Ухвала суду № 39279976, 16.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1108/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської митниці Міндоходів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішень та стягнення суми надмірно сплачених коштів за митне оформлення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №125000004/2013/111068/2, №125000004/2013/111069/2, №125000004/2013/111070/2 від 27.09.2013; №125000004/2013/111128/2, №125000004/2013/111129/2, №125000004/2013/111130/2 від 08.11.2013; №125000004/2013/111162/2 від 18.11.2013, якими відповідач визначив для позивача коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної митної вартості та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казаначейської служби України у м. Києві на користь позивача суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40 149,32 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року вимоги адміністративного позову було задоволено частково.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Київська митниця Мін доходів також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до приписів ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем були укладені прямі зовнішньоекономічні контракти з виробником сталі в рулонах словацькою компанією U.S. Steel Koљice s.r.o. №749ODC33 від 24.06.2013, №749ODDZ3 від 26.07.2013, №749ODDY3 від 26.07.2013, №749ODD83 від 09.09.2013, за умовами яких U.S. Steel Koљice s.r.o. постачає позивачу зі Словаччини в Україну оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах, умови поставки DAP Матьовце/Ужгород по Інкотермс 2010.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, позивачем до Київської митниці Міндоходів було подано митні декларації, в яких митну вартість позивач визначив відповідно до ціни договорів.

Водночас, на підтвердження митної вартості, позивачем було надано наступні документи: митні декларації, оформлені відповідно до законодавства України; митні декларації країни відправника; зовнішньоекономічні договори (контракти); інвойси; рахунки-проформи; прайси від виробника; платіжні доручення в іноземній валюті; накладні; експертні висновки Торгово-промислової палати щодо вартості товару; біржові котирування пакувальні листи; сертифікати про походження товару.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач подав достатній та належний пакет документів для застосування основного методу визначення митної вартості товару та мав право на розмитнення товару відповідно до чинного законодавства.

Що стосується підстав для повернення позивачу надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40 149,32 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, визнання протиправним та скасування рішення митного органу, внаслідок прийняття якого позивач переплатив суму коштів до бюджету, є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету суми надмірно сплачених коштів за митне оформлення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 23.07.2013 № К/9991/74944/12 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2013 № К/800/14679/13.

Водночас, колегія суддів зазначає, що скасування незаконних рішень митного органу без задоволення похідної позовної вимоги щодо стягнення надмірно сплаченого податку на користь позивача не в повній мірі поновлює його порушені права, на захист яких він звернувся до суду.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального права, а висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є помилковим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення надмірно сплачених коштів за митне оформлення та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі

40 149,32 грн. (сорок тисяч сто сорок дев'ять гривень 32 копійки ).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" судові витрати у розмірі 960 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень).

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

суддя Старова Н.І.

суддя Чаку Є.В.

.

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.