Рішення № 39281982, 17.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/24/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 Справа № 908/1059/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» (вул. Елеваторна, буд. 4, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002; ЄДРПОУ 25492010),

до відповідача: Публічне акціонерне товариство «Відрадненське» (вул. Перемоги, буд. 3, с. Відрадне, Запорізький район, Запорізька область, 70406; код ЄДРПОУ 00852186),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Богославський В.А. - дов. б/н від 24.02.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

про: стягнення 174578,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» про стягнення з публічного акціонерного товариства «Відрадненське» 174578,97 грн., які складаються з основного боргу в сумі 167419,00 грн., 3366,24 грн. пені, 1592,84 грн. втрат від інфляції, 776,78 грн. річних та 1424,11 грн. упущеної вигоди.

Ухвалою від 31.03.2014р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

У зв'язку з неявкою повноважних представників сторін, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд неодноразово відкладався, строк вирішення спору продовжувався.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, вказує на порушення відповідачем умов договору поставки № Ф-14/01/13-О від 14.01.2013р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Заборгованість за договором на вирішення спору складає 167419,00 грн. і це підтверджується наданим в судовому засіданні двохстороннім актом звіряння взаємних розрахунків станом на 28.04.2014р. Тривала затримка оплати вартості поставленої продукції слугувала підставою для нарахування сум пені, річних та втрат від інфляції. Також, позивач зазначив що своєчасне неотримання коштів від відповідача позбавило його можливості отримати прибуток у вигляді відсотків за розміщення цих коштів на банківському депозиті. Сума упущеної вигоди склала 1424,11 грн.

29.04.2014р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5912,30 грн., втрати від інфляції в сумі 5029,61 грн. та 3% річних в сумі 1275,44 грн. В частині стягнення основного боргу та упущеної вигоди позовні вимоги залишилися без змін.

Заява позивач про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін - учасників судового процесу та третіх осіб, тому судом приймається до розгляду.

Разом з цим, позивач просить судові витрати віднести на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує, при цьому зазначав, що заборгованість відсутня, оскільки розрахунки за договором поставки № Ф-14/01/13-О ним здійснені, хоча й несвоєчасно. Надав контррозрахунок сум пені, 3% річних. Також зазначив що вимога про стягнення упущеної вигоди не доведена позивачем жодним належним доказом, а базується лише на припущеннях. Просить суд задовольнити позов лише в частині стягнення 1515,20 грн. пені та 347,02 грн. 3% річних.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

14 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Відрадненське» (покупець) був укладений договір поставки № Ф-14/01/13-О, згідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар в асортименті, обсязі, за ціною, що зазначаються у специфікаціях. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити отриманий товар.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем на користь відповідача були здійснені поставки товару на загальну суму 805147,00 грн., а саме:

- видаткова накладна № 2 від 14.01.2014р. на суму 158431,00 грн.;

- видаткова накладна № 3 від 16.01.2014р. на суму 138047,00 грн.;

- видаткова накладна № 4 від 20.01.2014р. на суму 146783,00 грн.;

- видаткова накладна № 5 від 23.01.2014р. на суму 65520,00 грн.;

- видаткова накладна № 6 від 25.01.2014р. на суму 157703,00 грн.;

- видаткова накладна № 8 від 28.01.2014р. на суму 138663,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами працівника та печаткою ПАТ «Відрадненське» на видаткових накладних, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 8 від 13.01.2014р, № 15 від 16.01.2014р. та № 26 від 20.01.2014р.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на рахунок постачальника на умовах 100% від вартості товару, по факту відвантаження товару.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, належним чином не виконав, здійснив часткову оплату в сумі 637728,00 грн. Залишок боргу склав 167419,00 грн.

Претензію направлену на адресу ПАТ «Відрадненське» 27.02.2014р. відповідач залишив без відповіді та задоволення. Таким чином, на момент вирішення спору залишається неоплаченим товар на суму 167419,00 грн.

28.04.2014р. між сторонами було проведено звіряння взаємних розрахунків та підписаний Акт, з якого вбачається, що відповідач не заперечує наявність заборгованості в сумі 167419,00 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6.2 договору у разі прострочення оплати, або не повної оплати товару в строки, визначені у даному договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого, або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 5912,30 грн. за період з 14.01.2014р. по 28.04.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1275,44 грн. річних та 5029,61 грн. втрат від інфляції.

Суми пені, 3% річних та втрат від інфляції ретельно перевірені в судовому засіданні, розрахунок здійснено вірно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства «Відрадненське» 167419,00 грн. основного боргу, 5912,30 грн. пені, 1275,44 грн. річних та 5029,61 грн. втрат від інфляції позивачем заявлені правомірно та обґрунтовано, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги щодо стягнення 1424,11 грн. упущеної вигоди слід зазначити наступне.

Як зазначає позивач, вимога про стягнення упущеної вигоди розраховувалась виходячи з завданих збитків ТОВ «Фаворіт», яку воно понесло у зв'язку з неможливістю використати не сплачені вчасно кошти для розміщення на депозитний рахунок у банку АТ «АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» за ставкою 5,5% річних.

Статтею 224 Господарського кодексу України, встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Цією нормою також визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна...

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на якій сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Відсутність хоча б одного елементу з перелічених, не дає підстави для притягнення до відповідальності за нанесені збитки.

Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві.

При заявлені вимог про відшкодування упущеної вигоди потерпіла сторона повинна доказати, що вона могла та повинна була отримати прибуток, для чого нею були вжиті всі необхідні заходи, і що прибуток неотриманий виключно внаслідок винного порушення зобов'язань іншою стороною (боржником). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Ухвалою від 15.04.2014р. господарський суд пропонував позивачу надати нормативне і документальне обґрунтування стосовно упущеної вигоди (в т.ч. докази розміщення отриманих від відповідача або інших коштів в банку за договором №3019470/152/1 від 19.07.2013 тощо). Проте жодного доказу надано не було.

В силу вищенаведених норм законодавства, суд вважає, що позивач не довів, що порушення відповідачем умов договору поставки спричинило виникнення у ТОВ «Фаворіт» збитків у вигляді упущеної вигоди. Також позивачем не надано жодного доказу того, що ним вжито хоч якийсь захід для отримання прибутку та зменшення розміру збитків.

Таким чином у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Судові витрати слід віднести на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки спір з його вини доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Відрадненське» (вул. Перемоги, буд. 3, с. Відрадне, Запорізький район, Запорізька область, 70406; код ЄДРПОУ 00852186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» (вул. Елеваторна, буд. 4, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002; ЄДРПОУ 25492010) 167419 (сто шістдесят сім тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 5912 (п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 30 коп. пені, 1275 (одну тисячу двісті сімдесят п'ять) грн. 44 коп. річних, 5029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 61 коп. втрат від інфляції та 3592 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 73 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В засіданні 17.06.2014р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 18.06.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко