Ухвала суду № 39282299, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7737/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаль М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 лютого 2012 року №№0000782312, 0000792312,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач Дочірнє підприємство «Прем'єра Нивки» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 лютого 2012 року №№0000782312, 0000792312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року у задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що в період з 16 січня 2012 року по 17 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «ЧОСО» за період з 30 жовтня 2008 року по 01 січня 2011 року, за результатами якої складено акт № 56/23-12/25400901 від 19 січня 2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО» пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні суми податку на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 23 890,28 грн., та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 29 863,00 грн..

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття відповідачем 09 лютого 2012 року податкових повідомлень-рішень за формою «Р» № 0000782312, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 22 635,00 грн., та за формою «Р» № 0000792312, яким згідно визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 37 329,00 грн..

В результаті оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку скаргу позивача залишено без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що на підставі укладеного 10.06.2008 року між позивачем та ТОВ «ЧОСО» господарського договору поставки № 10/06-08, з 07.11.2008 року по 13.04.2009 року мали місце взаємовідносини по поставці продовольчих товарів, що підтверджується видатковими та податковими накладними, отриманий товар оплачений шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «ЧОСО». В подальшому, позивач в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість з листопада 2008 року по квітень 2009 року в складі валових витрат та податкового кредиту відобразив суми валових витрат на підставі видаткових накладних та суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ЧОСО» у зв'язку із придбанням продуктів харчування. Наявні підтверджуючі первинні документи дають право на формування ним податкового кредиту відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Прем'єра Нивки» (Покупець) та ТОВ «ЧОСО» (Постачальник) було укладено господарський договір поставки від 10 червня 2008 року № 10/06-08, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві продукти харчування (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (пп. 1.1 п. 1 Договору № 10/06-08).

На підтвердження виконання зазначеного правочину, позивачем надано первинні документи, а саме податкові, видаткові накладні, платіжні доручення на загальну суму 143 341,68 грн., в тому числі податок на додану вартість 23 890,28 грн..

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

В підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Згідно із ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, зазначено, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів не може не зауважити на тому, що судом першої інстанції правомірно було взято до уваги доводи відповідача про наявність кримінальної справи №49-3296 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Апеляційна інстанція знаходить дані доводи обґрунтованими, оскільки під час досудового слідства встановлено, що Міхєєва Т.О., яка є директором ТОВ «ЧОСО», договорів не підписувала, товар не поставляла, печаткою підприємства не розпоряджалася, у зв'язку з чим контрагентом порушено норми статті 207 Цивільного кодексу України.

Слід зауважити, що належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

За відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Факт постачання продовольчих товарів саме від ТОВ «ЧОСО» не підтверджено документально, а документи які стосуються реалізації товару, отриманого від ТОВ «ЧОСО», складені самим позивачем.

Господарські відносини між ДП «Прем'єра Нивки» та ТОВ «ЧОСО» укладені з метою, завідомо суперечними інтересам держави і суспільства та є нікчемними, в результаті чого ДП «Прем'єра Нивки» в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 29 863,00 грн. та в порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, абз. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 23 890,28 грн..

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09 лютого 2012 року № 0000782312, № 0000792312 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.06.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.