Ухвала суду № 39280860, 13.06.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/607/14 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/783/4170/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Азенко М.В.

без участі сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 08 квітня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа: ВДВС Миколаївського РУЮ про визнання бездіяльності Миколаївського РУЮ, -

встановила:

12 березня 2014 року представник стягувача ОСОБА_3 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця, відповідно до якої просив суд:

- визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Миколаївського

районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №

1313/928/2012 року, виданого на підставі рішення від 29 березня 2012 року

Миколаївського районного суду по справі № 1313/928/2012 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, яким стягнуто з боржника, приватного підприємця, аліменти в користь дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 по 900 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з19 березня 2012 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Стягнути зі ОСОБА_4 судовий збір по справі 107,30 грн. в дохід держави - неправомірною;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного

управління юстиції провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», надіслати на адресу представника стягувача, довідку про нарахування заборгованості по аліментам;

- повідомити належним чином боржника про розмір заборгованості за виконавчим листом та попередити боржника про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів за ст. 164 КК України;

- звернути стягнення на майно, відшукане внаслідок вжиття заходів по відшуканню майна боржника, на яке накладено арешт, а саме,- автомобіль МАЗ, 1992 року випуску, дорожній номерний знак НОМЕР_1, автомобіль SCHMITZ SPP 27? колір синій, дорожній номерний знак НОМЕР_2, що належать боржнику;

- звернути стягнення на грошові кошти, на які накладено арешт, а саме,- на кошти, що містяться на рахунках: '

код ЄДРПОУ - 19357489; МФО - 300249; р/р НОМЕР_3;

код ЄДРПОУ - 20823382; МФО - 325774; р/р НОМЕР_4; НОМЕР_5;

код ЄДРПОУ - 20784660; МФО-325321; р/р НОМЕР_6; НОМЕР_7;

- витребувати від відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції матеріали виконавчого провадження ВП № 36110109;

- витребувати від відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції пояснення про причини неналежного здійснення виконавчого провадження ВП №36110109.

В обгрунтування скарги посилався на те, що згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2012 року присуджено стягувати зі ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 900,00 гривень на кожну дитину, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.03.2012 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Однак, боржник перестав сплачувати аліменти. Державним виконавцем з цього приводу не було вжито заходів передбачених Законом України "Про виконавче провадження" з метою примусового виконання рішення суду. Тому просив визнати бездіяльність державного виконавця з примусового виконання рішення суду неправомірною та зобов'язати його усунути порушення прав стягувача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 08 квітня 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 до ВДВС Миколаївського РУЮ про визнання бездіяльності Миколаївського РУЮ - відмовлено.

Дану ухвалу оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що вказана ухвала прийнята за відсутності у судовому засіданні скаржника. Зазначена обставина не дозволила відповідачу по справі повною мірою реалізувати свої процесуальні права.

Крім того, вважає, що постановлена ухвала є незаконною, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухваленим із грубим порушенням як норм процесуального та матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися і судова колегія у відповідності з вимогами ст.305 ЦПК України прийшла до висновку про відхилення клопотань представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо відкладення розгляду справи, оскільки не представлені докази поважності причин неможливості прибути в судове засідання. Від інших учасників судового розгляду, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи не поступило. Судова колегія ухвалила проводити розгляд справи у відсутності сторін та у відповідності до вимог ст.197 ЦПК України розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Просить ухвалу суду скасувати і ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом, здійснювати необхідні міри для своєчасного і повного виконання рішення способом і в порядку, передбаченому виконавчим документом.

Відповідно до частини 1, положення частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим

Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до 2 статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Встановлено, що скаржник просив визнати бездіяльність ВДВС Миколаївського РУЮ неправомірною, зобов'язати ВДВС Миколаївського РУЮ направити копію постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу, повідомити боржника про наявність заборгованості за виконавчим листом та про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, звернути стягнення на майно боржника та на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банках, витребувати від ВДВС Миколаївського РУЮ матеріали виконавчого провадження №ВП36110109 та пояснення про неналежне виконання своїх обов'язків.

Судом встановлено, що згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2012 року ОСОБА_4 повинен сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 900,00 гривень на кожну дитину, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.03.2012 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа виданого 20.04.2012 року Миколаївським районним судом Львівської області та заяви ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження №36110109.

Державним виконавцем було надіслано стягувачу постанову про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом від 04.02.2013 року №09-40/652.

Також встановлено, що заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів не перевищує розмір заборгованості за 3 місяці, що стверджується довідкою-розрахунком заборгованості наданою державним виконавцем.

Відповідно до ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. За наявності заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

Таким чином, судом встановлено, що тільки за умов передбачених ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" та зі спливом зазначених у законі строків у державного виконавця виникає обов'язок вчинення відповідних дій з накладення арешту на майно боржника чи скерування подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

При таких обставинах суд прийшов до вірного висновку, що державним виконавцем не порушено вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчі дії він виконував у послідовності та у відповідності до вимог законодавства, а дії які вимагає вчинити представник стягувана не є обов'язковими до вчинення на даній стадії примусового виконання рішення суду.

При таких обставинах суд відмовив у задоволенні скарги на дії державного виконавця Відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області.

Посилання апелянта на те, що ухвала є незаконною, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухваленим із грубим порушенням як норм процесуального та матеріального права судова колегія не приймає до уваги з таких підстав.

Із розрахунку, виданого ВДВС Миколаївського РУЮ встановлено, що розмір заборгованості по аліментах станом на 01.03.2014 р. становить 7025 грн. 20 коп., а не 12 337 грн. 52 коп., як безпідставно зазначає у своїй скарзі представник стягувача, та не перевищує розмір заборгованості за 3 місяці (а.с.11).

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Питання щодо розміру заборгованості по аліментах відповідно до положень ч. 4 ст. 195 СК України та ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" вирішується державним виконавцем, до якого скаржник не зверталась. Вказаний розмір заборгованості по аліментах станом на 01.03.2014 р. 7025 грн. 20 коп. скаржник в судовому порядку не оспорив.

Встановлено, що в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем були вчинені виконавчі дії, а саме:

- державним виконавцем було надіслано стягувану та боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, про що в матеріалах виконавчого провадження є відповідний супровідний лист;

- отримано інформацію про рахунки в банках та інших фінансових установах, відкриті на ім'я боржника ОСОБА_4, та 20.08.2013 року накладено арешт на кошти, що знаходяться на цих рахунках;

- встановлено, що у власності боржника ОСОБА_4 знаходяться транспортні засоби та 30.08.2013 року накладено арешт на це майно та оголошено заборону на його відчуження.

Тому з врахуванням наведеного та того, що про всі ці заходи добре відомо представнику стягувача, оскільки він знайомився з матеріалами виконавчого провадження і до даної скарги сам долучив копії постанов про арешт коштів та майна боржника, суд підставно відмовив в задоволенні скарги.

Судом враховано, заперечення начальника ВДВС Миколаївського РУЮ №09-40/1506/ВЗ від 19.03.2014 року про те, що лише зі спливом зазначених у законі строків у державного виконавця виникає обов'язок вчинення відповідних дій з накладення арешту на манно боржника чи скерування подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності (а.с.12).

Таким чином суд вірно вказав, що державним виконавцем не порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження»

Інші доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки нічим не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4.ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 08 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.