Постанова № 39279999, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11208/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Добрянська Я.І.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Сервіт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Сервіт" (далі - ТОВ "ВКЦ "Сервіт") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 р. №0006022230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 29.04.2013 р. №0006022230. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВКЦ «Сервіт» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2100 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На вказану постанову ДПІ у Шевченківському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ «ВКЦ «Сервіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Благобуд» за період серпень 2011 року, за результатами якої складено акт первірки від від 11.04.2013 року №1063/22-30/21627140.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість у серпні 2011 р. на суму 167 903,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 р. №0006022230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 209 878,75 грн., з яких: за основним платежем - 167 903,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 41975,75 грн.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Благобуд» (виконавець) укладені договори: №10/06-11 від 10.06.2011 р., №010811 від 01.08.2011 р. та №29 від 27.07.2011 р. щодо виконання останнім на користь позивача будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт (а саме: реконструкції каналізаційної і водопровідної мереж Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври по вул. Лаврська, 15 у м. Києві; реконструкції каналізаційних мереж з підключенням до існуючої мережі на території Нижньої Лаври по вул. Січневого повстання, 25-27 у м. Києві; будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт з реконструкції ТП на вул. Каштановій, 8-г у м. Києві).

На підтвердження реальності виконання таких договорів в матеріалах справи містяться належні первинні документи, зокрема відповідні договори, договірні ціни на будівництво, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, рахунки на оплату, локальні кошториси, видаткові та податкові накладні, які містять детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), характеристики їх кількісних та якісних показників, обсягу, та банківські виписки, які підтверджують оплату таких робіт (послуг).

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Благобуд».

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені порушення позивачем ґрунтуються на тому, що ТОВ «Благобуд» на запит податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "Адея Кепітал" за серпень 2011 року, не надало документів, та на висновках акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 19.04.2011 р. №912/22-2/37317539 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Адея Кепітал" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Полігаз Глобал" за серпень, вересень 2011 року".

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ДПІ у Шевченківському районі не надано належної оцінки первинним документам позивача, наданих при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Отже, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 р. №0006022230, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Проте, в резолютивній частині постанови судом першої інстанції зазначено, що судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі, що не відповідає вимогам ст. 94 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині порядку стягнення судового збору, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі необхідно задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року - змінити: виключити з пункту 3 резолютивної частини постанови слова "за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.", оскільки в цій частині постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. В іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 201, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року - змінити: виключити з пункту 3 резолютивної частини постанови слова "за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 03.06.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.