Рішення № 39276864, 10.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7958/14 10.06.14

За позовом Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв»

До Міністерства закордонних справ України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадська неприбуткова організація Фундація ім. О.Ольжича

Про стягнення 15 029,40 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Крук Р.Р. представник за довіреністю № 2/1 від 02.01.14.

Від відповідача: Монастирук Ю.А. представник за довіреністю № 721/17-911-257 від 03.03.14.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (далі - позивач) до Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач) про стягнення 15 029,40 грн., а саме: 14 638,70 грн. - основного боргу, 390,70 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем умов Договору № 22/12 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду від 12.11.12., що зумовило нарахування пені, та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.14. порушено провадження у справі № 910/7958/14 та призначено її до розгляду на 20.05.14.

20.05.14. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 20.05.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.06.14.

В судовому засіданні 10.06.14. представником позивача підтримано подане ним 06.06.14. через відділ діловодства суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 638,70 грн. та подано клопотання, відповідно до якого позивач відмовляється від стягнення з відповідача 390,70 грн. - пені.

В судовому засіданні 10.06.14. представник відповідача проти вказаних клопотань не заперечує та вказує на те, що сума боргу ним сплачена в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 10.06.14. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7958/14.

В судовому засіданні 10.06.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження керівника Державного управління справами від 09.04.13. № 70 реорганізовано шляхом перетворення Комунального підприємства «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» у Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв».

12.11.12. між позивачем (далі - Орендар), відповідачем (далі - Суборендар) та третьою особою (далі - Користувач) було укладено Договір № 22/12 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендар на підставі Угоди між МЗС України та Об'єднанням українців у Великій Британії від 30.07.92. передає, а Суборендар приймає в суборенду нерухоме майно (нежилі приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Об'єкт суборенди), яке знаходиться за адресою:м. Київ, вул. І.Мазепи, 6 літер. «А,А1» для розміщення офісу Користувача.

Відповідно до п.2.1 Договору Об'єктом суборенди є нежитлові приміщення, загальною площею 364,8 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору Об'єкт суборенди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної організації) (Орендодавця).

12.11.12. між Орендарем, Користувачем та Суборендарем було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі в суборенду Об'єкту суборенди.

Строк дії Договору сторонами погоджено в п. 9.1 Договору з дати підписання акту-приймання передачі (12.11.12.) і діє один рік.

Додатковою угодою № 2 від 11.11.13. до Договору продовжено строк його дії до 31.12.14.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором по сплаті орендної плати за період з вересня 2013 року по березень 2014 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування Об'єктом суборенди Суборендар сплачує суборендну плату, яка відповідає орендній платі; яку сплачує Орендар відповідно до розрахунку, що є невід'ємною частиною цього Договору на базовий місяць (вересень 2012 р.) складає 682 гривні 71 копійка (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. п. 3.2-3.4 Договору, розмір суборендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Розмір суборендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передано в оренду, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до суборендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Суборендарем разом з суборендною платою, що в цілому 682 гривні 71 копійка, ПДВ 20% 136 гривень 54 копійки, разом 819 гривень 25 копійок на базовий місяць (вересень 2012 р.)

За приписами п. п. 3.5, 3.6 Договору суборендна плата сплачується Суборендарем на рахунок Орендаря починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати суборендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні Об'єкта суборенди Орендарю. Суборендна плата сплачується Суборендарем щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Згідно з п. 3.7 Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу суборендної плати та сплачується окремо на підставі договору, укладеного Користувачем з Орендарем.

Додатковою угодою № 2 від 11.11.13. до Договору було внесено зміни та пункти 3.1, 3.4 викладено в наступній редакції: «За користування Об'єктом суборенди Суборендар сплачує суборендну плату, яка відповідає орендній платі, яку сплачує Орендар відповідно до розрахунку, що є невід'ємною частиною Договору на базовий місяць (жовтень 2013 року) становить 2 418,50 грн. і підлягає сплаті з 01.10.13. Додатково до суборендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Суборендарем разом з суборендною платою».

Таким чином відповідач мав сплатити на користь позивача орендну плату за Договором за період з вересня 2013 року по березень 2014 року в розмірі 14 638,70 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем було подано суду докази погашення заборгованості на суму 5 897,86 грн.

Вказані грошові кошти було сплачено платіжними дорученнями: № 11975 від 08.04.14. на суму 2 957,75 грн., № 11974 від 09.04.14. на суму 2 940,11 грн.

Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5 897,86 грн. орендної плати необхідно відмовити, оскільки у відповідності до вказаних платіжних доручень грошові кошти в розмірі 5 897,86 грн. відповідачем було сплачено до звернення позивача (28.04.14.) з даним позовом до суду.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на позивача.

Далі, судом встановлено, що відповідачем в погашення заборгованості зі сплати орендної плати за Договором за спірний період було сплачено 8 740,84 грн. під час розгляду даної справи.

Зазначене відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість позивачу в розмірі 8 740,84 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 8 740,84 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Далі, щодо вимог про стягнення з відповідача 390,70 грн. пені позивачем було подано заяву, в якій Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» просить суд припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вказана заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені підписана представником Круком Русланом Романовичем, який у відповідності до довіреності № 2/1 від 02.01.14. має право, зокрема, відмови від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» від позову в частині стягнення з відповідача 390,70 грн. пені не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Таким чином витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, п. 1-1, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 8 740 (вісім тисяч сімсот сорок) грн. 84 коп. заборгованості зі сплати орендної плати провадження у справі припинити.

2. В частині стягнення 5 897 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 86 коп. заборгованості зі сплати орендної плати - в позові відмовити.

3. В частині стягнення 390 (триста дев'яносто) грн. 70 коп. пені провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа,1; ідентифікаційний код 00026620) на користь Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, б. 84; ідентифікаційний код 04013583) 1 062 (одну тисячу шістдесят дві) грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.14.

Суддя Т.М. Ващенко