Постанова № 39280630, 16.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 червня 2014 р. № 820/10529/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Костіної А.В.,

за участю: представника позивача - Бочарова О.О.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Восторг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з рахуваннмя уточнень, прийнятих судом, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000062211 від 18.03.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту перевірки № 531/20-36-22-0106 від 03.03.2014 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062211 від 18.03.2014 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Восторг" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «СВС» та ТОВ «Сінерджи агро Україна».

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких послався на обґрунтованість висновків акту перевірки № 531/20-36-22-0106 від 03.03.2014 р. та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення № 0000062211 від 18.03.2014 року. Зазначив, що ТОВ "Восторг" занижено суму податку на додану вартість на суму 527720,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «СВС» за лютий-березень 2013 року та ТОВ «Сінерджи агро Україна» за травень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Восторг", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи (юридична адреса: вул. Сумська, 88, м. Харків, 61002, код: 32437180), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 а.с. 158-159), перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 2 а.с. 160).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Восторг» (код 32437180) щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «СВС» (податковий номер 32882602) за лютий-березень 2013 року та з ТОВ «Сінерджи агро Україна» (податковий номер 38242124) за травень 2013 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 531/20-36-22-0106 від 03.03.2014 р. (т. 1 а.с. 20-26).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Восторг»:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 527720,00 грн., у т.ч. за лютий 2013 року у сумі 152664,00 грн., за березень 2013 р. у сумі 206656,00 грн., за травень 2013 р. у сумі 168400,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062211 від 18.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 791580,00 грн., з яких за основним платежем 527720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 263860,00 грн. (т. 1 а.с. 5).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргою, за наслідками розгляду якої ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 3325/10/20-40-10-04-17 від 20.05.2014 року, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення № 0000062211 від 18.03.2014 року залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 27-30, 31-34).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході перевірки ТОВ «Восторг» досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «СВС» (податковий номер 32882602) за лютий-березень 2013 року та з ТОВ «Сінерджи агро Україна» (податковий номер 38242124) за травень 2013 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «СВС» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Восторг» (покупець) та ТОВ «СВС» (постачальник) був укладений договір поставки № 248 від 01.09.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 37-41). Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, вартість за одиницю товару, визначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 вказаного договору).

ТОВ «Восторг» та ТОВ «СВС» були погоджені специфікації б/н від 30.01.2013 року та б/н від 28.02.2013 року до вказаного договору (т. 1 а.с. 42-44, 45-49). На виконання умов вказаного договору ТОВ «СВС» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - продукти харчування, побутові товари, товари побутової хімії, що підтверджується видатковими накладними: № 105 від 01.02.2013 року на загальну суму 118128,36 грн., в т.ч. ПДВ 19688,06 грн.; № 215 від 04.02.2013 року на загальну суму 153713,57 грн., в т.ч. ПДВ 25618,93 грн.; № 370 від 08.02.2013 року на загальну суму 174574,48 грн., в т.ч. ПДВ 29095,75 грн.; № 469 від 15.02.2013 року на загальну суму 149078,64 грн., в т.ч. ПДВ 24846,44 грн.; № 711 від 18.02.2013 року на загальну суму 166523,72 грн., в т.ч. ПДВ 27753,95 грн.; № 835 від 22.02.2013 року на загальну суму 154323,80 грн., в т.ч. ПДВ 25720,63 грн., № 62 від 01.03.2013 року на загальну суму 126451,33 грн., в т.ч. ПДВ 21075,22 грн., № 63 від 01.03.2013 року на загальну суму 25184,32 грн., в т.ч. ПДВ 4197,39 грн.; № 64 від 01.03.2013 року на загальну суму 18999,97 грн., в т.ч. ПДВ 3166,66 грн., № 243 від 05.03.2013 року на загальну суму 179497,33 грн., в т.ч. ПДВ 29916,22 грн., № 506 від 07.03.2013 року на загальну суму 201265,31 грн., в т.ч. ПДВ 33544,22 грн.; № 714 від 15.03.2013 року на загальну суму 172843,24 грн., в т.ч. ПДВ 28807,21 грн., № 1020 від 19.03.2013 року на загальну суму 184058,51 грн., в т.ч. ПДВ 30676,42 грн., № 1377 від 22.03.2013 року на загальну суму 166800,07 грн., в т.ч. ПДВ 27800,01 грн. та податковими накладними: № 1126 від 28.02.2013 року на загальну суму 916342,57 грн., в т.ч. ПДВ 152723,76 грн.; № 1723 від 29.03.2013 року на загальну суму 1075100,00 грн., в т.ч. ПДВ 179183,35 грн.; № 1724 від 29.03.2013 року на загальну суму 166457,78 грн., в т.ч. ПДВ 27742,96 грн. (т. 1 а.с. 50-51, 53-54, 56-57, 59-60, 62-63, 65-66, 70-73, 74-77, 79-80, 82-83, 85-88, 90-91, 93-96, 98-105, 106).

Суми ПДВ за вищезазначеними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 199-227).

Крім того, відповідно до матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Восторг» у перевіряємому періоді було повернуто ТОВ «СВС» товар на підставі видаткової накладної на повернення товару № 846213 від 28.02.2013 року на загальну суму 355,34 грн., в т.ч. ПДВ 59,22 грн. За приписами п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Відповідно до встановленої форми розрахунку покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та засвідчити підписом. Пунктом 22 Порядку заповнення податкової накладної передбачено, що розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником ПДВ з обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням. На виконання наведеної норми податкового законодавства внаслідок повернення позивачу товару за вищедослідженим договором ТОВ «СВС» був складений відповідний розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 523 від 31.01.2013 року, яка була відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 68-69).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СВС», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: № 105367 від 06.02.2013р., № 105788 від 12.02.2013р., № 106766 від 25.02.2013р., № 107057 від 01.03.2013р., № 107981 від 13.03.2013р., № 108685 від 25.03.2013р. (т. 1 а.с. 153-158).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сінерджи агро Україна» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Восторг» (покупець) та ТОВ «Сінерджи агро Україна» (постачальник) був укладений договір поставки № 104 від 01.04.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 107-111). Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, вартість за одиницю товару, визначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 вказаного договору).

ТОВ «Восторг» та ТОВ «Сінерджи агро Україна» була погоджена специфікація б/н від 30.04.2013 року до вказаного договору (т. 1 а.с. 112-115). На виконання умов вказаного договору ТОВ «Сінерджи агро Україна» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - продукти харчування, побутові товари, поліграфічні видання, що підтверджується видатковими накладними: № 74 від 01.05.2013 року на загальну суму 56907,24 грн., в т.ч. ПДВ 9484,54 грн.; № 75 від 01.05.2013 року на загальну суму 27888,66 грн., в т.ч. ПДВ 4648,11 грн.; № 76 від 01.05.2013 року на загальну суму 49361,17 грн., в т.ч. ПДВ 8226,86 грн.; № 77 від 01.05.2013 року на загальну суму 22380,62 грн., в т.ч. ПДВ 3730,10 грн.; № 78 від 01.05.2013 року на загальну суму 6068,70 грн., в т.ч. ПДВ 1011,45 грн.; № 79 від 01.05.2013 року на загальну суму 28433,37 грн., в т.ч. ПДВ 4905,56 грн., № 80 від 01.05.2013 року на загальну суму 1412,51 грн., в т.ч. ПДВ 235,42 грн., № 81 від 01.05.2013 року на загальну суму 20056,73 грн., в т.ч. ПДВ 3342,79 грн.; № 204 від 10.05.2013 року на загальну суму 52619,22 грн., в т.ч. ПДВ 8769,87 грн., № 205 від 10.05.2013 року на загальну суму 30680,28 грн., в т.ч. ПДВ 5113,38 грн., № 206 від 10.05.2013 року на загальну суму 46373,24 грн., в т.ч. ПДВ 7789,54 грн.; № 207 від 10.05.2013 року на загальну суму 1381,12 грн., в т.ч. ПДВ 230,19 грн., № 388 від 15.05.2013 року на загальну суму 52976,94 грн., в т.ч. ПДВ 8829,49 грн., № 389 від 15.05.2013 року на загальну суму 30860,58 грн., в т.ч. ПДВ 5143,43 грн., № 390 від 15.05.2013 року на загальну суму 47123,72 грн., в т.ч. ПДВ 7853,95 грн., № 391 від 15.05.2013 року на загальну суму 1232,20 грн., в т.ч. ПДВ 205,37 грн., № 755 від 24.05.2013 року на загальну суму 69356,89 грн., в т.ч. ПДВ 11559,48 грн., № 756 від 24.05.2013 року на загальну суму 35854,87 грн., в т.ч. ПДВ 5975,81 грн., № 757 від 24.05.2013 року на загальну суму 52307,24 грн., в т.ч. ПДВ 8717,87 грн., № 758 від 24.05.2013 року на загальну суму 1411,08 грн., в т.ч. ПДВ 235,18 грн. та податковими накладними: № 1937 від 29.05.2013 року на загальну суму 374349,35 грн., в т.ч. ПДВ 62391,56 грн., № 1989 від 31.05.2013 року на загальну суму 636050,38 грн., в т.ч. ПДВ 106008,40 грн. (т. 1 а.с. 116-123, 125-128, 130-133, 135-138, 144-151).

Суми ПДВ за вищезазначеними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 199-227).

Крім того, відповідно до матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Восторг» у перевіряємому періоді було повернуто ТОВ «Сінерджи агро Україна» товар на підставі видаткових накладних на повернення товару: № 852633 від 29.05.2013 року на загальну суму 100,30 грн., в т.ч. ПДВ 16,72 грн. та № 852718 від 29.05.2013 року на загальну суму 444,92 грн., в т.ч. ПДВ 74,15 грн. На виконання пунктів 18, 22 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 внаслідок повернення позивачу товару за вищедослідженим договором ТОВ «Сінерджи агро Україна» були складені відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: № 1939 та № 1938 від 29.05.2013 року до податкової накладної № 1529 від 31.01.2013 року, яка була відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 140-143).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сінерджи агро Україна», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: №1532 від 14.05.2013р., № 1575 від 21.05.2013р., №113139 від 29.05.2013р. (т. 1 а.с. 159-161).

Згідно п. 2.1 вищедосліджених договорів поставки поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця. Пунктом 2.2. договорів передбачено, що заявка передається покупцем постачальнику в письмовій формі факсом, поштою, електронною поштою або будь-яким іншим способом на розсуд покупця. Так, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що у перевіряємому періоді заявки складались уповноваженими особами позивача в кожному супермаркеті ТОВ «Восторг» та передавались позивачем постачальникам - ТОВ «СВС», ТОВ «Сінерджи агро Україна» електронною поштою (в паперовому вигляді заяви не зберігаються). Представником позивача надано суду реєстр таких заявок за перевіряємий період (т.1 а.с. 152).

Також, суд зазначає, що згідно умов договорів поставки, укладених між позивачем і ТОВ «СВС», а також позивачем і ТОВ «Сінерджи агро Україна», товари поставлялись на умовах DDР (згідно Інкотермс 2010), а саме: постачальник передає товар в розпорядження покупця (позивача) на складі позивача за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 173 - нежитлова будівля супермаркету ТОВ «Восторг», яка відповідно до умов договору оренди № 38-10 від 10.07.2010 р. належить позивачу на праві користування. Пунктом 1.1.2 вказаного договору оренди визначено, що метою оренди є використання будівель у власній господарській діяльності орендаря для розміщення супермаркету з торгівлі товарами народного споживання з універсальним асортиментом та надання послуг (т. 1 а.с. 228-229). Отже, як встановлено судом з умов вищезазначених договорів навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеними договорами товару здійснювалось за рахунок та силами постачальників: ТОВ «СВС», ТОВ «Сінерджи агро Україна». На підтвердження факту перевезення товару за вищевказаними договорами представником позивача надано суду копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких замовником та вантажовідправником зазначено відповідно: ТОВ «СВС»/ТОВ «Сінерджи агро Україна», вантажоодержувачем - ТОВ «Восторг», автопідприємство - ПП «Валга». Долучені до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача (т. 1 а.с. 52, 55, 58, 61, 64, 67, 78, 81, 84, 89, 92, 97, 124, 129, 134, 139).

Приймання товарів, поставлених позивачу ТОВ «СВС», ТОВ «Сінерджи агро Україна», здійснювалось працівниками складу ТОВ «Восторг» на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які після перевірки товару за кількістю та якістю підписували видаткові накладні, про що свідчать долучена до матеріалів справи копія витягу з журналу обліку виданих довіреностей за перевіряємий період (т. 1 а.с. 189-198). Товар на ТОВ «Восторг» обліковується за місцем зберігання «Торговий зал» (працівники складу і торгового залу несуть колективну матеріальну відповідальність за товар на підставі договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність: № 2 та № 6 від 03.09.2012 р. (т. 2 а.с. 125-130). Крім того, на підтвердження оприбуткування та обліку поставленого товару представником позивача надані суду завірені належним чином копії прибуткових накладних з програми обліку товарів, обороти рахунку 631 за лютий-березень 2013 р. і за травень 2013 р. (т. 1 а.с. 187-188, 230-251, т. 2 а.с. 1-124).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вказаними вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів: ТОВ «СВС» та ТОВ «Сінерджи агро Україна» спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та вказаними контрагентами господарських операцій.

Факт реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вказані підприємства - ТОВ «СВС» та ТОВ «Сінерджи агро Україна» на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані контролюючими органами у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами: ТОВ «СВС», ТОВ «Сінерджи агро Україна» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ «Восторг» та його контрагентами ТОВ «СВС», ТОВ «Сінерджи агро Україна» вищевказані договори були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «Восторг» є, зокрема: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (т. 2 а.с. 153-154).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач, ТОВ «Восторг», використав поставлені ТОВ «СВС» та ТОВ «Сінерджи агро Україна» товари для подальшої реалізації в супермаркетах позивача кінцевим споживачам у повному обсязі, про що свідчать, зокрема, довідка ТОВ «Восторг» № б/н від 05.06.2014 р., копії фіскальних чеків (вибірково), товарний баланс за товарами, отриманими від ТОВ «СВС» за період з 01.02.2013 р. по 31.03.2013р., а також товарний баланс за товарами, отриманими від ТОВ «Сінерджи агро Україна» за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. (т. 1 а.с. 162-186).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано, що підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «СВС», ТОВ «Сінерджи агро Україна».

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються на висновках актів Дніпропетровської ОДПІ: № 209/22-04/38242124 від 29.10.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сінерджи агро Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, а саме: з ТОВ «Київський машинобудівний завод» за квітень, травень, червень 2013 року, а також № 204/22-04/32882602 від 28.10.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВС» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Київський машинобудівний завод» за період з 01.02.2013 р. по 31.05.2013 р., за висновками яких встановлено неможливість контрагентів позивача ТОВ «Сінерджи агро Україна» та ТОВ «СВС» реально здійснювати господарську діяльність у вказаному періоді, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентами: ТОВ «СВС», ТОВ «Сінерджи агро Україна» за вищевказаними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори поставки між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «Восторг» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, у зв'язку з поставкою товару, який в свою чергу був використаний ТОВ «Восторг» у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 0000062211 від 18.03.2014 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000062211 від 18.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" (юридична адреса: вул. Сумська, 88, м. Харків, 61002, код: 32437180) витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко