Ухвала суду № 39278511, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18435/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа» - Синчанського Станіслава Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Літа» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа» - Синчанський Станіслав Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем у період із 09 по 15 квітня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Адва Естейт", товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стандарт С" та товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Реалтігруп" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 1412/22-409/21357692 від 22 квітня 2013 року, за змістом якого перевіркою встановлено допущення позивачем наступних порушень:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1056265,00 грн., у тому числі за: ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 211805,00 грн.; ІІ-IV квартали 2011 року - 847849,00 грн.; півріччя 2012 року - 102257,00 грн.; 9 місяців 2012 року - 208416,00 грн.; 2012 рік - 208416,00 грн., чим порушено п. 138.1, підпункт 138. п.1 п. 138.5 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України;

- занижено ПДВ у загальному розмірі 932418,00 грн., у тому числі за: серпень 2011 року - 64612,00 грн.; вересень 2011 року - 119565,00 грн.; жовтень 2011 року - 19950,00 грн.; листопад 2011 року - 352430,00 грн.; грудень 2011 року - 180703,00 грн.; квітень 2012 року - 35333,00 грн.; травень 2012 року - 31333,00 грн.; червень 2012 року - 27388,00 грн.; липень 2012 року - 63005,00 грн.; серпень 2012 року - 38099,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки 15 травня 2013 року відповідачем складено податкові повідомлення-рішення: № 0003232240, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1056265,00 грн. за основним платежем та у розмірі 104208,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003242240, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 932418,00 грн. за основним платежем та у розмірі 466209,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказані податкові повідомлення-рішення скасовані в частині нарахування штрафних санкцій.

23 липня 2013 року відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001642203, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1056265,00 грн. за основним платежем та у розмірі 52104,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001652203, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 932418,00 грн. за основним платежем та у розмірі 233105,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 09 квітня 2013 року № 666 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та направлення від 09 квітня 2013 року № 553, копії яких вручено особисто під розписку уповноваженій особі позивача.

Вказаний наказ оформлено на виконання постанови від 28 лютого 2013 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Зокрема, як вбачається зі змісту вказаної постанови, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 32012110070000037 виявлено, що ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп" мають ознаки "фіктивності".

За результатами проведеної контрольно-ревізійної роботи співробітниками державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби виявлено, що господарські операції щодо придбання ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп" товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та їх продажу не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

У ході досудового розслідування також виявлено, що позивач за рахунок створення видимості проведення господарських операцій із ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп" незаконно сформував податковий кредит.

Судом першої інстанції було встановлено, що на викладених обставинах ґрунтується висновок відповідача про заниження позивачем даних податкового обліку, з урахуванням відсутності реального здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, за змістом якої необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

При цьому колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що є недостатнім для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп" надання позивачем копій наступних документів: договорів будівельного підряду; ліцензії на господарську діяльність, пов'язану з будівництвом; актів виконаних робіт; актів приймання виконаних підрядних робіт; актів прийому-передачі векселів; актів взаємозвірки із ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп"; податкових накладних; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оскільки у ході перевірки позивачем не надано проектно-кошторисної та технічної документації, яка є підтвердженням реального здійснення господарських операцій за договорами підряду, а також доказів ведення журналу виконання робіт (графіку ведення робіт).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з підпунктами 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, підпунктами 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що є обгрунтованими твердження відповідача щодо непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп", оскільки позивачем не надано суду первинних документів, які б спростували викладене.

Зокрема, у матеріалах справи містяться копії: договорів підряду, укладених із ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп"; ліцензій на здійснення господарської діяльності вказаними товариствами, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; актів приймання виконаних підрядних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт; актів прийому-передачі векселів, простих векселів; банківських виписок з рахунку позивача; актів звірки взаєморозрахунків; податкової звітності позивача.

Також у матеріалах справи містяться копії документів, з яких вбачається, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із акціонерним товариством холдинговою компанією "Київміськбуд" та третіми особами.

Будь-яких інших доказів, у тому числі тих, у зв'язку з відсутністю яких відповідач прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надано.

До того ж, враховуючи виявлений у ході досудового розслідування у вище зазначеному кримінальному провадженні факт наявності у ТОВ "Адва Естейт", ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт С", ТОВ "Іст Реалтігруп" ознак "фіктивності", вбачається сумнів у добросовісності складання та достовірності вище перелічених документів.

Таким чином, зважаючи на викладені положення та обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень, оскільки враховуючи факт порушення кримінального провадження стосовно контрагентів позивача, предметом якого не є податки і збори, відповідач, виявивши порушення позивачем податкового законодавства, мав право на складання оскаржуваних рішень.

Зокрема, відповідно до інформації, зазначеної у листі Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 1754/7/23-8017 "Щодо перевірок у рамках кримінальної справи", за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа» - Синчанського Станіслава Олександровича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.