Рішення № 39281041, 18.06.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2772/14

Провадження № 2/750/1899/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді Коверзнева В. О.,

при секретарі - Латенко О. В.,

за участю: позивача, його представника - адвоката ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в:

17.03.2014 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених статтею 71 Житлового кодексу Української РСР і статтею 405 ЦК України. В обґрунтування позову позивач посилається на непроживання відповідачів у спірній квартирі з 2007 року.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні. Відповідач і представник відповідачів позов не визнали. Вони стверджують, що відповідачі ніколи не втрачали правовий зв'язок із квартирою, оплачують комунальні послуги, встановили лічильник холодної води. Втім, лише останнім часом вони не проживали в квартирі в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 працював, а співвідповідач ОСОБА_5 - навчається в вищому навчальному закладі в місті Санкт-Петербург, що, на їх думку, свідчить про поважність причини їхньої відсутності за місцем постійного проживання.

Допитані в якості свідків позивача ОСОБА_6 (сусід позивача), ОСОБА_7 (знайомий позивача), ОСОБА_8 (рідна сестра позивача), показали, що відповідачі в спірній квартирі не проживають і не мають в ній своїх особистих речей. Допитані в якості свідків ОСОБА_9 (матір відповідачів) та ОСОБА_10 (знайома відповідача ОСОБА_2) стверджували, що відповідачі періодично проживали в спірній квартирі та здійснювали оплату комунальних послуг.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Сторони зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, в якій позивач постійно проживає з 1985 року. Позивач стверджує, що відповідачі не проживають у спірній квартирі з 2007 року, не беруть участі в оплаті житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим просить визнати їх такими, що втратили право користування квартирою з підстав, встановлених статтею 71 Житлового кодексу Української РСР та статтею 405 ЦК України.

Посилання позивача на статтю 405 ЦК України, як на одну з підстав для задоволення цього позову, є помилковим, оскільки зазначена стаття визначає право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Втім, спірна квартира не перебуває в приватній власності сторін, а належить до державного житлового фонду, а тому правовідносини, що пов'язані з користуванням цією квартирою регулюються виключно нормами ЖК Української РСР.

Зокрема, статтею 71 цього Кодексу встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців . Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Таким чином, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що належить до державного житлового фонду, є відсутність цієї особи в спірному жилому приміщенні понад шість місяців без поважних причин. При цьому принциповим є те, щоби особа була відсутньою в жилому приміщенні понад шість місяців без поважних причин саме перед зверненням іншої заінтересованої особи до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а не в будь-який інший період часу.

Наведеною вище статтею Кодексу прямо передбачено, що в разі тимчасового виїзду особи з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання за такою особою зберігається право користування звільненим жилим приміщенням.

Наданими відповідачами письмовими доказами (а.с. 80, 81) підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 у період з 22.10.2013 року по 20.04.2014 року працював в ТОВ «Невские молокопродукти» (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) на посаді мерчандайзера, а співвідповідач ОСОБА_5 - з 01.09.2009 року по цей час навчається в Національному мінерально-сировинному університеті «Гірничий» (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація).

В силу статті 71 Кодексу зазначені обставини свідчать про поважність причин відсутності відповідачів у спірній квартирі.

Як встановлено судом, відповідачі беруть участь в оплаті житлово-комунальних послуг в спірній квартирі; у 2013 році вони встановили в квартирі лічильник холодної води, що в сукупності свідчить про те, що незважаючи на тимчасову відсутність за місцем своєї реєстрації, відповідачі не мали наміру втрачати правовий зв'язок зі спірною квартирою. Додатково слід зазначити, що позивач змінив замки вхідних дверей спірної квартири, чим створив відповідачам реальні перешкоди в користуванні нею.

Вищевикладене в сукупності, є безумовною підставою для відмови в задоволенні цього позову.

Керуючись статтями 10, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2014 року.

Суддя В. О. Коверзнев