Ухвала суду № 39282443, 04.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р. Справа № 815/507/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.,

- Вербицької Н.В.

при секретарі - Троян І.В.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - Кочури Юрія Олександровича, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Сол-Агротрейд" - Дурниця Влади Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сол-Агротрейд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Сол-Агротрейд" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення:

- №0003312206 від 03 жовтня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 398,00 грн.;

- №0003322206 від 30 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання та стягнення штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за основним платежем 589 918 грн. та штрафних санкцій 294 959 грн.;

- №0003332206 від 30 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 25 910 грн. та штрафних санкцій 12 955 грн.;

- №0003342206 від 30 жовтня 2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 256 582 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 30 жовтня 2013 року: №0003322206, №0003332206, №0003342206 та податкове повідомлення-рішення №0003312206 від 03 жовтня 2013 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сол-Агротрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №2041/22-60/35130748 від 10 жовтня 2013 року, на підставі якого було встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та заниження податку прибуток, у зв'язку із порушенням позивачем положень п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.5.2 п.138.5, п.п.138.10.3, п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 ПК України; завищення від'ємного значення та заниження податку на додану вартість, у зв'язку із порушенням позивачем положень п.184.7 ст. 184, п.198.3, п.198.5 ст. 198, п.15 15 Підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та п.119.2 ст. 119, п.176.2 ст. 176 ПК України та порушення "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" №1020 від 24 грудня 2010 року, у зв'язку з чим податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року надавалась ТОВ "Сол-Агротрейд" з порушенням встановленого строку.

За результатами проведеної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003312206 від 03 жовтня 2013 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 398 грн.; податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року: №0003322206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання та стягнення штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за основним платежем 589 918 грн. та штрафних санкцій 294 959 грн.; №0003332206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 25 910 грн. та штрафних санкцій 12 955 грн.; №0003342206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 256 582 грн.

Позивачем було подано скаргу до ГУ Міндоходів в Одеській області про перегляд вказаних оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, проте рішенням від 27 грудня 2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а первинну скаргу позивача без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки №2041/22-60/35130748 від 10 жовтня 2013 року є помилковими, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню на підставі положень ч.2 ст. 162 КАС України.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сол-Агротрейд" та СПД ОСОБА_4 було укладено договір №16/03-У від 16 березня 2011 року щодо надання послуг з очищення та обробки сільськогосподарських культур та оренда складських приміщень для зберігання сільськогосподарських культур.

Відповідно до додатку №2 до вказаного договору вартість користування складськими приміщеннями на строк з 01 квітня 2011 року по 15 травня 2012 року становить 330 000 грн.

Виконання договору №16/03-У від 16 березня 2011 року підтверджено податковою накладною №1 від 24 травня 2012 року та актом №ОУ-0024/05 щодо здачі-прийняття наданих послуг, який було підписано сторонами 24 травня 2012 року.

Отже, вказаний акт підписано за період з 01 січня 2011 року по 15 травня 2012 року, у зв'язку з чим доводи апелянта стосовно того, що підприємством були включені витрати за вказаним актом по договору оренди від 16 березня 2011 року №16/03-У, предметом якого є надання складських приміщень до складу витрат за 2011 рік, який перевірений попередньою перевіркою є помилковими.

Разом з цим, колегія судів не приймає до уваги твердження податкового органу стосовно того, що відсутні документи, які б підтверджували використання у господарській діяльності списаної продукції, яка утворилась при реалізації придбаного у ТОВ "Перемога 1" сорго, оскільки згідно додатку до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-27/04 від 27 квітня 2012 року при очищенні та обробці 109,55 т сорго, яке було придбано 25 квітня 2012 року від ТОВ "Перемога 1" залікова вага склала 80,12 т., а втрата від вологості та сміттєвих домішок склала 29,43 т.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До складу інших витрат, відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 ПК України, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Кваліфікаційним активом відповідно до П(С)БО №31 "Фінансові витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України №415 від 28 квітня 2006 року №415 (які були чинні на час виникнення спірних відносин) визначено, що це актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. До кваліфікаційних активів належать незавершені капітальні інвестиції, інвестиційна нерухомість, незавершене виробництво продукції з тривалим операційним циклом.

При проведенні перевірки, податковою було зазначено, що позикові кошти були спрямовані на придбання комбайну, який не є кваліфікаційним активом, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що при віднесенні нарахованих відсотків за користування кредитними коштами до складу витрат позивач правильно керувався п.141.1 ст. 141 ПК України, відповідно до якого до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями їв тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, умовами для кваліфікації витрат платника як валових витрат є їх понесення в рамках господарської діяльності, а також документальна підтвердженість. При цьому господарський характер витрат визначається з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект в результаті реальної економічної діяльності, а не в залежності від фактично одержаного доходу.

Також, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що апелянтом самостійно спростовано той факт, що показники у рядку Декларації 06.3 "фінансові витрати" завищені на 67 777,99 грн., оскільки в п.4.1 вказаного акта перевірки податковою зазначено, що даний показник задекларовано вірно.

Отже, доводи апелянта стосовно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №0003332206 від 30 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 25 910 грн. та штрафних санкцій 12 955 грн. та №0003342206 від 30 жовтня 2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 256 582 грн. є необґрунтованими.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Приписами п.15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово до 01 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.

Згідно Листа ДПА України від 29 серпня 2011 року №23179/7/15-3417-08 "Щодо оподаткування постачання зернових та технічних культур", сільськогосподарським підприємством вважається те, основою діяльності якого є постачання вироблених ним сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З матеріалів справи вбачається, що між ФГ "Лідія" (платник фіксованого сільськогосподарського податку) та ТОВ "Сол-Агротрейд" було укладено договір №10/10-1 від 10 жовтня 2012 року щодо поставки та продажу сільськогосподарської продукції.

Отже, соняшник (продукція, яка була придбана позивачем) не є продукцією власного виробництва ФГ "Лідія", оскільки він не є сільськогосподарським підприємством-виробником.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянт дійшов помилкового висновку, що ТОВ "Сол-Агротрейд" занижено обсяги реалізації соняшника, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток за основною ставкою на загальну суму 331 659,48 грн.

Також, податковим органом під час проведення перевірки було помилково зроблено висновок, що у зв'язку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200041915 НБ №535550 підприємством не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на вартість машин та обладнання, інших основних засобів на суму 1 058 782 грн. (з врахуванням амортизаційних відрахувань), заниження податкових зобов'язань з ПДВ складає 232 252 грн., з наступних підстав.

Згідно п.184.7 ст. 184 ПК України - якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28 травня 2012 року №116 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200041915 НБ №535550 визнано нечинним.

Отже, з урахуванням судового рішення, яке набрало законної сили позивачем не були порушені п.184.7 ст. 184 ПК України.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення №0003312206 від 03 жовтня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 398,00 грн. та №0003322206 від 30 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання та стягнення штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за основним платежем 589 918 грн. та штрафних санкцій 294 959 грн. вірно були скасовані судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи апелянтом не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені висновки в акті перевірки №2041/22-60/35130748 від 10 жовтня 2013 року №2041/22-60/35130748 є помилковими, а прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя:

Суддя:

Суддя: