Ухвала суду № 39280957, 05.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/14000/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко М. В.Номер провадження 22-ц/788/1025/14 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Дубровної В. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2014 року,

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

про визнання незаконним наказу про звільнення,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 04 березня 2014 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.

Наказ адміністрації ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" № 413 від 22 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи - визнаний незаконним, поновлено його на посаді Президента ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе".

Стягнуто з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 203 393,18 грн., з відрахуванням всіх необхідних податків і платежів.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені та невірно застосовані норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

03 грудня 2007 між ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (в особі члена Наглядової ради ОСОБА_4, який діяв на підставі рішення Наглядової ради від 23 листопада 2007 року), та ОСОБА_3 був укладений трудовий договір, відповідно до якого останній був призначений на посаду Президента Товариства на невизначений термін ( ас.69-73).

З пояснень представників відповідача та змісту апеляційної скарги вбачається, що посада «Президент акціонерного товариства» не передбачена діючим законодавством України. Названа посада була введена виключно рішенням учасників Товариства та передбачена Статутом Товариства.

Зокрема, відповідно до Статуту ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", затв. рішенням зборів акціонерів від 15.04.2011 р. :

14.1 Президент Товариства - особа, яка обирається (відкликається) рішенням Наглядової ради, здійснює свої повноваження у відповідності до Положення про Президента, яке затверджується Наглядовою радою, а також виконує інші повноваження, що визначаються Наглядовою радою.

14.2 Президент Товариства зобов'язаний дотримуватись положень цього Статуту, внутрішніх документів Товариства.

14.3 Президент Товариства не має права втручатись в оперативну господарську діяльність Товариства.

14.4 Конкретні умови праці Президента Товариства визначаються Наглядовою радою та передбачаються у трудовому договорі, що укладається між ним та Товариством. (ас. 9-22)

Рішенням Наглядової ради ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" від 03.12.2007 р. було затверджене Положення про Президента Товариства, відповідно до якого, зокрема:

2. Президент Товариства - це особа, яка обирається (відкликається) рішенням Наглядової ради Товариства, до повноважень якої належить питання, пов'язані з міжнародним співробітництвом Товариства, взаємовідносинами з державними та громадськими органами, пошуком нових ринків та підготовкою до запуску нових виробництв (продукції), внесення пропозицій щодо політики в сфері науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи, благодійною діяльністю згідно затверджених кошторисів. Президент Товариства може виконувати інші повноваження та завдання, визначені рішенням Наглядової ради Товариства.

3. Президент Товариства обирається на невизначений термін.

5. Президент Товариства не вправі втручатись в оперативну господарську діяльність Товариства.

8. Наглядова рада вирішує питання про обрання кандидата на посаду Президента на своїх засіданнях у відповідності до регламенту своєї роботи, передбаченого Статутом та Положенням про Наглядову раду.

9. Конкретні умови оплати праці та усіх видів матеріального забезпечення Президента Товариства (персонал, службове приміщення, транспорт тощо) встановлюються рішенням Наглядової ради під час укладення трудового договору.

10. На підставі рішення Наглядової ради про обрання кандидата на посаду Президента Товариства, Товариство в особі свого представника (одного із членів Наглядової ради, визначеного відповідним рішенням Наглядової ради) укладає з Президентом трудовий договір. В трудовому договорі у відповідності до чинного законодавства України визначаються конкретні умови роботи Президента, його права та обов'язки, умови оплати праці та матеріального забезпечення, інші умови, встановлені рішенням Наглядової ради ( ас.23).

З матеріалів справи вбачається, що обставини звільнення позивача з займаної посади були наступними.

У зв'язку з службовим відрядженням за межі України Генеральний директор ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" ОСОБА_5 наказом № 4014 від 20 листопада 2013 року виконання своїх обов'язків на період відрядження поклав на Директора по економічній безпеці ОСОБА_6, якого згідно виданої довіреності від 05 липня 2013 року уповноважив здійснювати представництво інтересів Товариства в межах повноважень Генерального директора в обсязі, визначеному Статутом Товариства, а також чинним законодавством України (а.с.47,52).

Рішенням Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" від 21 листопада 2013 року, протокол №21/11-2013, ОСОБА_3 було відкликано з посади Президента з 22 листопада 2013 року, з наданням повноваження Директору з економічної безпеки ОСОБА_6 на підписання наказу про звільнення ОСОБА_3 "у відповідності до вимог діючого законодавства України" (а.с.49-51).

Наказом № 413 від 22 листопада 2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади Президента ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" з 25 листопада 2013 року з підстав, передбачених п.9.3.1. трудового договору від 03 грудня 2007 року, по п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Названий наказ був підписаний директором з економічної безпеки ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" ОСОБА_6, (а.с.7).

Наказом № 12 від 17 січня 2014 року у зв'язку із технічною помилкою, допущеною у наказі про звільнення ОСОБА_3, у резолютивній частині наказу № 413 від 22 листопада 2013 року слова та цифри "п.9.3.1. трудового договору" замінено на "п.9.1.3. трудового договору" ( ас. 46).

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 посилався на відсутність правових підстав для його звільнення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

З наказу № 413 від 22 листопада 2013 року про звільнення позивача вбачається, що як на підставу для його звільнення відповідач послався на :

- п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до якого підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом ;

- п. 9.1.3. трудового договору від 03 грудня 2007 року, відповідно до якого підставами припинення трудового договору "є інші підстави, передбачені чинним законодавством України та/чи цим Договором" ( ас. 72).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_3, оскільки відповідач не назвав ні норми матеріального права, ні положення укладеного сторонами трудового договору від 03 грудня 2007 року, які б давали підстави для звільнення позивача.

Стаття 4 КЗпП України визначає, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України про працю, прийнятих відповідно до нього.

Особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям "засади регулювання праці і зайнятості", визначається лише законом.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем.

Шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. Саме тому основні елементи інституту трудового договору (порядок укладення трудового договору, його зміст, гарантії працівникам при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, підстави припинення договору тощо) як такі, що мають засадничий характер, повинні врегульовуватись лише законом.

Вбачається, що ні вимоги п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, ні положення п. 9.1.3. трудового договору не містять підстав для припинення укладеного сторонами трудового договору, в них є лише посилання на те, що така підстава передбачена контрактом (п.8 ч.1 ст.36 КЗпП), а в контракті - посилання на підстави, передбачені чинним законодавством України та/чи цим Договором (п. 9.1.3. трудового договору).

В той же час відповідач не назвав норми права, передбаченої чинним законодавством України чи Трудовим договором від 03 грудня 2007 року, які б давали підстави для звільнення ОСОБА_3 з посади Президента Товариства.

Сам по собі факт прийняття Наглядовою радою ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" рішення про відкликання ОСОБА_3 з посади Президента також не давав підстав для звільнення позивача, оскільки така підстава звільнення не передбачена ні діючим законодавством, ні укладеним сторонами трудовим договором від 03.12.2007 р. як підстава припинення трудового договору.( ас.72).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що навіть наявність рішення Наглядової ради про відкликання Президента Товариства не звільняє власника або уповноважений ним орган при виданні наказу про звільнення особи, яка займає посаду Президента Товариства, дотримуватись вимог діючого законодавства щодо наявності правових підстав для розірвання трудового договору (або передбачених законом, або передбачених укладеним з працівником трудовим договором).

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 9 липня 1998 року N 12-рп/98 термін "законодавство", що вживається у ч.3 ст. 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

В той же час під час розгляду справи відповідач не назвав нормативний акт, який би давав підстави для укладення з позивачем контракту як особливої форми трудового договору, можливість укладення якого передбачена ч.3 ст. 21 КЗпП України. За таких обставин доводи представників відповідача про те, що з позивачем був укладений контракт відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП - є непереконливими.

Доводи представників ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" про те, що Президент Товариства є посадовою особою Товариства, не можна визнати такими, що заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать як вимогам :

п. 15 ч.1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до якого посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства;

так і розділу 8 Статуту ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", який передбачає наступні органи управління Товариством :

- загальні збори - Вищий орган Товариства;

- Наглядову раду - орган, який здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної законодавством, цим Статутом та Положенням «Про Наглядову раду ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" контролює та регулює діяльність генерального директора Товариства;

- Генерального директора Товариства - одноосібний виконавчий орган Товариства, який в межах компетенції, визначеної законодавством та цим Статутом здійснює управління поточною діяльністю Товариства;

- Ревізійну комісію Товариства - орган Товариства, який в межах компетенції, визначеної законодавством, цим Статутом та Положенням «Про ревізійну комісію ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе"» здійснює перевірку господарської діяльності Товариства.

Пунктом 8.2 статуту передбачається, що посадовими особами органів управління Товариства - фізичними особами є Голова та члени Наглядової ради, Ревізійної комісії, Генеральний директор.

Таким чином, оскільки Президент Товариства не є посадовою особою Товариства, то він не може бути звільнений з названої посади відповідно до законодавства, яке передбачає підстави звільнення посадових осіб Товариства, зокрема :

Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" про те, що діючим законодавством, яке давало підстави для звільнення позивача, є положення ч.1 ст. 92 ЦК України та ч.2 ст. 65 ГК України. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частинами 1 та 2 ст. 65 ГК передбачається, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Таким чином вбачається, що названі норми права регулюють питання цивільної дієздатності юридичної особи та управління підприємством, проте вони не являються нормами права, на підставі яких може бути припинений трудовий договір.

Не можна погодитись і з твердженням представників ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" про те, що президент Товариства за своїм правовим статусом є виконавчим органом Товариства, та що відповідно до ч.3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

При цьому колегія суддів керується вимогами ч.1 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до якої виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

В той же час п.14.3 Статуту ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" передбачається, що Президент Товариства не має права втручатись в оперативну господарську діяльність Товариства. Таким чином вбачається, що відсутні будь-які підстави вважати Президента Товариства виконавчим органом ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе".

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом чи трудовим договором, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду у оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми області від 04 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -