Ухвала суду № 39279147, 27.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р. Справа № 876/10012/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Військової частини А1807 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року у справі № 809/1040/13-а за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби до Військової частини А1807 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2013 року Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до Військової частини А1807, яким просила стягнути з відповідача шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що належить відповідачу заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів, що виникла в період з 14 квітня 2010 року до 14 січня 2011 року в сумі 22956 грн.

Позов мотивує тим, що за відповідачем числиться заборгованість перед бюджетом по податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів, яка виникла внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 22956 грн, самостійно визначеного платником в розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів №211711 від 24 лютого 2010 року, період сплати якого становив з 14 квітня 2010 року по 14 січня 2011 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року позов задоволено.

Стягнено з відповідача шляхом стягнення коштів у банках обслуговуючих відповідача та за рахунок готівка, що належить відповідачу заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 22956 грн.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідно до статті 14 Закону України від 6 грудня 1991 року «Про Збройні Сили України» військові частини звільнені від сплати всіх видів податків.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені про дату, час та місце проведення засідання, що не перешкоджає розгляду справи в порядку статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем 24 лютого 2010 року за вх.№211711 подано позивачу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік в загальній сумі 22954 грн.

Позивачем 16 квітня 2009 року була надіслана відповідачу перша податкова вимога форми "Ю1" №1/631, а 4 червня 2009 року - друга податкова вимога форми "Ю2" №2/885, які отримані останнім, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення.

Щодо твердження апелянта про те, що військова часина є звільненою від сплати податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (чинного на час виникнення спірних відносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено пільги зі сплати такого податку та визначено вичерпне коло осіб, які звільняються від його сплати. Військових частин та установ Збройних Сил України у цьому переліку немає.

Разом із тим Законом України від 5 жовтня 2000 року «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України» останній було викладено в новій редакції та доповнено новими статтями. Зокрема, статтею 14, якою встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Отже, на час виникнення спору були чинними редакції двох законів, які неоднаково регулювали правовідносини, що виникали зі сплати податку, зокрема військовими частинами.

Проте принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначав саме Закон України «Про систему оподаткування».

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Цією нормою також передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Враховуючи зазначене, а також те, що Закон «Про Збройні Сили України» не є законом про оподаткування, а визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними, військова частина як власник транспортних засобів повинна сплачувати відповідний податок.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 цього ж Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Підпунктом 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 цього Закону передбачався порядок надіслання першої та другої податкових вимог.

Враховуючи наведене вище, той факт, що відповідачем самостійно надіслано розрахунок податкового зобов'язання вказує на узгодженість суми податку, а надсилання двох вимог позивачем вказує на виконання ним усіх, передбачених законом досудових процедур стягнення податкового зобов'язання.

Відтак обов'язок сплати відповідачем заборгованої суми по податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів є безспірним. Таку суму необхідно стягнути з Військової частини А1807.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А1807 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року у справі № 809/1040/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.