Постанова № 39277192, 29.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 р. Справа № 805/4431/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства “Донецький інститут науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості” до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП № 40124056 та ВП № 40581425,

В С Т А Н О В И В:

7 березня 2014 року позивач, Державне підприємство “Донецький інститут науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості”, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем був повністю сплачений борг у строк, передбачений статтею 25 Закону України “Про виконавче провадження”, у зв’язку з чим спірні постанови підлягають скасуванню. З посиланням на статті 25, 28, 31 Закону України “Про виконавче провадження”, позивач просив скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП № 40124056 та ВП № 40581425.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Справа відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Виконавче провадження №40124056

8 жовтня 2013 року відповідачем було відкрито виконавче провадження за заявою Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ю-3041у від 02.08.2013 на суму 15966,98 гривень. Позивачу був наданий строк для самостійного виконання вимоги до 14 жовтня 2013 року (а.с. 67, 68).

15 жовтня 2013 року відповідачем винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 1596,70 гривень (а.с. 65).

15 жовтня 2013 року відповідачем у виконавчому провадженні винесена постанова про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 35,00 гривень (а.с. 64).

4 лютого 2014 року відповідачем було зареєстровано повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про сплату боргу № 833/02 від 30.01.2014 про відкликання вимоги про сплату боргу № Ю-3041у від 02.08.2013 на суму 15966,98 гривень у зв’язку зі сплатою позивачем боргу 31 грудня 2013 року (а.с. 63).

27 березня 2014 року відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»: фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про витрати на проведення виконавчих дій виділено в окремо виконавче провадження (а.с. 62).

В матеріалах виконавчого провадження, наданих відповідачем, відсутні докази надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження та акт про витрати на проведення виконавчих дій, затверджений начальником органу державної виконавчої служби.

Постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій були отримані позивачем 28 березня 2014 року (а.с. 9, 11, 12).

Виконавче провадження №40581425

5 листопада 2013 року відповідачем було відкрито виконавче провадження за заявою Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ю-3041у від 02.08.2013 на суму 151935,75 гривень. Позивачу був наданий строк для самостійного виконання вимоги до 11 листопада 2013 року (а.с. 79, 80).

12 листопада 2013 року відповідачем винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 15195,58 гривень (а.с. 77).

12 листопада 2013 року відповідачем у виконавчому провадженні винесена постанова про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 35,00 гривень (а.с. 76).

4 лютого 2014 року відповідачем було зареєстровано повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про сплату боргу № 834/02 від 30.01.2014 про відкликання вимоги про сплату боргу № Ю-3041у від 02.08.2013 у зв’язку зі сплатою позивачем боргу 31 грудня 2013 року (а.с. 59; 72).

27 березня 2014 року відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»: фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про витрати на проведення виконавчих дій виділено в окремо виконавче провадження (а.с. 14; 71).

В матеріалах виконавчого провадження, наданих відповідачем, відсутні докази надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження, та акт про витрати на проведення виконавчих дій, затверджений начальником органу державної виконавчої служби.

Постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій були отримані позивачем 28 березня 2014 року (а.с. 13, 15, 16).

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.04.1999 №606-XIV “Про виконавче провадження” (далі - Закон №606-XIV) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статті 25 Закону №606-XIV при відкритті виконавчого провадження боржнику надається можливість для самостійного виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів). Копія постанови про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана боржнику не пізніше наступного робочого дня.

Згідно частині 1 статті 31 Закону №606-XIV постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Статтею 27 Закону №606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно частини 1 статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Департамент державної виконавчої служби у листі від 07 вересня 2006 року №25-2/256/7 «Щодо строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору» з метою встановлення єдиного порядку застосування положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків винесення державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору повідомив наступне: державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення, але до початку здійснення примусового заходу, зокрема звернення стягнення на кошти боржника.

Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» роз’яснив, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Судом встановлено, що у виконавчих провадженнях №40124056 та №40581425 постанови про їх відкриття позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення не надсилалися і були отримані ним 28 березня 2014 року, тобто по за межами строку для самостійного виконання вимог.

Таким чином, санкція відповідальності майнового характеру була застосована до позивача безпідставно, а від так постанови про стягнення з боржника виконавчого збору підлягають скасуванню.

За приписами статті 41 Закону №606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно пункту 4.15.2 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 листопада 2012 року №1765/5, про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що у виконавчих провадженнях №40124056 та №40581425 акти про витрати на проведення виконавчих дій не складалися і начальником органу державної виконавчої служби не затверджувалися.

Таким чином, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №40124056 та №40581425 слід скасувати, оскільки за відсутності відповідного акту не можливо встановити які саме витрати були здійснені для організації та проведення виконавчих дій.

Згідно статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження можуть подати позовну заяву до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Оскільки про оскаржувані постанови позивач дізнався 28 березня 2014 року, ним не був пропущений строк для звернення до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат вирішити у відповідності до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-164, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №40124056 від 15 жовтня 2013 року.

Скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №40124056 від 15 жовтня 2013 року.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №40581425 від 1 листопада 2013 року.

Скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №40581425 від 12 листопада 2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Донецький інститут науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості” (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 29, код ЄДРПОУ 00193720) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.