Рішення № 39280340, 11.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2014 Справа № 905/2031/14

за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» м. Київ, Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» смт. Панютине

про стягнення 26 071,56 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Ігнатова Н.О.- за довіреністю

Від відповідача: Маєвська В.М.- за довіреністю

Від третіх осіб: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство «Донецька залізниця» м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь, про стягнення 26 071,56 грн. плати за користування вагонами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- надходження на адресу відповідача у вересні - жовтні місяцях 2013р. вагонів з металобрухтом, які на умовах договору №1/27 виставлялися залізницею на приймально-здавальні колії відповідача для подальшої їх передачі на під'їзну колію для вивантаження;

- відмову відповідача від прийняття цих вагонів, оскільки вони були доставлені без посвідчення про вибухову хімічну та радіаційну безпеку в порушення норм ст. 6 Закону «Про металобрухт» і інших нормативних актів;

- одержання комбінатом вагонів з металобрухтом лише після отримання ним вищезазначених документів;

- засвідчення затримки вагонів актами загальної форми;

- відомості плати за користування вагонами, які визначають облік часу затриманих вагонів;

- ст.ст. 46, 119 Статуту залізниць України (далі - Статут);

- ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила).

Відповідач вимоги позивача не визнав.

Суд з власної ініціативи залучив до участі у справі у якости третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» м. Київ та ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» смт. Панютине (далі - ДП «Укрспецвагон»).

Треті особи підтримали позов, стверджуючи, що залізниця має право отримувати плату за користування вагонами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

У вересні - жовтні 2013року на станцію Сартана на адресу відповідача надходив вантаж «металобрухт» у вагонах №№ 60812807, 66694167, 65297681, 65566143, 60330362, 60508017, 65298275, 60301884, 67682054, 60630118, 60495132, 66102849, 60439049, 67658633, 60428182, 67673939, 65386104, 66933649, 68618578, 65286486, 60438256, 67672816, 65261505, 67883421, 66788704 за залізничними накладними №№ 40215261, 39342258, 39478573, 46873162, 46872305, 46871539, 40604746, 40675613, 40701914, 40705303, 40705212, 39518113, 39516471, 39594585, 39673868, 39674098, 40865388, 48680896, 43621762, 39756127, 33699844, 43676014, 43682582, 43682590. Відповідно до умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/27 прибулі вагони виставлялися залізницею на приймально-здавальні колії відповідача для передавання на під'їзну колію під вивантаження. Однак від прийняття вказаних вагонів відповідач відмовлявся із посиланням на доставку вантажу без посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпеку у порушення ст.6 Закону України «Про металобрухт», п.7.2 розділу 7 Державного стандарту України про вторинні чорні метали, п.7.1 Розд.17 Збірника №21 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України. Після одержання вказаних документів від вантажовідправників вказані вагони з вантажем були одержані комбінатом. Затримка вагонів засвідчена актами загальної форми №№133, 135, 142, 143, 153, 154, 156, 158, 159, 160-163, 167, 168, 172, 173, 178, 179, 180-182, 189, 190-193, 196, 197, 199, 200, 201, 203-210, 212-214, складеними залізницею.

Облік часу затримки вказаних вагонів та знаходження їх у безпосередньому розпорядженні відповідача здійснювався станцією Сартана за відомостями плати за користування вагонами №№ 19095123, 20095147, 07105425, 09105459, 09105470, 10105477, 10105482, 10105497, 11105514, 13105553-13105556, 14105571, 17105634, 19105656, 23105728, 26105776, 26105777, 27105794, 27105800, 30105845, 31105860, 01115878, за час користування вагонами нарахована плата, частина якої у розмірі 26 071,56 грн. комбінатом не визнана та до цього часу не оплачена. Вказані відомості підписані представниками комбінату із запереченнями.

Поіменовані вище вагонами є власними і знаходяться на праві господарського відання ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» м. Київ та ДП «Укрспецвагон» смт. Панютине про що зазначено у накладних доданих до позову - сторони та треті особи фактично це підтвердили. Таким чином, норми ч. 1 ст. 119 Статуту у даному випадку застосовуватися не можуть.

Позивач стверджує, що спірні вагони були виставлені на приймально-здавальні колії відповідача, тобто, на колії які є власністю відповідача, і які у зв'язку з цим не є коліями залізниць. Спірні вагони не знаходились на станціях призначення (ст.7 Статуту ) і на підходах до них - вони знаходились на коліях відповідача. Тому у спірних відносинах сторони не можуть користуватися і ч.2 ст.119 Статуту. У розумінні поняття «станція призначення» станція Сартана-Азовсталь не є станцією призначення що витікає із норми ст. 7 Статуту.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на §13 договору №1/27 від 14.06.1999р. тому, що: на день узгодження цієї норми договору Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила) не врегульовували відносин сторін щодо користування вагонами, які знаходились на коліях підприємств; доповнення розділу І «Загальня положення» Правил пунктом 3 свідчить лише про те, що державні вагонні компанії яким належать вагони, можуть стягувати плату за їх користування на умовах аналогічних з залізницями - про це свідчить укладення третіми особами агентських договорів з позивачем; §13 договору №1/27 був фактично припинений в частині розрахунків укладанням сторонами договору №27а/211 про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами на під'їзних коліях від 29.12.2011р. (був пролонгований за п. 7.2 до кінця 2013р.); п. 3.1 договору №27а/211д свідчить про те що відповідач платить позивачу лише за вагони які належать залізниці, а за власними вагонами трьох 3-х осіб відповідач оплачує кошти на певний рахунок, але вже як на рахунок, на якому обліковуються кошти, які належать державним вагонним компаніям - тобто, уразі неоплати таких коштів залізниця повинна подавати позов до суду як агент компанії від їх імені, а не від свого.

Суд також зауважує, що згідно ст. 5 Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів, які повинні відповідати і розтлумачувати норми Статуту, а не створювати новели, які не відповідають нормам Статуту. Тобто, суд вважає, що п.3 розділу І Правил не відповідають ст. 119 Статуту і тому згідно ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України суд не застосовує цей пункт Правил.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов подано особою права якої не порушені і у зв'язку з цим позивачу у позові відмовляє.

Крім того, спосіб реалізації дій судді щодо витребування доказів за п.4 ст.65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), визначений ст.38 ГПК, згідно якої суд витребує документи лише за клопотанням сторін у певних випадках - таких клопотань від сторін не надходило. Така позиція суду відповідає принципу змагальності сторін, закладеного п.4 ч.3 ст.129 Конституції України.

На підставі ст.ст. 20, 173-175, 193, 306-308 Господарського кодексу України, ст.ст. 46, 119 Статуту залізниць Україн, правил користування вагонами і контейнерами та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Позивачу у позові відмовити.

Суддя М.І. Забарющий

В судовому засіданні 11.06.14 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2014р.

Надруковано 3 прим.

третім особам - 2

у справу -1