Постанова № 39281861, 17.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року 810/2571/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД (далі-позивач, товариство) до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність надання послуг. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача також подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД є юридичною особою, що зареєстрована 20.10.1993 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 18.04.2005 ДПІ у Вишгородському районі Київської області. Товариство з 26.03.2012 має ліцензію, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, період дії - з 26.03.2012 по 26.03.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй плюс 2012» є юридичною особою, зареєстрована платником податку на додану вартість 12.09.2012 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

На підставі наказу від 29.10.2013 №183, наказу щодо внесення змін від 11.11.2013 №208 та направлення від 29.10.2013 №367/22-00 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Строй Плюс 2012» за період з 01.07.2012 по 31.05.2013. За результатами перевірки складено акт від 11.11.2013 №1331/22-00/19419664, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 122909 грн, в т.ч. за вересень 2012 р. - в сумі 22250 грн, за жовтень 2012 р. - в сумі 44173 грн, за листопад 2012 р. - в сумі 9818 грн, за грудень 2012 р. - в сумі 28334 грн, за березень 2013 р. - в сумі 9167 грн, за травень 2013 р. - в сумі 9167 грн; п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 128144119429 грн, в тому числі за ІІІ-й квартал 2012 р. на суму 23363 грн, за 2012 р. на суму 119429 грн (4-й квартал 2012 року у сумі 96066 грн).

У ході перевірки встановлено, що податковим органом від ДПІ в Оболонському районі м. Києва отримано акт від 14.05.2013 №530/22.1-7/38322843 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Строй плюс 2012». Цим актом встановлено факт відсутності ТОВ «Строй плюс 2012» за вказаною у реєстраційних документах адресою, не подання додатку до декларації з податку на прибуток за 4 кв. 2012 року, не підтверджено наявність основних виробничих фондів. Не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів що засвідчують транспортування, зберігання товарів, основних фондів та чисельності працюючих.

На підставі Акту перевірки від 11.11.2013 №1331/22-00/19419664 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.12.2013 №0006232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 179144 грн, у тому числі за основним платежем - 119429 грн, за штрафними санкціями - 59715 грн; від 20.12.2013 №0006242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 184365 грн, у тому числі за основним платежем - 122909 грн, за штрафними санкціями - 61456 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 12.03.2014 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 11.04.2014 ці податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Стефан ЛТД» (субпідрядник) з ВАТ трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (генпідрядник) укладено договори субпідряду №116/1-60, №387/1-СП на виконання комплексу робіт на об'єкті: «Забудова Урочища Гончарі-Кожум'яки» від 25.11.2009, від 01.10.2012 та додатками №1-11 до договору. На підтвердження виконання цих договорів сторонами належним чином оформлено акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) (т.2 а.с.24-100).

На виконання умов цих договорів позивачем було залучено в якості субпідрядника ТОВ «Строй-плюс 2012». Так, ТОВ «Стефан ЛТД» (підрядник) з ТОВ «Строй-плюс 2012» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №17/09/12 на виконання комплексу робіт на об'єкті: «Забудова Урочища Гончарі-Кожум'яки» від 17.09.2012. Предметом договору є виконання субпідрядником якісно і в встановлені строки комплексу робіт з улаштування зовнішніх інженерних мереж, внутрішніх інженерних мереж під житлові будинки (водопровід, каналізація К1, К2, К13, телефонна каналізація) на об'єкті: «Забудова Урочища Гончарі-Кожум'яки». Факт надання цих послуг у вересні-грудні 2012 року підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), довідками щодо договірної ціни, локальними кошторисами, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата за надані будівельні послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ ТОВ «Строй-плюс 2012», що підтверджується виписками по рахунку (т.1 а.с.24-84, т.2 а.с.5-23).

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів за 2012 р. та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.91-152).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Строй-плюс 2012» на підставі усного договору здійснювалися поставки товару. На підтвердження виконання цього договору сторонами належним чином оформлено податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, підсумкова відомість ресурсів. На підтвердження перевезення придбаного товару транспортним засобом товариства, позивачем укладено договір №1 найму (оренди) транспортного засобу від 16.01.2012 з ОСОБА_2, предметом якого є екскаватор реєстраційний номер НОМЕР_1, договір №9/58 купівлі-продажу від 28.12.2007 між позивачем та ТОВ «Полюсавто», предметом якого є продаж автомобіля КАМАЗ-5320 самоскид, шасі НОМЕР_2, біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №748433 від 31.01.2008, копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (т.2 а.с.101-118).

Судом досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Строй-плюс 2012».

Так, згідно з дослідженими в суді документами, наданими позивачем, зазначені у договорах між ТОВ «Стефан» ЛТД та ТОВ «Строй-плюс 2012» роботи реально виконано і в подальшому у свою чергу передано замовнику цих робіт.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з питань формування податкового кредиту та прибутку лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Строй-плюс 2012», та стверджує про фактичну відсутність цих господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Строй-плюс 2012», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (робіт, послуг) за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт купівлі-продажу товару та факти виконання робіт ТОВ «Строй-плюс 2012», використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Строй-плюс 2012» є належним чином зареєстровані юридичні особи, яка мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Строй-плюс 2012» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах ТОВ «Строй-плюс 2012» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Строй-плюс 2012» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ «Строй-плюс 2012», які засвідчують передачу товару та виконання робіт, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Строй-плюс 2012» підтверджується дослідженими доказами у справі: договорами та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: Актами приймання виконаних будівельних робіт за 2012 року за формою КБ-2в, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2012 року за формою КБ-3, податковими накладними, іншими доказами оплати вартості робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема доказами подальшої передачі робіт (послуг) іншому замовнику.

Суд бере до уваги, що позивач мав чинну ліцензію на здійснення вказаного виду будівельних робіт.

Суд також бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару та виконання робіт на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача по ланцюгу постачання, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Строй-плюс 2012» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Строй-плюс 2012», отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006232201, №0006242201 від 20.12.2013, видані Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.