Рішення № 39278824, 10.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7867/14 10.06.14за позовом: ОСОБА_1, м.Донецьк, іпн НОМЕР_1,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м.Київ, ЄДРПОУ 26549700

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Новотурова О.Я. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 04.06.2014р. оголошувалась перерва до 10.06.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1, м.Донецьк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м.Київ про зобов'язання надати заявнику, як акціонеру, копію попереднього договору №2 від 30.10.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17.03.2014р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із зверненням-запитом та просив надати на ознайомлення копію попереднього договору №2 від 30.10.2012р., який був укладений між Приватним акціонерним товариством «Союз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛК СТАЙЛ».

Однак, як стверджує ОСОБА_1, останній жодного документа не отримав, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач письмового відзиву в порядку ст.59 Господарського процесуального кодексу України не надав, ґрунтовних заперечень по суті позовних вимог не представив.

В судове засідання 10.04.2014р. позивач не з'явився, представника не направив. Проте, за висновками суду, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України ), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що факт обізнаності позивача про час та місце судового засідання підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від 04.06.2014р.

Наразі, з огляду на неявку позивача, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач в процесі розгляду справи 10.06.2014р. не скористався всіма правами, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

За приписами частини 1 ст.1 Закону України «Про акціонерні товариства» під акціонерним товариством слід розуміти господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно з ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Частинами 1-3 ст.20 вказаного Закону України визначено, що акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо зазначеного акціонерного товариства.

У п.4.1 статут Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», затвердженого загальними зборами відповідача (протокол №3 від 03.06.2013р.), зазначено, що акціонерами банку можуть бути юридичні та/або фізичні особи, які набули право власності на акції банку у встановленому законодавством порядку. Перелік акціонерів банку та кількість акцій, що купуються та належать акціонерам, визначаються за даними зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів банку, що складається депозитарієм на відповідну дату.

Як вбачається з представленої до матеріалів справи позивачем виписки від 18.04.2014р. Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» про стан рахунку в цінних паперах, ОСОБА_1 є одним з акціонерів вказаного банку, який володіє 6 776 429 акціями господарського товариства, що становить 4,0403% статутного капіталу відповідача.

17.03.2014р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з зверненням-запитом без номеру, яким просив надати ОСОБА_1 копію попереднього договору №2 від 30.10.2012р., що був укладений між Приватним акціонерним товариством «Союз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛК СТАЙЛ». Зазначений документ позивач просив протягом 30 календарних днів з моменту отримання зазначеного звернення направити за адресою: 02105, м.Київ, просп.Миру, 9, кв.45.

Вказане звернення-запит позивача було отримане відповідачем 17.03.2014р. та зареєстровано за №429/1, що підтверджується відтиском штемпеля Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо».

Проте, як стверджує позивач, відповіді на свій запит ОСОБА_1 не отримав. Одночасно, як зазначив позивач, про існування спірного правочину, останньому стало відомо після перегляду судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно з п.36 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт «г» ч.1 ст.10 Закону про господарські товариства, ст.116 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.88 Господарського кодексу України) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено наявність права на отримання у відповідача документів, які стосуються господарської діяльності самого товариства.

Як вже зазначалось, виходячи зі змісту позовної заяви, підставою зобов'язання відповідача надати копію попереднього договору №2 від 30.10.2012р. позивачем визначено, зокрема, порушення вимог ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства» та статуту Публічного акціонерного товариства «Банку Камбіо» стосовно ненадання зазначеному учаснику судового процесу вказаного вище документу.

Однак, за висновками суду, зазначені твердження позивача є неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема одержувати інформацію про діяльність товариства.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, в тому числі, на отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Частиною 1 ст.88 Господарського кодексу України також передбачено, що учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Одночасно, порядок надання акціонерам інформації врегульований ст.78 Закону України «Про акціонерні товариства», за змістом якої акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16 і 17 ч.1 ст.77 зазначеного Закону, а саме: статуту товариства, змін до статуту, засновницького (установчого) договору; положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інших внутрішніх положень товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та змін до них; положень про кожну філію та кожне представництво товариства; принципів (кодексів) корпоративного управління товариством; протоколів загальних зборів; матеріалів, з якими акціонери мають (мали) можливість ознайомитися під час підготовки до загальних зборів; протоколів засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, наказів і розпоряджень голови колегіального та одноосібного виконавчого органу; протоколів засідань ревізійної комісії, рішень ревізора товариства; висновків ревізійної комісії (ревізора) та аудитора товариства; річної фінансової звітності; документів звітності, що подаються відповідним державним органам; проспектів емісій, свідоцтв про державну реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства; особливої інформації про товариство згідно з вимогами законодавства; інших документів, передбачених законодавством, статутом товариства, його внутрішніх положень, рішень загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу.

Підпунктом 4.3.3 п.4.3 статуту Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» передбачено право акціонерів за письмовим запитом одержувати від банку не пізніше десяти робочих днів з дня отримання банком запиту інформацію про діяльність та фінансове становище банку в межах, визначених чинним законодавством України.

Тобто, враховуючи положення діючого законодавства та статуту Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», суд дійшов висновку, що у господарського товариства відсутній обов'язок на вимогу акціонера надавати останньому господарські договори, в тому числі, стороною яких товариство не є. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 04.09.2013р. Вищого господарського суду України по справі №923/33/13-г.

Також судом прийнято до уваги, що позивачем не було доведено до відома господарського суду приписів закону, норм внутрішніх положень, рішень загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», якими було б визначено відповідне право акціонера та обов'язок товариства на надання на ознайомлення акціонеру попередніх договорів.

Наразі, позивачем також не доведено, що попередній договір №2 від 30.10.2012р. відноситься до матеріалів, з якими акціонери мають можливість ознайомитися під час підготовки до загальних зборів.

Одночасно, за змістом позовної заяви та представлених в судовому засіданні пояснень, витребуваний договір був укладений 30.10.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Союз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛК Стайл», проте не відповідачем, що враховуючи суб'єктний склад учасників вказаного правочину не може свідчити про наявність даного договору саме у Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо».

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» надати позивачу копію попереднього договору №2 від 30.10.2012р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно, стосовно клопотань ОСОБА_1 б/н від 19.05.2014р. та Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», заявленого у судовому засіданні 10.06.2014р., про залучення до участі у розгляді справи третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватного акціонерного товариства «Союз» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявниками не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства «Союз». При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по даній справі на вказаного суб'єкта господарювання не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За висновкам суду, наявність у Приватного акціонерного товариства «Союз» певних документів не свідчить про наявність підстав для залучення вказаного товариства до участі у розгляді справи як третьої особи без самостійний вимог, а може бути підставою для вчинення дій, передбачених ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання сторін про залучення до участі у розгляді справи Приватного акціонерного товариства «Союз» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м.Київ про зобов'язання надати копію попереднього договору №2 від 30.10.2012р.

У судовому засіданні 10.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.06.2014р.

Суддя Любченко М.О.