Ухвала суду № 39279092, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3189/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника позивача - Гончарової Т.С. -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка" звернулося із адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 р. № 0000602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 83756 грн., з яких за основним платежем на 67005 грн., за штрафними санкціями на 16751 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 07.08.2013 р. № 0000602200; стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка" судовий збір у сумі 837,56 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.07.2013 р. по 19.07.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Тройка" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ФОП ОСОБА_3 за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.07.2013 р. № 224/22/31561015.

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Тройка" п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67005,12 грн., зазначені правочини є безтоварними.

Під час проведення перевірки ревізором був використаний акт ДПІ у м. Сімферополі від 20.06.2013 р. № 3910/17.2/НОМЕР_2 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р.".

Вказаним актом визнано правочини, укладені ФОП ОСОБА_3 з контрагентами, нікчемними, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Задекларовані ФОП ОСОБА_3 податкові зобов'язання повинні бути зменшені за березень 2013 року на 222312 грн. по податкових накладних, виписаних вищевказаним контрагентам-покупцям ТОВ "Тройка", ПАТ ПОК "Крим". Задекларований ФОП ОСОБА_3 податковий кредит повинен бути зменшений за березень 2012 року на 151082 грн. по податкових накладних, отриманих від контрагента-постачальника ПП "Європласт-Україна".

У зв'язку з цими висновками, Каховська ОДПІ зазначила про відсутність у ТОВ "Тройка" об'єктів оподаткування по операціях, здійснених з ФОП ОСОБА_3

Крім того, відповідач зазначив, що у позивача відсутні довіреності, акти приймання-здачі, рахунки-фактури, заявки з вказівкою кількості, якості і асортименту товару, додатки до договору.

На підставі висновків акту перевірки від 24.07.2013 р. № 224/22/31561015 відповідачем складено спірне податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 р. № 0000602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 83756 грн., з яких за основним платежем на 67005 грн., за штрафними санкціями на 16751 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що правовідносини між ТОВ "Тройка" та ФОП ОСОБА_3 виникли на підставі договору поставки від 09.01.2013 р. № 2.

Договором передбачено, що постачальник (ФОП ОСОБА_3) зобов'язується передати у власність покупцю товари, визначені в п.1.3 цього договору, а покупець (ТОВ "Тройка") зобов'язується прийняти і оплатити товар. Асортимент, кількість, ціна товару визначаються у додатках (специфікаціях) до договору. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW ("франко-склад"), м. Сімферополь, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року (п.п.1.1, 1.3, 2.1 договору).

На виконання умов договорів ФОП ОСОБА_3 було поставлено ТОВ "Тройка" товар (ПЕТ преформа 42 гр. блакитна) загальною вартістю 402030,72 грн., з яких ПДВ - 67005,12 грн. Факт поставки товару підтверджується заявкою ТОВ "Тройка" від 11.03.2013 р., специфікаціями від 21.03.2013 р., 28.03.2013 р., рахунками-фактурами від 21.03.2013 р. № СФ-0000026, від 28.03.2013 р. № СФ-0000028, видатковими накладними від 26.03.2013 р. № РН-0000025, від 28.03.2013 р. № РН-0000027, податковими накладними від 26.03.2013 р. № 5, від 28.03.2013 р. № 7.

Перевезення товару здійснювалося належним позивачу автомобілем МАН НОМЕР_3 згідно товарно-транспортних накладних від 26.03.2013 р. № 25, від 28.03.2013 р. № 27. Товар у ФОП ОСОБА_3 отримувала начальник цеху відповідно до довіреностей № 67 від 26.03.2013 р., № 71 від 28.03.2013 р.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11 червня 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

судді Коваль М.П.

Семенюк Г.В.