Ухвала суду № 39282456, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4602/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТ Проект-Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року позов задоволено та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2013 року №0001502250 та №0001492250.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що податковим органом, на підставі проведеної перевірки, встановлено безтоварність проведених операцій між позивачем та ПП "Одеська технопромислова група", у серпні 2010 року, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому відповідачем правомірно винесено рішення про завищення розміру податку та застосування штрафних санкцій до підприємства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.04.2013 року по 25.04.2013 року, податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача, з питань достовірності задекларованих господарських відносин з ПП "Одеська технопромислова група", за серпень 2010 року, про що складено акт №2770/22-5/25033733 від 08.05.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ним занижено податок на прибуток, за 3 квартал 2010 року, на загальну суму 31434 грн., та встановлено заниження ПДВ у цей же період, на загальну суму 25147 грн.

Порушення полягає у тому, що позивачем укладено нікчемні (безтоварні) угоди з вказаним контрагентом, оскільки позивачем не підтверджено належними документами товарність проведених операцій, що призвело до заниження розміру ПДВ та податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0001502250 та №0001492250 про збільшення позивачу грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій, з податку на прибуток підприємств та з ПДВ, на 47151 грн. та на 37731 грн., відповідно.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 цього ж закону - податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Приписами абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товару (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року, на загальну суму 31434 грн., що є порушенням вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та занижено розмір ПДВ, на загальну суму 25147 грн., що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість».

На формування вказаних сум вплинули господарські операції з придбання послуг транспортування піску, які здійснено між позивачем та ПП "Одеська технопромислова група".

На підтвердження товарності проведених операцій судом зібрано наступні документи: видаткова накладна від постачальника піску (а.с.23), товарно-транспортні накладні, які складено ПП "Одеська технопромислова група" під час транспортування придбаного товару від постачальника до позивача (а.с.24-43), платіжне доручення на оплату вказаних послуг перевізника (а.с.44), акт виконаних робіт, у якому розписано деталі проведеної операції (маршрут транспортування піску, водії, дати перевезення, номера та марки автомобілів тощо) (а.с.45), рахунок-фактура (а.с.46), податкова накладна (а.с.125), докази використання піску у здійсненні будівельної діяльності (а.с.126-140).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ПП "Одеська технопромислова група" проведено господарські операції з приводу транспортування піску, який придбано позивачем у ПП "Одеська будівельна компанія" з метою його використання у будівельних роботах, які проведено у ГП "Одеський морський торгівельний порт".

З наданих позивачем документів розкривається сутність проведеної операції, її умови, фактичне здійснення та оплата. Крім того, у рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, по справі №815/3204/13-а, досліджено товарність проведених операцій між позивачем та ПП "Одеська будівельна компанія" щодо придбання вищевказаного піску та правомірність формування податкового кредиту і валових витрат за вказаними операціями (а.с.174-177, 185-189). У вказаних рішеннях судами перевірено, зокрема й факт транспортування придбаного піску від постачальника по позивача та зроблено висновок, що проведені операції не мають ознак безтоварності, та вказані обставини підлягають обов'язковому врахуванню судом у даній справі, на підставі ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання апелянта на лист ДАІ від 18.07.2013 року, в якому вказано на невідповідність у ТТН державних номерів машин їх маркам, не є достатньою підставою для визнання проведеної операції безтоварною, оскільки вказаний документ складено перевізником та відповідальність за допущені при цьому помилки покладається саме на дану особу.

Судова колегія не погоджується з посиланнями відповідача щодо того, що відсутність належної матеріально-технічної бази у ПП "Одеська будівельна компанія" (а.с.219) - є підставою для визнання нікчемними господарських операцій між ним та позивачем, оскільки останнім добросовісно придбано послуги у вищевказаної юридичної особи, а якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Колегія суддів також критично відноситься до пояснень гр.ОСОБА_1 щодо його необізнаності у господарській діяльності ПП "Одеська будівельна компанія", оскільки даний факт повинен розглядатися в окремому судовому процесі в межах кримінального судочинства. На думку судової колегії, дані пояснення не є належними доказами в розумінні ст.69 КАС України та не приймаються судом до уваги.

Така ж правова позиція висловлена й Вищим адміністративним судом України в своєму інформаційному листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" та у численних рішеннях Вищого адміністративного суду України.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло