Рішення № 39281940, 04.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5399/14 04.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"

про стягнення заборгованості у розмірі 5 042 240,30 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Киричук Р.П. (дов.)

Від відповідача: Цермолонський І.М. (дов.), Зозуля О.Б. (дов.)

У судовому засіданні 04.06.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про стягнення заборгованості у розмірі 5 042 240,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. порушено провадження у справі № 910/5399/14, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2014р. розгляд справи №910/5399/14 відкладено на 14.05.2014р.

06.05.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" надійшов відзив на позовну заяву.

08.05.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

14.05.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

В судовому засіданні 14.05.2014р. оголошено перерву у справі № 910/5399/14 до 27.05.2014р.

22.05.2014р. Господарським судом міста Києва суддею Гулевець О.В. зроблено запит до Господарським судом міста Києва судді Літвіновій М.Є., щодо надання копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 168-К/30 від 18.06.2014р., що знаходиться в матеріалах справи № 5011-35/16573-2013 за первісним позовом ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" до ПАТ "Сведбанк" про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом ПАТ "Сведбанк" до ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про стягнення 16634685,77 грн.

26.05.2014р. суддею Господарського суду міста Києва Літвіновою М.Є. у відповідь на запит надано копію розрахунку заборгованості за кредитним договором № 168-К/30 від 18.06.2014р. що знаходиться в матеріалах справи № 5011-35/16573-2013.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в судовому засіданні 27.05.2014р. надав пояснення по справі, по суті позовних вимог, надав пояснення щодо періодів нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитним договором № 168-К/30 від 18.06.2014р., а також, щодо сум заборгованості на які здійснювалось нарахування процентів. Представник позивача зазначив, що даний розрахунок, який міститься в додатках до позовної заяви, є вірним, іншого розрахунку представник позивача суду надати не може.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в судовому засіданні 27.05.2014р. надав пояснення щодо заперечень викладених у відзиві на позовну заяву та щодо заяви про застосування строків позовної давності. Крім того, представник відповідача заперечив щодо нарахування пені по кредиту та заперечив щодо розрахунку пені за несвоєчасне повернення процентів, проте, контррозрахунку суду не надав. Також, в судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/5399/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. відкладено розгляд справи на 04.06.2014р., зобов'язано позивача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" надати суду: акт приймання-передачі Прав вимоги, про який зазначено в пункті 2.3 договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.06.2013р. № 3, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (оригінал для огляду та копію для долучення до матеріалів справи); оригінал додатку 1 (перелік договорів та купівельна ціна за право вимоги) до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.06.2013р. № 3; банківські виписки по особовому рахунку ПрАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в підтвердження нарахування процентів у розмірі 86490,74 грн., за період з 01.03.2014р. по 11.03.2011р. (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи); а також зобов'язано відповідача - Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" надати суду обґрунтовані письмові пояснення щодо заперечень на розрахунок пені за несвоєчасне повернення процентів з наданням власного контррозрахунку.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в судовому засіданні 04.06.2014р. надав суду для огляду акт приймання-передачі Прав вимоги, про який зазначено в пункті 2.3 договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.06.2013р. № 3, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача - Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в судовому засіданні 04.06.2014р. позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 04.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та Міжрегіональною академіє управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу), змінено найменування на ПрАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"18 червня 2004 року укладено Кредитний договір №168-К/30, з подальшими змінами та доповненнями (Додаткова угода № 1 від 26 липня 2004 року, Додаткова угода № 2 від 24 грудня 2004 року, Додаткова угода № З від 5 січня 2005 року, Додаткова угода № 4 від 25 березня 2005 року, Додаткова угода № 5 від 16 травня 2005 року, Додаткова угода № 6 від 15 серпня 2005 року, Додаткова угода № 7 від 24 листопада 2005 року, Додаткова угода № 8 від 30 листопада 2005 року, Додаткова угода № 9 від 2 жовтня 2006 року, Додаткова угода № 10 від 6 грудня 2006 року, Додаткова угода № 11 від 7 травня 2007 року, Додаткова угода № 12 від 11 листопада 2007 року, Додаткова угода № 13 від 17 грудня 2007 року, Додаткова угода № 14 від 29 лютого 2008 року, Додаткова угода № 15 від 19 січня 2011 року, Додаткова угода № 16 від 25 червня 2012 року, Додаткова угода № 17 від 14 серпня 2012 року).

Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Публічного акціонерного товариства "Сведбанк".

Відповідно до умов Кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Розмір кредитної лінії становить 10 000 000,00 грн., який змінюється відповідно Графіку, наведеного у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2 Кредитного договору).

Додатковим договором №7 від 24.11.2005 змінено розмір кредитної лінії - 15 000 000,00 грн. та визначено графік погашення основного боргу. Додатковим договором №10 від 06.12.2006 змінено розмір кредитної лінії - 12 000 000,00 грн. та визначено новий графік погашення основного боргу.

Додатковим договором №15 від 19.01.2011р. змінено розмір кредитної лінії - 19 148 000,00 грн. та визначено новий графік погашення основного боргу. Строк дії кредитною лінією встановлено: з 30.08.2004р. по 20.01.2018р.

Додатковим договором №16 від 25.06.2012р. змінено графік погашення кредитної лінії.

Згідно з п. 1.3 Кредитного договору, строк користування кредитною лінією: з 26.07.2004р. до 30.08.2014р. з урахуванням графіку.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 22% річних.

Додатковим договором № 2 від 24.12.2004р., Додатковим договором № 4 від 25.03.2005р., Додатковим договором № 5 від 16.05.2005р., Додатковим договором № 6 від 15.08.2005р., Додатковим договором № 9 від 02.10.2006р., Додатковим договором №11 від 07.05.2007р., Додатковим договором №12 від 01.11.2007р., Додатковим договором №14 від 29.02.2008р., Додатковим договором №15 від 19.01.2011р., Додатковим договором №17 від 14.08.2012р. сторонами вносились зміни щодо розміру процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору, погашення заборгованості за кредитною лінією, здійснюється до 30 серпня 2014, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у графіку. При цьому, при зміні розміру кредитної лінії відповідно до графіку строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно графіку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачується одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією у відповідності з п.п.1.2, 1.3.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору, у випадку ненадходження на рахунок банку суми кредитної лінії та процентів в строки, визначені у п.п.1.3, 3.3., 3.4., 4.1, 8.1 та 8.2 цього Договору, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим Договором сплачує банкові пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

На виконання умов Кредитного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 15 944 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з позичкового рахунку позичальника.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011- 35/16573-2012 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання Кредитного договору № 168-К/ЗО від 18 червня 2004 року недійсним та за зустрічним позовом ПАТ "Сведбанк" до ПрАТ "ВНЗ "МАУП" про стягнення 15 634 685,77 грн., в задоволені первісного позову відмовлено, а зустрічний задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 15 944 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 605 238,88 грн. - заборгованості по процентах, 85 446,89 грн. - пені, 64 380,00 грн. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. вказане рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011- 55/16573-2012 залишено без змін.

25.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 3 (зареєстрований в реєстрі за № 1414).

Відповідно до умов п. 2.1. Договору купівлі-продажу прав вимоги, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з меморіальним ордером №41214504 від 25.06.2013р. Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" перераховано Публічному акціонерному товариству "Омега Банк" 50 000 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору купівлі-продажу прав вимоги №3 від 25.06.2013р. з ПАТ "Омега банк".

Згідно з розділом 1 Договору купівлі-продажу прав, "Права вимоги" - це всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за Кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або Особами, які надали забезпечення, .будь-яких своїх обов'язків за Кредитними договорами та Договорами забезпечення. "Кредитний договір" означає кожний кредитний договір про надання кредиту у будь-якій формі між позичальником та продавцем у якості кредитора, які зазначені у додатку №1, разом з усіма доповненнями, додатками договорами та додатками до нього.

Згідно з Додатком № 1 Договору купівлі-продажу прав вимоги № 3 основна сума кредиту становить 15 944 000,00 грн.. сума нарахованих, але не сплачених процентів - 2 339 087,04 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.06.2013р. № 3, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", позивач набув право вимоги до ПрАТ "ВНЗ "МАУП" за Кредитним договором № 168-К/30 від 18 червня 2004 року.

11.03.2014р. відповідачем - ПрАТ "ВНЗ "МАУП" на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011-55/16573-2012 здійснено погашення заборгованості за кредитом у розмірі 15 944 000,00 грн., заборгованості по процентах у розмірі 605 238,88 грн., а також, 85 446,89 грн. - пені, 64 380,00 грн. - судового збору, що підтверджується меморіальними ордерами №2958 від 11.03.2014р., №2959 від 11.03.2014р., №2960 від 11.03.2014р., №2961 від 11.03.2014р.

Позивач, вказує, що враховуючи погашення відповідачем заборгованості на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011- 55/16573-2012, заборгованість ПрАТ "ВНЗ "МАУП" за Кредитним договором № 168-К/30 від 18 червня 2004 року станом на 13.02.2014р. складає: 3 773 174,75 грн. - заборгованість за відсотками, 1 039 199,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 229 866,21 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Відповідач у відзиві на позов, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що позивачем порушено, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, шестимісячний строк нарахування пені, а також заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, 25.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 3 (зареєстрований в реєстрі за № 1414), відповідно до умов якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги до ПрАТ "ВНЗ "МАУП" за Кредитним договором № 168-К/30 від 18 червня 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було дотримано вимог п. 2.1. Договору купівлі-продажу прав вимоги та згідно з меморіальним ордером №41214504 від 25.06.2013р. Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" перераховано Публічному акціонерному товариству "Омега Банк" 50 000 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору купівлі-продажу прав вимоги №3 від 25.06.2013р. з ПАТ "Омега банк".

Пунктом 2.3. Договору купівлі-продажу прав вимоги, визначено, що права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання покупцем та продавцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

В судовому засіданні 04.06.2014р. представник позивача надав суду для огляду оригінал Акту приймання-передачі прав вимоги, складений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Омега Банк".

Враховуючи умови Договору купівлі-продажу прав вимоги та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що до ПАТ "Дельта Банк" на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги №3 від 25.06.2013р. перейшло право вимоги до ПрАТ "ВНЗ "МАУП" за Кредитним договором № 168-К/30 від 18 червня 2004 року.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

На виконання умов Кредитного договору, банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 15 944 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з позичкового рахунку позичальника, в той час, як відповідач в порушення умов Кредитного договору неналежним чином виконував зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011- 35/16573-2012 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання Кредитного договору № 168-К/ЗО від 18 червня 2004 року недійсним та за зустрічним позовом ПАТ "Сведбанк" до ПрАТ "ВНЗ "МАУП" про стягнення 15 634 685,77 грн., в задоволені первісного позову відмовлено, а зустрічний задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 15 944 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 605 238,88 грн. - заборгованості по процентах, 85 446,89 грн. - пені, 64 380,00 грн. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. вказане рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011-55/16573-2012 залишено без змін.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 11.03.2014р. відповідачем - ПрАТ "ВНЗ "МАУП" на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011-55/16573-2012 здійснено погашення заборгованості за кредитом у розмірі 15 944 000,00 грн., заборгованості по процентах у розмірі 605 238,88 грн., а також, 85 446,89 грн. - пені, 64 380,00 грн. - судового збору, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №2958 від 11.03.2014р., №2959 від 11.03.2014р., №2960 від 11.03.2014р., №2961 від 11.03.2014р.

З розрахунку нарахованих процентів за користування кредитними коштами вбачається, позивачем до 11.03.2014р. (дата погашення заборгованості по кредиту) нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі 3 773 174,75 грн. (за вирахуванням процентів у розмірі 605 238,88 грн. сплачених на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011- 55/16573-2012).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, є вірним, документально підтверджений, відповідачем не спростований, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам в розмірі 3 773 174,75 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 3 773 174,75 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 039 199,34 грн., яка нарахована за загальний період з 10.09.2013 р. по 11.03.2014р., та пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 229 866,21 грн., що нарахована за періоди з 11.09.2013р. по 01.10.2013р. на суму 2 868 757,07 грн., з 02.10.2013р. по 03.11.2013р. на суму 3 104 640,91 грн., з 04.11.2013р. по 03.12.2013р. на суму 3 348 387,54 грн., з 04.12.2013р. по 02.01.2014р. на суму 3 578 408,59 грн., з 03.01.2014р. по 07.01.2014р. на суму 3 820 155,21 грн., з 08.01.2014р. по 02.02.2014р. на суму 3 828 081,00 грн., з 03.02.2014р. по 02.03.2014р. на суму 4 071 764,63 грн., з 03.03.2014р. по 11.03.2014р. на суму 4 291 922,88 грн., з 12.03.2014р. по 12.03.2014р. на суму 3 686 684,00 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору, у випадку ненадходження на рахунок банку суми кредитної лінії та процентів в строки, визначені у п.п.1.3, 3.3., 3.4., 4.1, 8.1 та 8.2 цього Договору, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим Договором сплачує банкові пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено судом, сторони, укладаючи Кредитний договір № 168-К/30 від 18.06.2014р., не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

В рішенні Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. по справі № 5011- 35/16573-2012 встановлено, що у зв'язку з тим, що у жовтні 2012 ПрАТ "ВНЗ "МАУП" не було здійснено погашення чергового платежу за Кредитним договором, банком було направлено ПрАТ "ВНЗ "МАУП" повідомлення про зміну умов Кредитного договору, в якому зазначено, що у зв'язку з простроченням сплати платежів за Кредитним договором, відповідно до п.8.1 Кредитного договору, його умови змінено, а саме - строк виконання відповідачем зобов'язань у повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом а пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настає на 10 календарний день з дати отримання повідомлення, тобто з 5 листопада 2012 року.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З копії розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 168-К/30 від 18.06.2014р., що знаходиться в матеріалах справи № 5011-35/16573-2013 за первісним позовом ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" до ПАТ "Сведбанк" про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом ПАТ "Сведбанк" до ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про стягнення 16634685,77 грн. вбачається, що нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту здійснювалось з 06.11.2012р. по 16.11.2012р.

Водночас, позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 039 199,34 грн. за загальний період з 10.09.2013р. по 11.03.2014р. (по дату повного погашення заборгованості за кредитом), тобто, за шість місяців, що передують зверненню із даним позовом.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні 27.05.2014р. обґрунтовуючи розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту зазначив, що нарахування пені здійснювалось на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.06.2013р. та періоди нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту є вірними та просив суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 039 199,34 грн. в межах періодів вказаних в даному розрахунку.

Однак, суд вважає дані посилання позивача безпідставними, оскільки як встановлено судом вище, визначений позивачем період нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту суперечить вимогам чинного законодавства та умовам Кредитного договору № 168-К/30 від 18.06.2014р., права вимоги за яким перейшли до позивача на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.06.2013р. Суд, також зазначає, що між ПрАТ "ВНЗ "МАУП" та ПАТ "Дельта Банк" не укладалось правочинів, якими б сторони встановили відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язань в частині повернення кредиту за Кредитним договором № 168-К/30 від 18.06.2014р., а Договором купівлі-продажу прав вимоги від 25.06.2013р. не визначено будь-якого іншого порядку нарахування пені, ні ж встановлено Кредитним договором.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 039 199,34 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 229 866,21 грн., то суд зазначає наступне.

З розрахунку позивача, що міститься в додатках до позовної заяви вбачається, що пеня за несвоєчасне повернення процентів нарахована за періоди з 11.09.2013р. по 01.10.2013р. на суму 2 868 757,07 грн., з 02.10.2013р. по 03.11.2013р. на суму 3 104 640,91 грн., з 04.11.2013р. по 03.12.2013р. на суму 3 348 387,54 грн., з 04.12.2013р. по 02.01.2014р. на суму 3 578 408,59 грн., з 03.01.2014р. по 07.01.2014р. на суму 3 820 155,21 грн., з 08.01.2014р. по 02.02.2014р. на суму 3 828 081,00 грн., з 03.02.2014р. по 02.03.2014р. на суму 4 071 764,63 грн., з 03.03.2014р. по 11.03.2014р. на суму 4 291 922,88 грн., з 12.03.2014р. по 12.03.2014р. на суму 3 686 684,00 грн.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що нарахування пені за несвоєчасне повернення процентів здійснювалось не окремо по кожному простроченому платежу, при цьому, сумарна сума прострочених платежів по процентах з наростаючим підсумком є відмінною від розміру заборгованості, що зазначена позивачем в розрахунку та на яку здійснювалось нарахування пені за несвоєчасне повернення процентів.

В судовому засіданні 27.05.2014р. представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" обґрунтовуючи розрахунок пені за несвоєчасне повернення процентів зазначив, що пеня за несвоєчасне повернення процентів здійснювалась не окремо по кожному, а сумарним підсумком. Водночас, представник позивача не надав обґрунтованих пояснень щодо сум та періодів нарахування пені за несвоєчасне повернення процентів. Також, представник позивача зазначив, що даний розрахунок, який міститься в додатках до позовної заяви, є вірним, та іншого розрахунку представник позивача суду надати не може.

Враховуючи те, що без належного та вірного розрахунку пені за несвоєчасне повернення процентів суд не може перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань та встановити обґрунтованість заявленої до стягнення пені у розмірі 229 866,21 грн., з огляду на те, що представник позивача зазначив, що іншого розрахунку він не може надати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 229 866,21 грн. з огляду на їх необґрунтованість.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, те, що судом встановлено безпідставність заявлених позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 039 199,34 грн., то позов в цій частині не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав.

Щодо застосування строків позовної давності в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів, то суд зазначає, що позивач не нараховував пеню за несвоєчасне повернення процентів поза межами строку позовної давності.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (юридична адреса: 03039, м. Київ, вулиця Фрометівська, будинок 2, код ЄДРПОУ 00127522) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (юридична адреса: 01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б, поштова адреса: 04050, м. Київ, вулиця Мельникова, 81, корпус 2, код ЄДРПОУ 34047020) 3 773 174 (три мільйони сімсот сімдесят три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 75 коп. -заборгованості по відсоткам, 54 686 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 73 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.06.2014р.

Суддя О.В. Гулевець