Постанова № 39278330, 18.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Справа № 805/6765/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

про стягнення коштів з рахунків в установах банків, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 51328,36 гривень

Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення коштів з рахунків в установах банків, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 51328,36 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач – державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник земельного податку з юридичних осіб. На момент звернення до суду відповідач має заборгованість з земельного податку за 2014 рік у сумі 51328,36 гривень, у тому числі за основним платежем – 51328,36 гривень, яка виникла внаслідок несплати самостійно нарахованої суми згідно з податковою декларацією з плати за землю з юридичних осіб за 2014 рік від 13.02.2014 року за терміном сплати 30.04.2014 року, чим порушено пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України. Позивачем на адресу відповідача надіслано податкову вимогу від 19.01.2012 року № 11, яка була отримана представником відповідача. Вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу, тому просив суд стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб.

Позивач надав до канцелярії суду заяву від 18 червня 2014 року про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач надав до канцелярії суду заяву від 16 червня 2014 року про визнання позову у повному обсязі. Також просив розглянути справу у відсутність представника підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання сторін, суд прийшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач – державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 33161769, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 24), перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів та знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків за неосновним місцем обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 11 грудня 2012 року № 133/10/18-314-4 та довідковою інформацією з бази даних (а.с. 7-15, 23).

Відповідачем надано до державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкову декларацію з земельного податку від 13 лютого 2014 року за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму – 615940,00 гривень, щомісячну суму з січня по листопад 2014 року – по 51328,36 гривень, у грудні 2014 року – 51328,36 гривень (а.с. 16-18).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Наявною в матеріалах справи податковою декларацією (а.с. 16-18) підтверджено визначення відповідачем зобов’язань з земельного податку в сумі 51328,36 гривень за звітний період березень 2014 року. Зазначене зобов’язання не було сплачено у встановлені Податковим кодексом України строки.

Як вбачається із зворотного боку облікової картки платника податків (а.с. 3-6) за відповідачем станом на 30 квітня 2014 року обліковується заборгованість з земельного податку за звітний період березень 2014 року в розмірі 51328,36 гривень.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

19 січня 2012 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 11 (а.с. 22), яка направлена поштою рекомендованим листом з повідомленням та одержана представником відповідачем 30 січня 2012 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с. 22).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними, визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Представником відповідача зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що податкова вимога вважається відкликаною, не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з земельного податку з юридичних осіб та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, а також те, що відповідач не заперечував щодо наявності зазначеного податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення коштів з рахунків в установах банків, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 51328,36 гривень – задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, місто Донецьк, вулиця Артема, буд. 63, код ЄДРПОУ 33161769) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 51328 (п’ятдесят одна тисяча триста двадцять вісім) гривень 36 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 18 червня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.