Ухвала суду № 39276823, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1273/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Твінс» про накладення арешту на кошти платника, -

ВСТАНОВИЛА:

Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі - позивач або Бориспільська ОДПІ Київської області) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Твінс (далі - відповідач або ТОВ «Гранд Твінс») про накладення арешту на грошові кошти.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що судом не правильно застосовано норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, згідно декларації з ПДВ від 25.01.2012 року за листопад 2011року (реєстраційний номер - 14407690), платником самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду в розмірі 55 708,00 грн. Проте, грошове зобов'язання сплачено відповідачем частково в сумі 29 881,04 грн., решта - 25 826,96 грн. - на дату подання цього позову відповідачем не сплачено.

Згідно декларації з ПДВ від 25.01.2012 року за грудень 2011 року (реєстраційний номер - 9014407571), платником самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду в розмірі 49024,00 грн.

Відповідно до декларації з ПДВ від 20.03.2012 року за січень 2012 року (реєстраційний номер - 9013292168), платником самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду в розмірі 5183,00 грн.

Згідно декларації з ПДВ від 20.03.2012 року за лютий 2012 року (реєстраційний номер - 9013284671), платником податків самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду в розмірі 1132,00 грн.

Податковим органом було проведено перевірку щодо своєчасності подання ТОВ «Гранд Твінс» податкової звітності з ПДВ. За результатами перевірки було складено акт від 27.01.2012 року №170/15-1/37622895, в кому встановлено порушення відповідачем вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного подання податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року до органів податкової служби.

За результатами перевірки та на підставі вказаного акта перевірки заступником начальника Бориспільської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року №0001931501, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 170,00 грн., які до цього часу платником не сплачені.

Крім того, згідно з актом перевірки від 27.01.2012 року №170/15-1/37622895, позивачем встановлено порушення відповідачем вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з ПДВ до податкового органу за липень 2011року, серпень 2011року, вересень 2011року, жовтень 2011року, листопад 2011року та грудень 2011року.

За результатами розгляду матеріалів перевірки заступником начальника Бориспільської ОІДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року №0001941501, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 6120,00 грн.

Також, на підставі вказаного акт перевірки від 27.01.2012 року №172/15-1/37622895 позивачем було встановлено порушення відповідачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за вересень 2011року та жовтень 2011року.

За результатами розгляду вказаного правопорушення, заступником начальника Бориспільської ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року №0001921501, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 3 386,97 грн.

Так, за результатами перевірки відповідача у квітні 2012 року, позивачем було складено акт перевірки від 25.04.2012 року №426/15-2/37622895, в якому встановлено порушення відповідачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року та уточнюючої декларації за жовтень 2011 року до податкового органу.

На підставі вказаного акта перевірки заступником начальника Бориспільської ОДПІ Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року №0004021502, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 6 044,33 грн.

У червні 2012 року позивачем була проведена перевірка відповідача, за результатами якої складено акт перевірки від 13.06.2012 року №585/15-2/37622895, в якому встановлено порушення відповідачем вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного подання податкової звітності з ПДВ за січень 2012 року та неподання податкової звітності з ПДВ за березень 2012 року та квітень 2012 року до податкового органу.

На підставі вказаного Акта перевірки заступником начальника Бориспільської ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №0005171502, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 3 060,00 грн.

У липні 2012 року позивачем була проведена перевірка відповідача. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 12.07.2012 року №689/15-2/37622895, в якому встановлено порушення відповідачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за листопад 2011 року.

За результатами вказаної перевірки заступником начальника Бориспільської ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року №0006081502 яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 2 727,00 грн.

В подальшому позивачем була проведена перевірка відповідача, за результатами якої було складено акт від 06.12.2012 року №1041/15-2/37622895, в якому встановлено порушення відповідачем вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в частині подання податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року та серпень 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки заступником начальника Бориспільської ОДПІ Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0009451502, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 4 080,00 грн.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем, у відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України, виставлено відповідачу податкову вимогу форми „Ю" №581 від 18.11.2011 року. Вказана вимога була надіслана позивачем відповідачу засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом за юридичною адресою відповідача.

Таким чином, за даними Бориспільської ОДПІ Київської області у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з податку на додану вартість, яка становить - 107 118,05 грн.

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до Податкового кодексу України встановлені обставини по справі щодо наявності у відповідача податкового боргу, направлення йому податкової вимоги, відсутності у платника активів (нерухомого майна, транспортних засобів) не є тими підставами, за яких законодавець надає право застосування адміністративного арешту.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Приписами пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Водночас як правильно встановлено судом першої інстанції обставини, передбачені п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги, відсутність у платника активів (нерухомого майна, транспортних засобів) не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2014 року №К/800/19171/13.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні обставини, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківських рахунках

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.