Ухвала суду № 39280005, 16.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2101/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Центр" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №20026552210 від 11.02.2014 року,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Центр" (надалі - позивач, ТОВ "ДМТ-Центр") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №20026552210 від 11.02.2014 року. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року в адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2014р. №84 /26-55-22-01/34529098. Згідно акту перевірки, позивачем порушено: п.п. 138., п.п..138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України, п.п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4, п. 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 552 855 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року - 116 923 грн., за півріччя 2012 року - 263 544 грн., за 3 квартали 2012 року - 394 962 грн., за 2012 рік 552 855 грн.; пп. "є" 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, "а" п.171.2 ст.171 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2074,00 грн., у тому числі: 2012рік - 2074,00грн.; п.1.2, п.3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010р. за №1020 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", ст.51, п.70.16., ст.70, пп. 176.2. "б", п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме подача з недостовірними даними звіту за 4 квартал 2012р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі

м. Києва було прийняте податкове повідомлення - рішення №20026552210, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 691 069,00 грн., з яких 552 855,00 грн. за основним платежем та 138 214,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що генеральний директор ОСОБА_2 являється засновником ТОВ "ДМТ-Центр", а також є засновником таких підприємств як: ТОВ "ДМТ-Захід", ТОВ "Дім медичних технологій - Одеса", ТОВ "Дім медичних технологій "Південь", ТОВ "Дім медичних технологій - Дніпро", ТОВ "Дім медичних технологій", ТОВ "ДМТ-Крим, ТОВ "ДМТ-Схід".

Актом перевірки встановлено, що ТОВ "ДМТ-Центр" протягом 2012 року реалізовувало вироби медичного призначення вищезазначеним підприємствам, тобто пов'язаним особам, за ціною, нижче ринкової на 25-29%, внаслідок чого позивачем занижено валовий дохід від продажу товарів пов'язаним особам

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 152 ст. 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України до набрання чинності ст.39 цього Кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції чинній на момент виникненні спірних правовідносин).

Згідно пп..1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Згідно п. 1.20.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено того, що реалізовані позивачем товари як пов'язаним, так і не пов'язаним особам, мають суттєві відмінності в ціні, крім того твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.

Водночас, актом перевірки встановлено, що ТОВ "ДМТ -Центр" включало до складу витрат на збут витрати на транспортно-експедиційні послуги виконані ТОВ "ДПД Україна", ТОВ "Автолідер плюс", ТОВ "Дел Пост Вінниця", ТОВ "Трейдінг Восток", ОСОБА_4 за 2012 рік загалом на суму 343 129,11 грн.

Відповідно абз. "е" п.п.138.10.3. п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору базису поставки.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Проаналізувавши наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що транспортно-експедиційні послуги підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, а саме: актами виконаних робіт, заявками на отримання товару; реєстрами приймання-передачі вантажу.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок стосовно того, що віднесені позивачем витрати на перевезення вантажів було правомірно включено до складу витрат на збут.

Що стосується витрат на суму 659 643,00 грн. по придбанню маркетингових послуг та послуг з перепродажної підготовки виробів медичного призначення на суму 88 367,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "ДМТ -Центр" уклало низку договорів про надання маркетингового обслуговування та послуг з передпродажної підготовки виробів медичного призначення, позивачем в свою чергу було отримано послуги та сплачено в повному обсязі. За результатами виконання укладених позивачем з контрагентами договорів про надання маркетингових послуг сторонами складались акти наданих послуг.

Між позивачем та підприємствами-виконавцями: ТОВ «Телестудія «Астра-ТБ», ТОВ «Рекламне агентство «Медіа Регіон», ТОВ «Імідж прінт», ТОВ «Газета «Метро Київ», ТОВ «ЗЕ Маркер», КП «Редакція газети «Вечірній Київ», ТОВ «Адвекс», ТОВ «Ейфорія продакшн», ТОВ «Друк медіа плюс», ТОВ «Агентство «Телепресінформ», ДП «Мед-інфо», ТОВ «Метро-медіа» були укладені договори про надання рекламних послуг на загальну суму 571 276 грн. Позивачем, в свою чергу, було отримано послуги та сплачено за них в повному обсязі.

В акті перевірки зроблено висновок, що позивачем проводиться реклама товару, який після переходу права власності належить підприємствам-аптекам.

Відповідно до п.п. 14.1.36. Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.27. Податкового кодексу України під витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, враховуючи що товар надавався аптекам під реалізацію, а також те, що на рекламній продукції зазначалась акційна ціна та інформація про виробника товару, колегія суддів дійшла висновку, що позивач замовляв рекламні та маркетингові послуги з метою просування товару. Отже, витрати понесені позивачем безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, у зв'язку з чим колегія суддів констатує, що позивачем правомірно сформовані витрати на збут.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року - без змін. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е. Старова

суддя Є.В. Чаку

.

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.