Постанова № 39278478, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/880/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» про стягнення податкового боргу та накладення арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби (далі - позивач або Ніжинська ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» (далі - відповідач або КП «Виробниче управління комунального господарства») про стягнення з розрахункових рахунків відповідача податкового боргу по різним видам податку на загальну суму 1074451,06 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку, окрім проведення операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, в зв'язку з тим, що у позивача відсутнє майно. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни. Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачуються податки до бюджету, у зв'язку з чим, останній має заборгованість в сумі 1074451,06 грн., яка в добровільному порядку не сплачена, що є підставою для стягнення в судовому порядку. Крім того, відповідно до вимог Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які майнові активи такого платника податку, а тому оскільки майно у відповідача відсутнє податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, тим самим акумулювати кошти на рахунку з метою подальшого погашення податкового боргу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.198, п. 1 ч.1 ст.201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо судом правильно по суті вирішено справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, Станом на 18.02.2013 року за КП «Виробниче управління комунального господарства» рахується податковий борг по різним видам податку на загальну суму 1074451,06 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість по платежах, розрахунком заборгованості по процентах за користування розстроченням та даними облікової картки платника податків, а саме:

- податковий борг по податку на прибуток в розмірі 221169,71 грн.;

- податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 642260,24 грн.;

- заборгованість по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 29,43 грн.;

- заборгованість по надходженням від розміщення відходів в розмірі 164652,41 грн.;

- податковий борг по земельному податку в розмірі 46314,06 грн.;

- заборгованість по збору за спеціальне використання води в розмірі 25,21 грн.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платників у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідач має такі відкриті розрахункові рахунки в установах банків: № 26007704200324, АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, № 26040717645524, АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, № 26002717670924, АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, що підтверджується копіями електронних повідомлень про відкриті рахунки у фінансових установах.

Податкова заборгованість виникла наступним чином.

По-перше, щодо податкового боргу по податку на прибуток в розмірі 221169,71 грн., в т.ч. пеня - 52772,60 грн.

Підставою виникнення грошових зобов'язань стали:

- податкове повідомлення рішення № 0000502301 від 26.05.2011 року на суму 170121,25 грн., яким визначено податкове зобов'язання в сумі 136097,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 34034,25 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 2а/2570/4675/11 від 11.10.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, тобто, яка набрала законної сили, в задоволенні позовних вимог КП «Виробниче управління комунального господарства» відмовлено повністю.

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

На підставі зазначеного КП «Виробниче управління комунального господарства» нарахована пеня в сумі 51579,39 грн., за період заниження, в тому числі по періодам з 19.02.2009 року по 06.03.2012 року - 37261,37 грн., з 19.02.2010 року по 06.03.2012 року - 14318,02 грн.

Таким чином, вказані податкові зобов'язання є узгодженими.

Сума, заявлена до стягнення по податковому повідомленню-рішенню №0000502301 від 26.05.2011 року, становить 144755,11 грн., у зв'язку з тим, що платником подано декларації з податку на прибуток, якими визначено від'ємне значення податкових зобов'язань: № 9070376891 від 09.11.2012 року на суму 12105,00 грн. та № 18158 від 09.08.2012 року на суму 11462.00 грн., також на особовому рахунку відповідача обліковувалась переплата в сумі 1799,14 грн. (170121,25 - 12105,00-11462,00-1799,14=144755,11 грн.).

Відповідно до пп.14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Подання декларацій з податку на прибуток, яким визначено від'ємне значення, призвело до зменшення податкового боргу. У зв'язку з чим була нарахована пеня за період з 20.03.2012 року по 19.08.2012 року в сумі 442,70 грн., та за період з 20.03.2012 року по 19.11.2012 року в сумі 750,51 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованої пені становить 52772,60 грн. (51579,39+442,7+750,51= 52772,60) грн.

- податкова декларація з податку на прибуток № 9025418899 від 10.05.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 23642,00 грн.

Отже, загальний розмір податкового боргу по податку на прибуток становить 221169,71 грн.

По-друге, щодо податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 642260,24 грн., в т.ч. пеня - 103393,24 грн.

Підставою виникнення грошових зобов'язань стали:

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9006665274 від 20.02.2013 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 24498,00 грн.

Рішенням начальника Ніжинської ОДПІ від 01.03.2012 року № 21 на зазначену суму було надано розстрочення на період з 01.03.2012 року по 10.09.2012 року.

При цьому, сплата розстрочених сум відповідачем не проводилась, у зв'язку з чим рішенням від 23.05.2012 року № 2 розстрочення було скасовано.

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9012926912 від 19.03.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 76178,00 грн.

Рішенням начальника Ніжинської ОДПІ від 30.03.2012 року на зазначену суму надано розстрочення на період з 30.03.2012 року по 25.09.2012 року.

При цьому, сплата розстрочених сум відповідачем не проводилась, у зв'язку з чим рішенням від 23.05.2012 року № 30 розстрочення було скасовано.

Крім того, за період розстрочення платнику були нараховані відсотки за користування розстроченням за період з 02.03.2012 року по 23.05.2012 року в сумі 516,67 грн. та за період з 31.03.2012 року по 23.05.2012 року в сумі 1011,54 грн.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесенням строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9020297857 від 19.04.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 50980,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9031796324 від 21.05.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 11674,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9033471879 від 14.06.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 17271,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок № 15151 від 25.07.2012 року, яким платником самостійно збільшено суму податкових зобов'язань за травень 2012 року на суму 54,00 грн. та нараховано штраф самостійно у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 3,00 грн. та нарахована пеня в розмірі 0,33 грн.

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9039568786 від 10.07.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 27657,00 грн.

- уточнюючий розрахунок № 18478 від 14.08.2012 року, яким платником самостійно збільшено суму податкових зобов'язань за травень 2012 року на суму 2536,00 грн. та нараховано штраф самостійно у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 76,00 грн. та нарахована пеня в розмірі 28,06 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9050559979 від 19.08.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 24031,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9057276036 від 20.09.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 44180,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9064975955 від 22.10.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 24369,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок № 9072750442 від 19.11.2012 року, яким платником самостійно збільшено гуму податкових зобов'язань за вересень 2012 року на суму 36,00 грн. та нараховано штраф самостійно у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 1,00 грн. та нарахована пеня в розмірі 0,18 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9072730866 від 19.11.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 25219,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9080316485 від 20.12.2012 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 24409,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9085589944 від 19.01.2013 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 35075,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000492301 від 26.05.2011 року на суму 107241,25 грн., яким визначено податкове зобов'язання в сумі 85793,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 21448,25 грн. Зазначене повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 2а/2570/4674/11 від 13.10.2011 року , яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року, в задоволенні позовних вимог КП «Виробниче управління комунального господарства» відмовлено повністю.

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

На підставі зазначеного пункту платнику нарахована пеня в сумі 62228,73 грн.

Таким чином, вказані податкові зобов'язання є узгодженими.

- податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 11.04.2012 року на суму 43208,75 грн., яким визначено податкове зобов'язання в сумі 34567,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8641,75 грн. Зазначене повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 2а/2570/2366/12 від 06.08.2012 року , яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 року в задоволенні позовних вимог КП «Виробниче управління комунального господарства» відмовлено повністю.

Відповідно до пп. 129.1.2. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

На підставі зазначеного пункту платнику нарахована пеня в сумі 39607,73 грн.

Таким чином, вказані податкові зобов'язання є узгодженими.

- податкове повідомлення рішення № 0001061530 від 08.06.2012 року на суму 170,00 грн., яким застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн., отримано головним бухгалтером відповідача особисто 08.06.2012 року та не оскаржено.

По-третє, щодо податкового боргу по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 29,43 грн.

Підстава виникнення:

- податкова декларація екологічного податку № 9025419248 від 10.05.2012 року на суму 16,40 грн.;

- податкова декларація екологічного податку № 9039568994 від 11.07.2012 року на суму 11,75 грн.;

- податкова декларація екологічного податку № 9060275724 від 03.10.2012 року на суму 1,28 грн.

По-четверте, надходження від розміщення відходів в сумі 164652,41 грн.

Підстава виникнення:

- податкова декларація екологічного податку № 9025419248 від 10.05.2012 на суму 56981,90 грн.;

- податкова декларація екологічного податку № 9039568994 від 11.07.2012 року на суму 54783,18 грн.;

- податкова декларація екологічного податку № 9060275724 від 03.10.2012 року на суму 52887,33 грн.

По-п'яте, земельний податок в сумі 46314,06 грн.

Підстава виникнення декларація з плати за землю № 01266150 від 24.01.2012 року:

- по терміну сплати 30.05.2012 року 5141.56 грн.;

- по терміну сплати 30.06.2012 року 5146.57 грн.;

- по терміну сплати 30.07.2012 року 5146.57 грн.;

- по терміну сплати 30.08.2012 року 5146.57 грн.;

- по терміну сплати 30.09.2012 року 5146.57 грн.;

- по терміну сплати 30.10.2012 року 5146.57 грн.;

- по терміну сплати 30.11.2012 року 5146.57 грн.;

- по терміну сплати 30.12.3012 року 5146.57 грн.;

- по терміну сплати 30.01.3013 року 5146.51 грн.

По-шосте, збір за спеціальне використання води в сумі 25,21 грн.

Підстава виникнення податкова декларація № 9060275874 від 03.10.2012 року.

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкові зобов'язання є узгодженими відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, які передбачають, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом, такі податкові зобов'язання не підлягають оскарженню.

У відповідності з вимогами ст. 59 Податкового кодексу України Ніжинською ОДПІ використані всі засоби щодо стягнення податкового боргу, зокрема, з матеріалів справи убачається та відповідачем не спростовується, що йому була вручена податкова вимога № 47 від 17.12.2012 року.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано відсутність в матеріалах справи ряду податкових-повідомлень рішень, які не отримувались відповідачем. Зокрема, колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі рішення податкового органу судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховувались, а розрахунок податкового боргу здійснено виключно на наявних в матеріалах справи податкових деклараціях та повідомленнях-рішеннях, які були предметами оскарження в судовому-порядку.

Відтак, враховуючи, що податкова вимога №17 від 17.12.2012 року була вручена відповідачу, колегія суддів дійшла висновку, що встановлена позивачем сума податкового боргу відповідача є узгодженою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу відповідача з його розрахункових рахунків.

Водночас колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Зокрема відповідно до пп. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно п. 94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Приписами пп. 94.6.2 п. 94.6 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту.

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 ст.94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Водночас як правильно встановлено судом першої інстанції обставини, передбачені п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги, відсутність у платника активів (нерухомого майна, транспортних засобів) не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку та його майна.

При цьому, колегія суддів зауважує, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2014 року №К/800/19171/13.

Водночас колегія суддів не приймає як належний доказ по справі долучений до матеріалів справи відповідачем акт опису майна №3 від 27.11.2013 року, оскільки його складено після пред'явлення відповідачу податкової вимоги, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що обставини, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківських рахунках відповідача, відсутні.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом: заміни в абзаці першому резолютивної частини постанови слова «…задовольнити повністю.» на слова «…задовольнити частково.» та виклавши абзац дев'ятий резолютивної частини постанови наступним чином - «В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.».

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» про стягнення податкового боргу та накладення арешту, - змінити, шляхом заміни в абзаці першому резолютивної частини постанови слова «…задовольнити повністю.» на слова «…задовольнити частково.» та виклавши абзац дев'ятий резолютивної частини постанови наступним чином - «В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.