Рішення № 39278818, 11.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7796/14 11.06.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту», м.Київ, ЄДРПОУ 32593540

до відповідача 1: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», м.Київ, ЄДРПОУ 38915355

до відповідача 2: Головного управління юстиції у м.Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Печерському районі, м.Київ, ЄДРПОУ 34691374

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Висока вежа», м.Київ, ЄДРПОУ 32920239

про визнання недійсними установчих зборів, рішень порядку денного установчих зборів, протоколу установчих зборів, державної реєстрації та припинення юридичної особи.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Птуха Є.Л. - по дов., Васьєв Д.Є - по дов.

від відповідача 1: Балащук В.Ю. - по дов., Снісаренко Л.А. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_1

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», м.Київ про:

-визнання недійними установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», які були проведені 21.09.2013р.;

-визнання недійсними рішення №№2.1., 2.2. пункту 2, рішення пункту 3, рішення №4.1 пункту 4, рішення пункту 5 порядку денного установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», що були проведені 21.09.2013р.;

-визнання недійсним протоколу №1 від 21.09.2013р. установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби»;

-визнання недійсною державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби»;

-припинення юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», м.Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» всупереч приписам чинного законодавства стосовно можливості здійснення реєстрації лише одного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та тільки у багатоквартирному будинку, а не в його частині, що, на думку заявника, порушує законні права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту».

Відповідач 1 у відзиві б/н від 11.06.2014р. та у судовому засіданні 11.06.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на відсутність порушеного права позивача, що виключає можливість визнання позову обґрунтованим.

Ухвалою від 28.04.2014р. господарського суду міста Києва залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Висока вежа» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа у судове засідання 11.06.2014р. не з'явилась, представника не направила, пояснень по суті спору не надала. Однак, враховуючи наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №01030287812543, господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Висока Вежа» про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 19.05.2014р. господарського суду до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 було залучено Головне управління юстиції у м.Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Печерському районі.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання 11.06.2014р. не з'явився представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, за висновками суду, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103028812551.

Наразі, з огляду на неявку відповідача 2 та третьої особи в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач 2 та третя особа в процесі розгляду справи так і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань відповідача 2 та третьої особи про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна (ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

За приписами ч.1 ст.6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.

Зі змісту ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вбачається, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.

Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх власників або їх уповноважених осіб. У голосуванні беруть участь власники (їх уповноважені особи), які присутні на установчих зборах. Кожний власник на установчих зборах має один голос, незалежно від площі та кількості квартир або приміщень, що перебувають у його власності. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Рішення оформлюється особистим підписом кожного, хто проголосував, у протоколі із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин присутніх осіб, які мають право голосу. Установчі збори правомочні, якщо на них присутні більше п'ятдесяти відсотків власників.

Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.

Оформлення і реєстрація всіх документів, що засвідчують створення об'єднання, здійснюються безоплатно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об'єднання вважається створеним з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

У п.1 Порядку державної реєстрації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, який затверджено Постановою №1521 від 11.10.2002р. Кабінету Міністрів України (в редакції, що була чинна на момент створення відповідача 1), зазначено, що державна реєстрація об'єднань співвласників багатоквартирного будинку проводиться виконавчим органом міської, районної у місті ради, районною, районною у м.Києві і м.Севастополі державною адміністрацією за місцем знаходження багатоквартирного будинку.

Об'єднання вважається юридичною особою з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію (п.11 Порядку державної реєстрації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Як встановлено судом, 21.09.2013р. було проведено установчі збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», результати проведення яких оформлено протоколом №1 від 21.09.2013р.

У протоколі №1 від 21.09.2013р. визначено, що загальна чисельність співвласників будинку (квартир та нежитлових приміщень) складає 102 особи, на зборах були присутні 72.

За результатами проведення установчих зборів було прийнято рішення про:

- створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на бульв.Дружби Народів, 14-16;

- затвердження назви об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Дружби»;

- затвердження статуту об'єднання;

- обрання правління у кількості 5 осіб: Крижанівський С.В., Попроцький О.П., Волченко В.Б., Соколов М.Ю., Чебанова О.В.;

- обрання ревізійної комісії у складі 3 осіб: Уссар К.В., Юдіна Д.О., Соловйова Л.В.

- уповноваження Крижановського С.В. на підготування, підписання та подання всіх необхідних документів для державної реєстрації об'єднання.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки №495575 від 01.10.2013р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державну реєстрацію відповідача 1 було проведено 27.09.2013р.

23.12.2013р. відповідач 1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Висока Вежа» з проханням передати всю технічну документацію на житловий комплекс за переліком та направити своїх представників для підписання акту приймання-передачі житлового комплексу та обстеження його технічного стану.

Листом №1989/13 від 27.12.2013р. Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» було відмовлено у передачі будинку на баланс відповідача 1.

Наразі, за твердженнями позивача, установчі збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», які були проведені 21.09.2013р., рішення установчих зборів про створення об'єднання, затвердження його назви, обрання правління та ревізійної комісії юридичної особи, протокол №1 від 21.09.2013р. установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» суперечать приписам чинного законодавства, а отже, повинні бути визнані недійсними судом.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до акта №1 від 15.06.2011р. готовності об'єкта до експлуатації визнано закінченим будівництво лише першої черги будівництва офісно-житлового комплексу на булв.Дружби Народів 14-16 у Печерському районі м.Києві, а не всього житлового комплексу. Тоді як, згідно за проектом будівництва та висновком №00-0100-11/ЦБ комплексної державної експертизи щодо «Коригування проекту офісно-житлового комплексу на бульварі Дружби народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва» будівництво та введення в експлуатацію зазначеного комплексу здійснюється 3 чергами, а саме, 1 черга - 1, 2, 5 житлові секції, енергоблок, дитсадок, 2 черга - 3-4 житлові секції, паркінг житлової частини та 3 черга - офісний блок, ТП3 й паркінг офісного блоку. Тобто, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту», перша 1, 2 та 5 секції є лише частиною житлового комплексу. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про порушення відповідачем 1 вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача 1; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Реалізуючи передбачене Конституцією України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну позицію наведено у постанові від 30.03.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/12662/13.

Одночасно, слід зазначити, що рішення вищого органу юридичної особи, які також становлять предмет спору у розглядуваній справі, є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Вказану позицію наведено у постанові від 18.03.2013р. Вищого господарського суду України по справі №10пн-к/5014/2538/2012.

У п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів.

На підтвердження порушення своїх прав та інтересів позивач посилається на договір від 31.08.2011р. управління майном, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Висока Вежа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ побуту».

За вказаним правочином, на підставі акту б/н від 20.09.2011р. приймання-передачі на баланс частини житлово-офісного комплексу на бульварі Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва позивачем було прийнято на баланс частину (I черга) вказаного вище житлового комплексу.

Тобто, за даними заявника, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту» станом на теперішній час здійснює обслуговування 1, 2 та 5 секцій житлового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульв.Дружби Народів, 14-16, а створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», на думку позивача, порушує його права.

Отже, між позивачем та відповідачем 1 існує спір щодо особи, яка фактично є балансоутримувачем житлового комплексу на булв.Дружби Народів, 14-16 у м.Києві.

Слід зазначити, що відповідно до ст.16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту брати на баланс майно об'єднання.

Зокрема, згідно з Порядком передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, який затверджено Постановою №1521 від 11.10.2002р. Кабінету Міністрів України, саме загальні збори об'єднання вирішують питання про прийняття житлового комплексу на баланс об'єднання.

Проте, як встановлено судом, оспорюваними установчими зборами рішення про передачу житлового комплексу на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» не приймалось.

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту» може настати тільки внаслідок діяльності відповідача 1 та реалізації ним передбачених законом та статутом повноважень, проте не внаслідок прийняття оспорюваних рішень юридичної особи.

За своєю правовою природою сам факт створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердження статуту та назви, обрання наглядової ради і правління особи, не може порушувати прав іншого суб'єкта господарювання, що здійснює обслуговування житлового будинку, а свідчить, насамперед, про реалізацію власниками квартир у будинку права на створення юридичної особи для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Тобто, задоволення заявлених позовних вимог могло перш за все призвести до порушення прав власників квартир у житловому комплексі.

Отже, за висновками суду, рішення власників багатоквартирного будинку про створення об'єднання та його державна реєстрація ніяким чином не впливає на права Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту».

Ухвалами від 28.04.2014р. та від 19.05.2014р. господарським судом було зобов'язано позивача надати докази порушення прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок проведення оспорюваних установчих зборів та прийняття останніми спірних рішень.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства щодо обов'язкового виконання вимог суду, позивачем додаткових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог представлено не було. Факту порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту» не доведено.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені вище норми матеріального та процесуального права, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, з огляду на представлені сторонами до матеріалів справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» про визнання недійсними установчих зборів та рішень установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, господарський суд зазначає, що твердження позивача про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» у конструктивній частині житлового комплексу, що на думку заявника, суперечить приписам чинного законодавства не відповідає фактичним обставин справи.

За приписами ч.1 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.

Житловий комплекс - це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс (ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Як встановлено судом, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві було засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта 1 черги будівництва житлово-офісного комплексу на бульв.Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва, проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, про що свідчить наявний в матеріалах справи сертифікат №16511009475 від 25.06.2011р. Вказана обставина свідчить про можливість фактичної експлуатації закінчених будівництвом секцій 1, 2, 5 житлового комплексу.

Тобто, секції 1 черги будівництва можуть використовуватись за своїм цільовим призначенням, а отже власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна могло бути створене об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Жодних заперечень щодо можливості самостійної експлуатації 1, 2 та 5 секцій житлового комплексу по бульв.Дружби Народів, 14-16 у м.Києві позивач не надав. Належних та допустимих розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що 1, 2 та 5 секції (I черга) є невід'ємними частинами будівництва та не можуть окремо функціонувати, заявником не представлено.

Одночасно, з приводу вимог про визнання недійними установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», які були проведені 21.09.2013р., та протоколу №1 від 21.09.2013р. установчих зборів господарський суд також зазначає таке.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Наразі, необхідно звернути увагу на неможливість застосування тих способів захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством, зокрема ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, та не випливають із положень законодавства. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови про визнання рішень загальних зборів правомочними, як такі, що не відповідають можливим способам захисту прав та інтересів. Не підлягають задоволенню також вимоги про визнання: загальних зборів учасників (акціонерів) товариства такими, що відбулися.

Одночасно, слід зазначити, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів об'єднання, а не протокол загальних зборів. Протокол є технічним документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом ст.20 Господарського кодексу України. Аналогічну позицію наведено у постанові від 07.03.2012р. Вищого господарського суду України по справі №14/138пн-к/2011.

Під час розгляду справи, позивачем не наведено, а судом не встановлено інших положень законодавства, що передбачали б такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсними установчих зборів та протоколу таких зборів.

Отже, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про невірне обрання позивачем способу захисту, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту» в частині визнання недійсними установчих зборів та протоколу №1 від 21.09.2013р.

За приписами п.4.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів порушення прав позивача, а також враховуючи, що при зверненні до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту» обрано невірний спосіб захисту своїх прав, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», м.Київ про визнання недійними установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», які були проведені 21.09.2013р.; визнання недійсними рішення №№2.1., 2.2. пункту 2, рішення пункту 3, рішення №4.1 пункту 4, рішення пункту 5 порядку денного установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», що були проведені 21.09.2013р.; визнання недійсним протоколу №1 від 21.09.2013р. установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту» про визнання недійсною державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» та припинення юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» не підлягають задоволенню як похідні.

Клопотання б/н від 11.06.2014р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» про припинення провадження залишено судом без задоволення з наступних підстав.

Згідно з п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі визначено у ст.80 Господарського кодексу України.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Проте, відповідачем 1 у розглядуваній заяві не наведено доказів відсутності між сторонами спірних питань.

Одночасно, відповідно до п.4.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження.

Наразі, встановлення судом факту відсутності порушеного права позивача є підставою для відмови у позові, проте не припинення провадження у справі.

У даному випадку, задоволення клопотання про припинення провадження могло б спричинити порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуду» на захист своїх прав у судовому порядку, справедливе рішення та свідчити про недотримання судом принципів повного та всебічного розгляду всіх обставин справи.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби» про припинення провадження було залишено господарським судом без задоволення.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Побуту», м.Київ до відповідача 1, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», м.Київ та відповідача, 2 Головного управління юстиції у м.Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Печерському районі, м.Київ про:

-визнання недійними установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», які були проведені 21.09.2013р.;

-визнання недійсними рішення №№2.1., 2.2. пункту 2, рішення пункту 3, рішення №4.1 пункту 4, рішення пункту 5 порядку денного установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», що були проведені 21.09.2013р.;

-визнання недійсним протоколу №1 від 21.09.2013р. установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби»;

-визнання недійсною державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби»;

-припинення юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал дружби», м.Київ.

У судовому засіданні 11.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.06.2014р.

Суддя М.О. Любченко