Постанова № 39281225, 19.06.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3048/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2014 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" з питань повноти та своєчасності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 23.11.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Позивач посилаючись ст., ст. 2, 4, 6, 17-20, 73, 104-106, 162 КАС України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення у якому з позовними вимогами не погодився у повному обсязі.

Справа розглядалася на підставі наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст.128 КАС України.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість та на прибуток.

У період з 31.03.2014 року по 08.04.2014 року відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" з питань повноти та своєчасності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 23.11.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 2169/15-53-22-06/38477517 від 15.04.2014 року та зроблений висновок про порушення позивачем п.198.1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість в загальній сумі - 53358 грн. та порушення п. 138.2 п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме заниження податку на прибуток на загальну суму - 186 299 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що обставини на які посилається відповідач у акті перевірки не відповідають дійсності та є загальними висновками, ув'язку з чим не можуть бути законними та обґрунтованими, крім того як вбачається зі змісту акту, висновки викладені у ньому не відповідають фактичним обставинам справи та свідчать про неправильне застосування відповідачем норм матеріального права. Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему розрахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відтак представник позивача звернула увагу суду на те, що в силу особливостей продукції, що виробляється ними окремо первинний облік надходження сировини та матеріалів на склад підприємство не веде, сировина та матеріали придбаються у виробників за прямими договорами, оприбутковуються на підставі відповідних прибуткових (та податкових) накладних поставників за їх первинною вартістю придбання та надходять безпосередньо у виробничий цех для переробки та виготовлення готової продукції. Крім того як вбачається з акту перевірки відповідачем не ставиться під сумнів сам факт придбання сировини та матеріалів у постачальників, факт понесення підприємством витрат та правильність їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку, а тому на думку представника позивача відповідачем неправомірно було винесено оскаржувані повідомлення-рішення.

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент на час виконання договорів, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не ставиться під сумнів сам факт придбання сировини та матеріалів у постачальників, факт понесення підприємством витрат та правильність їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку.

Крім цього висновки ДПІ, які були зроблені ними у акті перевірки спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме первинною бухгалтерською документацією.

Так у судовому засіданні було з'ясовано, що усі первинні документи щодо господарських взаємовідносин між позивачем та підприємствами виконавцями рекламних послуг були у повному обсязі надані відповідачу під час здійснення перевірки та саме вони безпосередньо у сукупності повністю підтверджують факт надання послуг щодо реклами продукції позивача, їх зміст, об'єм, вартість, а тому суд не приймає до уваги висновки перевіряючих, які були викладені у акті перевірки про те, що відсутні будь-які відомості про те, яка саме рекламна послуга по розміщенню зовнішньої реклами та яка саме рекламна послуга виготовлення рекламного зображення була проведена підприємствами виконавцями рекламних послуг.

Також слід зазначити, що згідно позиції Верховного суду України викладеної у Постанові від 08.09.2009 року № 21-737во09, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матepiaльних pecypciв, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення сум грошового зобов'язання, зменшення від'ємних значень та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того ч. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему розрахунків і регістрів аналітичного обліку.

З аналізу вищевказаного положення ч. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство мало право самостійно визначати облікову політику з урахуванням особливості продукції, яка виробляється на їх підприємстві.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи представник відповідача не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, ув'язку з чим суд прийшов до висновку, що відповідачем було неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення.

Керуючись: ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001272206, №0001282206, №0001292206 від 07.05.2014 року, прийняте ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Стягнути з держави на користь ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" судовий збір у розмірі - 487 грн. 20 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту.

Повний текст Постанови виготовлено та підписано суддею 19 червня 2014 року.

Суддя: Гусев О.Г.