФГ "Деметра-2013", ФГ "Олександра", ФГ "Агросвіт-ОО", ТОВ "Українські аграрні інвестиції" та відвантаження автомашин із соняшником некласним вантажоодержувачу ТОВ "Кернел-Трейд", на підтвердження чого додано реєстри ТТН. Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні за вказаний період операції із зберігання зерна соняшника стосувалися лише зерна соняшника некласного.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

В акті перевірки встановлено, що Миколаївська дільниця ПрАТ "Полтавське ХПП" є зерновим складом, а відтак, як суб'єкт зберігання зерна, має обов'язок забезпечити якість зерна, яке надане поклажодавцем, протягом терміну його зберігання, обов'язок отримати сертифікат якості на вказане зерно, передане на зберігання, із положень чинного законодавства не вбачається. Відповідно до статті 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Згідно пункту 2.2. розділу ІІ Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18.11.2008 за № 1111/15802, для приймання зерна кожен поклажодавець повинен: укласти договір складського зберігання зерна з підприємством; надати товарно-транспортну накладну; при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна.

Відповідно до пункту 2.4. розділу ІІ Інструкції кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (далі - ВТЛ) чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Визначення якості зерна проводиться ВТЛ за методиками й показниками, установленими чинними нормативними документами. У разі незгоди поклажодавця зерна з даними аналізу, проведеного ВТЛ, у його присутності проводиться повторний аналіз. Порядок вирішення спірних питань при незгоді з результатами повторного аналізу викладено у розділі IV цієї Інструкції (п. 2.6. розділу ІІ Інструкції).

Згідно пункту 6.1.4. Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 № 228 зерновий склад звільняється від обов'язку прийняти зерно на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити схоронності зерна (стаття 940 Цивільного кодексу України). Такими обставинами можуть бути: а) відсутність у зернового складу технічних можливостей зберігати зерно; б) якість зерна, що завозиться, не відповідає вимогам нормативних документів та/або може становити загрозу якості інших культур, що зберігаються на складі.

Таким чином, при прийнятті зерна на зберігання зерновим складом здійснюється власний аналіз якості зерна, відсутність сертифіката якості у поклажодавця не є підставою для відмови зернового складу у прийнятті зерна на зберігання, якщо виробничо-технічною лабораторією буде підтверджено належну якість зерна.

Частиною 1 статті 35 Закону передбачено, що зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Із наведених положень Закону вбачається, що зерновий склад не може відмовити у відвантаженні зерна за вимогою володільця складського документа з причини відсутності у останнього сертифікату якості на партію зерна.

Отже, чинними нормативно-правовими актами не передбачено обов'язок зберігача зерна контролювати дотримання суб'єктами ринку зерна вимог ст. 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Нормативні акти не містять заборони зберігачу приймати та відвантажувати зерно й продукти його переробки без наявного у власника сертифіката якості. Відмова ж зберігача вчиняти такі дії з вимогою надати сертифікат якості стала б перешкодою власнику у користуванні своєю власністю, що було б несумісним із законом та договірними відносинами позивача (зберігача) із поклажодавцями.

Відповідачем не встановлено та не надано доказів того, що позивачем, крім виконання операцій із зберігання зерна, здійснено також операції із переміщення зерна територією України, відтак висновок про порушення позивачем частини 2 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" є необґрунтованим.

Відповідно і застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на підставі частини 2 статті 82 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" у розмірі 10 630 100 грн., є безпідставним.

Не може бути визнано обґрунтованим і посилання відповідача на те, що позивач приймав участь у проведенні переміщення зерна та продуктів його переробки без сертифікатів якості, оскільки норма статті 82 Закону не передбачає застосування штрафних (фінансових) санкцій для суб'єктів, які "приймали участь". Норма вказує на встановлення відповідальності для суб'єктів, які безпосередньо здійснюють переміщення зерна та продуктів його переробки без сертифікатів. Безпосереднього ж здійснення переміщення зерна ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" відповідачем не встановлено.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 2 від 04.02.2014.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 816/638/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.