Постанова № 39282422, 04.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р. Справа № 814/533/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.,

- Вербицької Н.В.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Міндоходів у Миколаївській області , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення-

В С Т А Н О В И ЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 27.01.204 року № 000002/25-21.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Міндоходів у Миколаївський області про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій від 27.01.2014р. №000002/25-21 в частині нарахування штрафної санкції на суму 330грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1582 грн. 25коп.

В апеляційних скаргах Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ставляться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником податків.

Згідно направлення на перевірку від 24 грудня 2013 року № 363/14-29/03-01-36 на підставі пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України та наказу №477 від 24.12.2013 року відповідач проводить з 25 грудня 2013 року фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

За результатами фактичної перевірки складено акт №93/14-29-21-21/НОМЕР_1 від 27.12.2013 року в якому зазначено, що позивачем порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВP, а саме: виявлено факт зберігання та реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 27.01.2014 року №000002/25-21, відповідно до якого, згідно з абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 8 830,00 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду будь - яких доказів та правового обґрунтування порядку встановлення вартості тютюнових виробів на які відсутні будь - які документи, у зв'язку із неправомірно відповідачем визначено вартість товару (тютюнових виробів без марок акцизного податку), а тому оскаржуване Рішення має бути скасованим в частині застосування фінансових санкцій до позивача в сумі 330 грн.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга Головного управління Міндоходів у Миколаївській області підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Міністерства доходів і зборів, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи Міністерства доходів і зборів. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до вимог 226.9. ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що при перевірці ФОП ОСОБА_2 за місцем реалізації, зберігались тютюнові вироби без марок акцизного податку (збору) встановленого зразка, а саме: 721 пачка тютюнових виробів.

Позивачем не заперечується факт вчинення ним правопорушення стосовно придбання та зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, що підтверджується постановою Новоодеського районного суду Миколаївській області від 23.01.2014 року яким було визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-5 КУпАП , а вилучені у ОСОБА_2 тютюнові вироби були конфісковані.

Апелянт -Головне управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на обґрунтованість визначеної вартості тютюнових виробів у розмірі 4 415,00 грн. , оскільки носіями інформації в даному випадку виступають цінники тютюнових виробах та пояснення позивача, який без жодних зауважень та заперечень підписав як акт перевірки, так і додатки до нього.

Дійсно, згідно додатку до акта перевірки від 27.12.2013 року у ФОП ОСОБА_2 , описом продукції та вартості у додатку, кількість пачок цигарок складає 721 пачка на суму 4415,00 грн., вказаний додаток підписаний позивачем без зауважень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення від 27.01.2014 року №000002/25-21 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_2 у розмірі 8 830 грн. є правомірним та обґрунтованим, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про повну необґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_2 і, відповідно, необхідність відмови в їх задоволенні.

В свою чергу, апелянт - ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не наводить доводів в спростування встановлених судом першої інстанції обставин про фактичне вчинення ним порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Також, безпідставними вважає колегія суддів, посилання апелянта - ФОП ОСОБА_2 на те, що судом першої інстанції невірно розподілено судові витрати, які покладені повністю на позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір відповідно до ч. 3 ст.4 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у розмірі - 176, 60 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволений частково.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції вирішив питання щодо стягнення судових витрат з позивача з урахуванням ст. 94 ч.4 КАС України.

Згідно ч. 4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до ч.1 ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Підпунктом 1 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Частиною 3 ст.4 визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких підстав, правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 1582,25 грн., оскільки при подачі позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги (1827грн. (повна ставка судового збору) - 176, 60грн. (сплачений судовий збір) - 68,15грн. (сума судового збору пропорційно до задоволених вимог).

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи в цій частині не допустив, відповідно, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Разом з тим, апелянт при подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції не сплатив судовий збір у повному розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір ", який вступив в силу 01 листопада 2011 року (зі змінами та доповненнями від 19 вересня 2013 року № 590-VII) ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на постанову суду майнового характеру встановлюються у розмірі 50% ставки за подання позову майнового характеру до адміністративного суду, яка складає - 2 % розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, яка встановлена законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір " за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 913,50 грн. на рахунок № рахунку: 31212206781008, отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Отже, виходячи із відсоткової ставки , встановленої Законом України "Про судовий збір" , розмір судового збору, що має бути сплачений особою, яка подає апеляційну скаргу в межах даної справи, складає 913,50 грн., а сплачено лише 91,35 грн.

Відтак, з позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 822,15 грн.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.3 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою відмовити ФОП ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.01.2014 року №000002/25-21.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.01.2014 року №000002/25-21- відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 недоплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 822,15 грн. на користь Державного бюджету України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: