Рішення № 39281996, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6147/14 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці»Простягнення 151 534,71грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Омельченко О.М. - дов. № 2 від 02.01.2014 р.;

від відповідача: Грищенко М.В. - дов. № б/н від 17.02.2014 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці» про стягнення 155 288,57 грн. основного боргу, 1 539,74 грн. пені, 55,08 грн. інфляційних нарахувань та 355,32 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 135 від 02.01.2013 р.

Ухвалою суду від 10.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.05.2014 року.

У судовому засіданні 12.05.2014 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 149 584,57 грн. суми основного боргу, 1539,74 грн. пені, 55,08 грн. інфляційних втрат, 355,32 грн. 3? річних.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, суд в судовому засіданні 12.05.2014 р. розглянув та прийняв вказану заяву до розгляду.

Також у даному судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, та письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 12.05.2014 р. не з'явився, проте через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі в яких не заперечував факт наявності заборгованості перед позивачем, проте у зв'язку зі складним фінансовим становищем не в змозі виконати свого обов'язку з оплати поставленої продукції.

Також представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, для надання можливості сторонам здійснити звірку взаєморозрахунків.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд справи до 02.06.2014 р.

У судовому засіданні 02.06.2014 р. представником позивача було надано усні пояснення по справі, відповідно до яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.06.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких не навів заперечень проти наявності заборгованості перед позивачем.

В судовому засіданні 02.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (покупець) 02 січня 2013 року було укладено договір поставки № 135, відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити паперову, миючу, дезінфікуючу продукцію та інше, надалі - товар, згідно із заявками та/чи специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору і які оформлюються на підстав заявок покупця.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що асортимент та кількість товару зазначається у накладних.

Пунктами 2.3 договору встановлено, що товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних, перехід права власності на товар здійснюється в момент одержання покупцем товару.

Відповідно до пункту 4.3 договору суму договору становить сума накладних та/чи специфікацій, що є додатками до цього договору.

Відповідно до пункту 4.5 договору, оплата здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.

Відповідно до пункту 7.2 договору, якщо жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається переукладеним на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Умовами п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2013 р.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору поставки № 135 від 02.01.2013 р. було передано відповідачу товар передбачений умовами договору на суму 900 068,96 грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за договором поставки № 135 від 02.01.2013 р. становить 149 584,57 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем у строки передбачені умовами договору не було здійснено оплату за поставку продукції, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» про стягнення 149 584,57 грн. суми основного боргу, 1539,74 грн. пені, 55,08 грн. інфляційних втрат, 355,32 грн. 3? річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 135 від 02.01.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 договору, якщо жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається переукладеним на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки № 135 від 02.01.2013 р. було передано відповідачу товар передбачений умовами договору на суму 900 068,96 грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за договором поставки № 135 від 02.01.2013 р. становить 149 584,57 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 149 584,57 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.3, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 539,74 грн. пені за період прострочення по кожній накладній окремо.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 135 від 02.01.2013, адже всупереч п. 7.1 наведеного договору у визначений строк - 30 банківських днів з моменту поставки по кожній накладній окремо не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла не період прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 539,74 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» просить суд також стягнути з відповідача 355,32 грн. три відсотки річних та 55,08 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 355,32 грн. та 55,08 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (місцезнаходження: 03962, м. Київ, просп. Перемоги, 67; фактичне місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 32313105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, б. 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) 149 584 (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 57 коп. основного боргу, 1 539 (одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 74 коп. пені, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 08 інфляційних нарахувань, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 32 коп. три відсотки річних та 3 030 (три тисячі тридцять) грн. 69 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.06.2014 р.

Суддя Спичак О.М.